Мишковичі (Тернопільський район)
Мишкови́чі — село Великоберезовицької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на автошляху Брест-Чернівці Т 2020 на лівому березі річки Серет, в центрі району. З півночі і півдня до села прилягають мішані ліси. Ґрунти чорноземні, родючі. Село багате на сірий камінь, пісок, глину.
| село Мишковичі | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Великоберезовицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040070080077564 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1564 |
| Населення | 2 071 |
| Територія | 2.900 км² |
| Густота населення | 714.14 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47732 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°26′47″ пн. ш. 25°36′27″ сх. д. / 49.44639° пн. ш. 25.60750° сх. д.Координати: 49°26′47″ пн. ш. 25°36′27″ сх. д. / 49.44639° пн. ш. 25.60750° сх. д. |
| Водойми | річка Серет |
| Найближча залізнична станція | Березовиця-Острів |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47724, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця, вул. С.Бандери, 26 |
| Карта | |
  Мишковичі | |
 Мишковичі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
.jpg)
Граничить на сході з селами Застінкою, Баворовом, Прошовою; на півдні — з Миролюбівкою, на заході — з Настасовим, Лукою Великою, на півночі — з В.Березовицею, Островом. Назва села Мишковичі не змінювалася.
Населення — 2111 особа (2014).
Історія
ред.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культур кулястих амфор, Ноа, голіградської, західноподільської групи скіфського часу, черняхівської, Лука-Райковецька, давньоруської культур.
Перша писемна згадка — 1564 рік.
Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду[1]. Документи, які стосуються історії села Мишковичі виявлені у фондах Йосифінської (1787-17 88рр.) і Францисканської (1819—1820) метрик — перших поземельних кадастрів Галичини, названих так на честь австрійських імператорів, у час правління яких складалися ці метрики.
Є припущення, що село виникло раніше, приблизно в XIII ст. В південній частині села, де починається ліс, колись стояла церква, сліди кладовища залишилися по нинішній час.
У 1742—1746 рр. греко-католицький парох с. Мишковичі Іван Пашковський уклав рукописний пісенник — антологію духовної та світської лірики. Окрім добре відомих пісень до свого збірника священник включив і власні твори: «Поки ж думати, Боже, дай знати», «Мусиш ти ся признати», «Тяжка річ любити», «О, як тяжко, хто кохає» та інші.[2] Відомий український літературознавець Олекса Мишанич охарактеризував збірник із Мишковичів таким чином:
У «піснях світських» І. Пашковського вдало поєднується книжний елемент з народнопоетичним, релігійний, моралізаційний тон уживається з тверезим народним поглядом на кохання як на земне щастя, парування рівного з рівним.[2]
Станом на 1819—1820 роки у власності громади села Мишковичі було орної землі 2199 морги 1444 квадрантних сажнів вартістю 6966 зол.рин. і 5/11 крейцер австрійської валюти; сіножатей 227 морги 1481 квадратних сажнів вартістю 4323 зол. рин і 4/44 крейцери австрійської валюти, з яких збирали 1827 центнерів сіна; лісу-379 морги 1626 квандратних сажнів вартістю 348 зол. рин і 48 крейцер австрійської валюти.
У 1889 році заснований хутір Кринички, 5 км від села. На даний час проживає 1 родина.
На початку XIX століття село належало графу Баворовському. Сім'я отримала село як у подарунок від поміщика Забельського. Він став хресним батьком сина Баворовського. Останній поміщик Віктор Баворовський 1892 р. покінчив життя самогубством. Передав свої землі в державний фонд. Після того землями користувався граф Мішковіцький. На першу половину XIX століття піддані села Мишковичі відбували панщину.
Територія сучасної дільничної лікарні — це колишній маєток пані Марії Зелінської (1898 р.). Вона заклала чудовий Англійський парк. Їй з Англії привезли чудові саджанці різних порід.
Документи, які стосуються історії церкви, виявлені у фондах Галицького намісництва і Галицької фінансової прокуратури. Станом на 1805 р. у с. Мишковичі була церква під назвою Покрови Пресвятої Богородиці, збудована з тесаного дерева, під гонтовим дахом. Будинок священника поставлений за пруським методом вартістю 100 зол. рин. На правій стороні піч цеглова з каміном мурованим, зліва — пекарня з піччю. Будинок накритий солом'яним дахом, старий. Була стайня для коней, на стовпах дерев'яних вартістю 15 зол. рин. Стайня для худоби також стара, поліплена глиною, під дахом солом'яним.
Станом на 1924 р. у селі Мишковичі була двокласова загальна народна школа з польською мовою викладання.
У 1922 році діяло товариство «Просвіта».
11 листопада 1931 року головна управа товариства «Рідна школа» у місті Тернополі дала дозвіл на відділення товариства у селі Мишковичі. Кількість членів — становила 72 чоловік.
В червні 1910 року в селі було засновано товариство «Сільський господар».
Село Мишковичі визволене від фашистів 23 березня 1944 року.
У 1941 році на території села створено колгосп імені Тимошенка. В ньому нараховувалось 46 родин. У 1964 році колгосп змінив назву на «Заповіт Леніна». У селі Мишковичі є спиртзавод, заснований у 1892 р. Це була гуральня, яка належала адвокату і поміщику Осировському. У 1914—1939 рр. — пану Зелінському. Працювало 7 чоловік. На даний час працює 180 чоловік. У 1971 році побудовано комбікормовий завод.
У 1996 р. освячено місце, закопано хрест, де мала будуватися греко-католицька церква. ЇЇ будівництво закінчено 18 жовтня 2003 р.
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1993 особи, з яких 917 чоловіків та 1076 жінок[3].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2066 осіб[4].
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2066 | 99.76% |
| російська | 3 | 0.14% |
| болгарська | 1 | 0.05% |
| інші/не вказали | 1 | 0.05% |
| Усього | 2071 | 100% |
Пам'ятки
ред.
- церква Покрови Пресвятої Богородиці (1817, мурована, ПЦУ),
- церква Покрови Пресвятої Богородиці (2003, мурована, УГКЦ).
Пам'ятники
ред.Споруджений пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975), насипано символічну могилу УСС (1992), встановлено пам'ятні хрести на честь передачі землі в приватну власність та 2000-ліття Різдва Христового (2001).
Поблизу села в лісовому урочищі «Мишковицька дача» Микулинецького лісництва у кварталі 25 виділі 7 зростають 8 дерев дуба звичайного, що оголошені ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.
Соціальна сфера та економіка
ред.Працюють НВК «Мишковицька ЗОШ 1-3 ступенів» ДНЗ[6], дитячий садок, Будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, спиртозавод[7], комбікормовий завод, меблевий цех, фермерське господарство, розвинене садівництво.
Діти із села беруть участь у ансамблі «Диво-струни».
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- письменник Богдан Бастюк,
- вчені Мирослав й Орест Іванюти,
- актор Іван Довгалюк.
- Довгалюк Роман Анатолійович (1986—2024) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Остапів Роман Богданович (11 червня 1976, с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області— 10 січня.2023, Донецька область) — український військовик, учасник російсько-української війни. Депутат Великогаївської сільської ради VIII скликання округу № 7 від партії «Європейська Солідарність».[8]
- Орест Васильович Клошник (5 лютого 1988, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область — 7 вересня 2022, Донецька область) — український військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни.[1]
Проживали
ред.- громадський діяч, депутат Народних Зборів Західної України М. Іванюта,
- пастирював І. Пашковський,
- У 1938—1940 роках душпастирював Йосиф Бучинський (1891—1941) — греко-католицький священник, жертва радянських репресій, слуга Божий.
Примітки
ред.- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.167, № 1903 [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
- ↑ а б Мишанич, Олекса (1996). Крізь віки. Літературно-критичні та історіографічні статті й дослідження (Українська) . Київ: Обереги. с. 98. ISBN 966-513-005-6.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ НВК МИШКОВИЦЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ ДНЗ. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 27 квітня 2019.
- ↑ МИШКОВИЦЬКИЙ СПИРТЗАВОД, ДП. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 25 грудня 2014.
- ↑ ОСТАПІВ Роман Богданович. Тернопільщина (укр.). Процитовано 25 січня 2023.
Джерела
ред.- Уніят-Карпович В. Мишковичі // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 401—402. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Савенко В. Мишковичі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 525. — ISBN 966-528-199-2.
- Myszkowice, wś nad Seretem, pow. tarnopolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 843. (пол.)
- http://www.oda.te.gov.ua/ternopilska/ua/5859.htm [Архівовано 27 квітня 2019 у Wayback Machine.]
