Відкрити головне меню

Мирослав Ірчан

український журналіст, письменник, есперантист

Мирослав Ірчан
Myroslav Irchan, Winnipeg.jpg
Ім'я при народженні Андрій Дмитрович Баб'юк
Псевдо Мирослав Ірчан, Абба, Б'юк, І. Мірко, Юрко Ропша та інші
Народився 14 липня 1897(1897-07-14)
П'ядики, Коломийський повіт, Австро-Угорщина
Помер 3 листопада 1937(1937-11-03) (40 років)
Сандормох, Карелія, РРФСР, СРСР
Поховання
Громадянство Австро-УгорщинаУНРСРСР
Діяльність поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець
Мова творів українська
Роки активності 1918–1933
Жанр оповідання, новела, драма
Magnum opus «Родина щіткарів», «Фільми революції», «Радій»
Партія КПРС

Мирослав Ірчан у Вікісховищі?
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Миросла́в Ірча́н (справжнє ім'я Андрі́й Дми́трович Баб'ю́к; 14 липня 1897, село П'ядики Коломийського повіту, нині Коломийського району Івано-Франківської області — 3 листопада 1937, урочище Сандормох) — український поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець.

Жертва більшовицького терору.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Андрій Баб'юк народився 14 липня 1897 року в селі П'ядики Коломийського повіту (нині Коломийського району на Галичині в бідній селянській родині. Закінчив сільську школу, потім 6 класів Коломийської гімназії, 1914 року — вчительську семінарію у Львові.

Під час Першої світової війни служив підхорунжим у Легіоні Січових Стрільців у складі австро-угорської армії, був редактором газети «Стрілець». 1919 року в Кам'янці-Подільському в бібліотеці «Стрільця» видав свої враження очевидця «Махно і махновці».

У лютому 1920 року разом із Першою Галицькою бригадою УСС перейшов на бік Червоної армії. Член КП(б)У (1920). До кінця війни був на фронті як голова редакційної колегії і комісар агітпоїзда, редагував газету для галицького селянства «Більшовик».

Навесні 1921 року Ірчан переїхав до Києва і впродовж двох років (1921—1922) працював лектором у школі червоних старшин, одним з редакторів журналу «Галицький комуніст», активно друкувався в пресі.

Протягом 1922—1923 років жив у Празі, навчався в Карловому університеті. У жовтні 1923 року виїхав до Канади, друкувався в місцевій українській пресі, редагував масові українські журнали «Робітниця» і «Світ молоді», був секретарем заокеанської філії Спілки пролетарських письменників «Гарт».

 
Мирослав Ірчан

Улітку 1932 року повернувся до Харкова, очолював літературну організацію «Західна Україна».

ЗагибельРедагувати

Мирослава Ірчана заарештували 28 грудня 1933 року в приміщенні ЦК КП(б)У після тривалої розмови з Павлом Постишевим. Звинувачений у приналежності до націоналістичної української контрреволюційної організації. 28 березня 1934 року судова «трійка» і Колегія ГПУ засудили письменника на 10 років концтаборів.

Покарання відбував у виправно-трудових таборах на терені Карелії (Сегежа) та в Соловецькій тюрмі. Тут разом із Лесем Курбасом брав участь у роботі над виставами «Весілля Кречинського» Олександра Сухово-Кобиліна, «Аристократи» Миколи Погодіна, «Інтервенція» Льва Славіна, «Учень диявола» Бернарда Шоу та ін.

9 жовтня 1937 року «трійка» УНКВС Ленінградської області засудила Ірчана до найвищої кари в сфабрикованій справі на 134 «українських буржуазних націоналістів», які нібито створили на Соловках контрреволюційну організацію «Всеукраїнський центральний блок» і підлягали розстрілу (справа № 103010-37 р.). Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Твори Ірчана було заборонено видавати, а вже видрукувані вилучено з бібліотек.

Мирослава Ірчана реабілітовано посмертно 3 квітня 1956 року.

ТворчістьРедагувати

Із 7 років став складати пісні. Дебютував оповіданням «Зустріч» у віденській газеті «Свобода» від 30 жовтня 1914 року. Перша збірка новел «Сміх Нірвани» вийшла у Львові 1918 року, підписана справжнім ім'ям автора.

 
Пам'ятник Ірчану в рідному селі
 
Пам'ятник Ірчану в Коломиї

Автор п'єс «Бунтар» (1921), «Безробітні»(1922), «Дванадцять», «Родина щіткарів» (обидві — 1923), «Бувші люди» (1925), «Малі ковалі», «Підземна Галичина» (обидві — 1926), «Радій» («Отрута», 1928), «Плацдарм» (1931). Автор фейлетону «Кам'янецька неділя (Вражіння)» — опубліковано 11 вересня 1921 року в газеті «Червона правда» (Кам'янець-Подільський).

ВиданняРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Зленко Г. Ірчан Мирослав // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 277.
  • Довгалюк П. М., Ткачук М. П. Ірчан Мирослав // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 335.
  • Піонтек Люціянна. Мирослав Ірчан // Плужанин. — 1927. — № 1. — С. 33–34.
  • Майфет Григорій. Мирослав Ірчан — прозаїк // Червоний шлях. — 1929. — № 12. — С. 109–136.
  • Доленґо Михайло. Ірчанова проза // Критика. — 1930. — № 12. — С. 33–45.
  • Підгайний Леонід. Пролетарський письменник перед творчою методою (Нотатки про М.Ірчана-письменника) // Життя й революція. — 1930. — № 11/12. — С. 102–120.
  • Кравчук Петро. Літературна і громадська діяльність М.Ірчана в Канаді // Вітчизна. — 1957. — № 6. — С. 188–194.
  • Лазарович Микола. Легіон Український січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль, 2005. — С. 384.
  • Качкан В. А., Качкан О. В. Невичерпний атом: до пізнання Мирослава Ірчана // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі — в діаспорі. — К., 2011. — С. 225–243.
  • Кравчук П. І., Власенко В. П. Мирослав Ірчан. Життя і творчість. — К.: Рад. письм., 1960. — 292 с.
  • Криволінська О. Жанрові особливості малої прози Мирослава Ірчана // Теоретична і дидактична філологія: Зб. наук. праць. — К., 2007. — Вип. 1. — С. 65–72.
  • Крижанівський С. «А дні горять…»: Про творчість письменника М. Ірчана // Вітчизна. — 1987. — № 7. — С. 145–148.
  • Лобай Д. Мирослав Ірчан у Канаді // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк: Об'єднання українських письменників у екзилі, 1964. — С. 306–311.
  • Новиченко Л. М. Мирослав Ірчан. Літературний портрет. — К.: Худ. літ., 1958. — 115 с.
  • Новиченко Л. М. Мирослав Ірчан // Ірчан Мирослав. Твори: У 2 т. — К.: Держ. вид-во худ. літ., 1958. — Т. 1. — С. 5–48.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Шевченко С. В. Мирослав Ірчан: комуніст з «УВО» // Соловецький реквієм. — Київ: ВПК «Експрес-Поліграф», 2013. — С. 193–210.

ПосиланняРедагувати