Відкрити головне меню

Гнатюк Микола Васильович

(Перенаправлено з Микола Гнатюк)

Микола Васильович Гнатюк (14 вересня 1952, Немирівка (Старокостянтинівський район), Хмельницька область) — український співак, народний артист України.

Гнатюк Микола Васильович
Гнатюк, Николай Васильевич Чуприна Вадим. А.jpg
Основна інформація
Дата народження 14 вересня 1952(1952-09-14) (67 років)
Місце народження Немирівка (Старокостянтинівський район), УРСР
Роки активності 1973 - донині
Громадянство Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg УРСР, Україна Україна
Професії співак
Освіта Рівненський педагогічний інститут
Співацький голос ліричний баритон
Жанри традиційна естрада
Нагороди
орден Франциска Скорини
Народний артист УРСР Заслужений артист УРСР
Звання Заслужений артист УРСРНародний артист УРСР
Файли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Закінчив Рівненський педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет) у 1973 році[1], співав в ансамблі «Ми — одесити», навчався в студії Ленінградського мюзик-холу і паралельно гастролював з найстарішим в СРСР ВІА «Дружба». Успіх випадкового запису з оркестром Ростислава Бабича та надзвичайна телегенічність досить швидко зробила його бажаним гостем у студіях — з екрана залунали «Девченка из квартиры 45», «Крылья удачи», «У веселого клена», «Если город танцует».

1978 — став переможцем II Конкурсу артистів естради України в Запоріжжі.

1979 — зайняв 3-тє місце на VI Всесоюзному конкурсі артистів естради, що відкрило йому шлях за кордон.

Пісня Давида Тухманова «Я с тобой танцую» принесла йому Гран-прі конкурсу естрадної пісні в Дрездені, а «Танец на барабане» Р.Паулса — 1-ше місце фестивалю Інтербачення в Сопоті 1980 року.

1980 — недовго співав з ВІА «Мальви», потім — із власним ансамблем «Бенефіс», відтак — із джаз-роковою групою «Кросворд», з якою була записана перша сольна платівка з перекладами французьких шансонів. Потім співпрацював із Державним естрадним оркестром під керуванням А.Ануфрієнка, ВІА «Мрія», власним ансамблем «Свято». Присвоєно звання «Заслужений артист України».[1]

1981 — у репертуарі Гнатюка з'явився супер-хіт — «Птица счастья». За популярністю в СРСР його тоді випереджали хіба що Алла Пугачова та білоруські «Вєраси».

1985 — вийшла друга платівка Гнатюка з піснями Євгена Ширяєва, записана з ВІА «Лабіринт» (Ташкент). До того часу ажіотаж навколо творчості Гнатюка згас і він уже рідко потрапляв на телеекрани, поступово втрачав популярність — не допомогли навіть власні композиторські спроби.

З 1986 по 1994 рік працював солістом Хмельницької обласної філармонії.[1]

1987 — прийшла друга хвиля популярності: Олександр Морозов написав для нього «Малиновый звон», 1988-го — «Белые ставни». Отримав звання Народного артиста України. Користуючись цим, з інтервалом у рік, записав два диски-гіганти — «Малиновый звон» і «Не покинь меня».

Несподівано на кілька років залишає українську естраду (за сімейними обставинами живе у ФРН).

1993 — його повернення шанувальники зустріли з ентузіазмом. Особливо популярною стала пісня «Час рікою пливе». Однойменний альбом (на касеті та CD) вийшов влітку 1996 року під лейблом «НАК».

Розлучений. Екс-дружина Наталя Швачко та син Олександр (1983 р. н.) живуть у Німеччині.[2]

Рідний брат Анатолій Гнатюк (12.06.1964 р. н.) — провідний актор Національного академічного театру імені Івана Франка в Києві, народний артист України (2015).

ДискографіяРедагувати

  • 1980 Николай Гнатюк и группа «Кроссворд», міні-альбом
  • 1980 Николай Гнатюк и ансамбль «Лабиринт», міні-альбом
  • 1981 Танец на барабане[3]
  • 1988 Малиновый звон[4]
  • 1989 Не покинь меня[5]
  • 1996 Час рікою пливе[6]
  • 2005 Господи, спаси, сохрани
  • 2006 Знов

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати