Миколаївські вільні верфі
Миколаївські вільні верфі — ряд верфей, що існували в Миколаєві протягом XIX століття коштом державних замовлень на будування військових кораблів і суден з підряду в місцевих купців.
| Миколаївські вільні верфі | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Генеральний план колишнього Спаського адміралтейства з показом місця, обраного для побудови елінгу, 20 січня 1875 | ||||
|
46°58′39″ пн. ш. 31°57′46″ сх. д. / 46.97750° пн. ш. 31.96278° сх. д. Спаська верф 46°58′43″ пн. ш. 32°00′57″ сх. д. / 46.97861° пн. ш. 32.01583° сх. д. Верфі Серебряного і Варшавського | ||||
| Статус | не існує | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Миколаїв | |||
| Автор проєкту | О. С. Грейг | |||
| Архітектор |
Л. А. Опацький (Спаська верф) | |||
| Побудовано на кошти |
О. О. Перовський О. С. Рафалович М. С. Серебряний М. С. Варшавський | |||
| Засновник |
О. О. Перовський М. С. Серебряний М. С. Варшавський | |||
| Засновано |
1818 (Верф Серебряного) 1826 (Спаська верф) | |||
| Власник |
О. О. Перовський М. С. Серебряний М. С. Варшавський | |||
  Миколаївські вільні верфі (Україна) | ||||
Передумови створення ред.
| Цей розділ статті ще не написано. |
Верф Перовського ред.
Утворена у 1826 році віцеадміралом, командиром Чорноморського флоту та військовим губернатором Миколаєва і Севастополя О. С. Грейгом коштом Олексія Олексійовича Перовського. Намагаючись залучити приватний капітал для відбудови російського флоту після його занепаду, Грейг надав можливість деяким купцям, зокрема Перовському, можливість будувати військові кораблі з підряду[1].
Згодом за проєктом архітектора Л. А. Опацького Перовський розпочав будівництво будівлі креслярів, двох елінгів для закладки великих суден, кораблів і фрегатів та інших будівель[2][3]. У 1828 році будівництво було завершено: було побудовано два корабельних елінги і пристань[1].
Протягом 1828—1829 років у Спаському адміралтействі побудували 84-гарматний корабель «Анапа», у 1829—1831 роках такий самий корабель «Імператриця Катерина II». У ці ж роки зі стапелів Спаського адміралтейства були спущені великі 60-гарматні фрегати «Варна» і «Бургас». Певний час верф О. О. Перовського була приватним підприємством, але після побудови суден, близько 1833 року Спаська верф була викуплена в казну і згодом була занедбана[4][5].
Відновлена за часів правління містом М. П. Лазарєва коштом місцевого купця О. С. Рафаловича, він і сім'я якого стали підрядниками для кылькох лінійних кораблів і фрегатів Чорноморського флоту, а також деяких інших суден, зокрема імператорської яхти «Тигр»[6].
Врешті-решт як суднобудівна верф остаточно занепала після банкрутства приватної пароплавної верфі комерції радника інженера С. Л. Кундишева-Болодіна у 1890-х роках[5].
Верф Серебряного ред.
Інша назва — вільна верф. Окрім Спаської верфі О. О. Перовського на березі Бузького лиману, в Миколаєві існувало ще дві верфі — Маркуса Соломоновича Варшавського і Міхеля Соломоновича Серебряного, які будували судна для Чорноморського флоту з підряду. Обидві верфі розташовувалися на лівому березі річки Інгул за головним Миколаївським адміралтейством, вверх за течією[1].
Першою від адміралтейства була верф М. С. Серебряного, що розташовувалася між адміралтейством і Госпітальним садом. Спочатку верф являла собою один невеличкий елінг для будівництва малих суден. Перший об'єкт, збудований на ній — понтони для Бузької переправи — переправи, що існувала до будівництва Варварівського мосту[7]. Контракт за їх спорудження було укладено з Серебряним у 1818 році. Пізніше тут будували бриги, йоли, транспорти, баркаси й інші судна.
Згодом Серебряний отримав отримав дозвіл на будівництво з підряду кораблів і фрегатів, що потребувало значного розширення. Серебряний спорудив великий корабельний елінг, що розташовувався на правому березі Інгулу.
Після викупу у Серебряного верфі в казну, вона увійшла до складу головного адміралтейства як Серебряний док. Всього, за неповними даними, на верфі Серебряного було збудовано 67 різних суден Чорноморського флоту, починаючи від самих маленьких портових (понтонів) до 84-гарматних вітрильних лінійних кораблів[1].
Верф Варшавського ред.
Вверх за течією Інгулу знаходився так званий «Маркусов еллінг» — приватна верф херсонського купця Маркуса (Міхеля) Соломоновича Варшавського[7]. На ній також будувалися невеличкі судна для Чорноморського флоту, однак їх було збудовано невеличку кількість, оскільки Варшавський здебільшого будував судна з підряду в Херсоні, де в нього була більш продуктивна верф[1].
На своїй верфі Варшавський у 1826 році побудував транспорт «Буг», а у 1826—1827 роках було збудовано збройні транспорти «Інгулець» і «Редут-Кале». На цій же верфі з підряду побудовано перше на Чорному морі вантажопасажирське парове судно для Одеського порту. Проєкт і креслення пароплава розробляли під керівництвом М. І. Суровцова, а нагляд за його будівництвом було доручено полковникові корпусу корабельних інженерів І. С. Разумову, який вже побудував два військових пароплави.
Згодом М. С. Варшавський, програвши контракт на будівництво кораблів і фрегатів у 1826 році і не витримавши конкуренції з Серебряним та Перовським, закрив справу в Миколаєві та повернувся до Херсона[7].
Кораблі, збудовані на вільних верфях ред.
| Назва | Ранг, гармат | Спущений на воду | Місце будівництва | Підрядник | Головний будівник |
|---|---|---|---|---|---|
| Лінійні кораблі | |||||
| Адріанополь | 84 | 1830 | Вільна верф | М. С. Серебряний | М. І. Суровцов |
| Анапа | 84 | 1829 | Спаська верф | О. О. Перовський | |
| Імператриця Катерина II | 84 | 1831 | |||
| Пам'ять Євстафія | 84 | 1830 | Вільна верф | М. С. Серебряний | |
| Гавриїл | 84 | 1839 | Спаська верф | Ш. О. Рафалович | О. С. Акімов |
| Уриїл | 84 | 1840 | |||
| Єгудиїл | 84 | 1843 | І. С. Дмитрієв | ||
| Париж | 120 | 1849 | Р. Рафалович | С. І. Чернявський | |
| Великий князь Костянтин | 120 | 1852 | |||
| Фрегати | |||||
| Варна | 60 | 1830 | Спаська верф | О. О. Перовський | М. І. Суровцов |
| Бургас | 60 | 1831 | |||
| Ерівань | 60 | 1829 | Вільна верф | М. С. Серебряний | |
| Енос | 60 | 1831 | |||
| Корвети | |||||
| Яструб | 9 | 1860 | Спаська верф | О. С. Рафалович | О. С. Акімов |
| Кречет | 9 | 1860 | |||
| Бриги | |||||
| Орфей | 20 | 1821 | Вільна верф | М. С. Серебряний | А. І. Меліхов |
| Ганімед | 20 | 1820 | |||
| Шхуни | |||||
| Чотирдак | 2 | 1860 | Спаська верф | О. С. Рафалович | О. С. Акімов |
| Алушта | 2 | 1860 | |||
| Катери | |||||
| Соловей | 12 | 1826 | Вільна верф | М. С. Серебряний | І. С. Разумов |
| Ластівка | 12 | 1826 | |||
| Канонерські лодки | |||||
| 12 одиниць | 3 | 1821 | Вільна верф | М. С. Серебряний | І. С. Разумов |
| 15 одиниць | 3 | 1823 | О. К. Каверзнєв | ||
| Йоли | |||||
| 15 одиниць | 1821 | Вільна верф | М. С. Серебряний | І. С. Разумов | |
| Лоції | |||||
| № 1 | 1827 | Вільна верф | М. С. Серебряний | М. І. Суровцов | |
| № 2 | 1827 | І. С. Разумов | |||
| Транспорти | |||||
| Інгулець | 18 | 1826 | Маркусов еллінг | М. С. Варшавський | М. І. Суровцов |
| Приклад | 6 | 1824 | Вільна верф | М. С. Серебряний | І. С. Разумов |
| Досвід | 7 | 1825 | |||
| Верблюд | 1825 | Маркусов еллінг | М. С. Варшавський | М. І. Суровцов | |
| Редут-Кале | 6 | 1827 | |||
| Сухум-Кале | 6 | 1827 | Вільна верф | М. С. Серебряний | І. С. Разумов |
| Марія | 6 | 1819 | А. І. Меліхов | ||
| Успіх | 8 | 1826 | І. С. Разумов | ||
| Чайка | 7 | 1825 | |||
| Нирок | 4 | 1826 | |||
| Надія | 1825 | ||||
| Змія | 1825 | ||||
| Буг | 10 | 1826 | |||
| Кит | 4 | 1826 | |||
| Гаган | 4 | 1827 | М. І. Суровцов | ||
| Інгул | 1820 | А. І. Меліхов | |||
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 198—203. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ Бойчук, Светлана (30 серпня 2016). Первый городской архитектор Людвиг Опацкий (рос.). Вечерний Николаев. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 23 березня 2024.
- ↑ Крючков, Ю. С. (2008). Алексей Самуилович Грейг и его время (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 329. ISBN 978-966-8592-60-7.
- ↑ Крючков, Ю. С. (1997). История улиц Николаева (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 85.
- ↑ а б Крючков, Ю. С. (1991). Старый Николаев и окрестности (рос.). Николаев: Дикий Сад. с. 13, 19, 55.
- ↑ Крищенко, Светлана (21 червня 2010). Постройка первой императорской яхты на Черном море (рос.). Николаевский базар. Процитовано 23 березня 2024.
- ↑ а б в Щукин, В. В.; Павлюк, А. Н. (2009). Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 45—46. ISBN 978-966-8592-52-2.
Література ред.
- Крючков Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) — Николаев: Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2. (рос.)
- Щукин В. В., Павлюк А. Н. Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII — начало ХХ вв.) — Государственный архив Николаевской области. — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009. — 352 c. ISBN 978-966-8592-52-2. (рос.)