Миколай-Криштоф Радзивілл (Сирітка)
Миколай-Криштоф Радзивілл «Сирітка»[9] (лит. Mikalojus Kristupas Radvila Našlaitėlis, пол. Mikołaj Krzysztof Radziwiłł (Sierotka), 2 серпня 1549, замок в Цмелюві — 28 лютого 1616, Несвізький замок) — князь, державний діяч Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої, І-й ординат Несвіжу з 1586 року.
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Син князя Миколи-Христофора Радзивілла (Чорного) та його дружини Ельжбети з Шидловецьких.
Спочатку навчався вдома вчителями-протестантами.
1574 перейшов до відкритої контрреформаційної діяльності, зокрема, до Несвіжа прибув ксьондз, перед Пасхальною ніччю рідні брати-кальвіністи стали католиками за підтримки єзуїтів Вільнюса, кальвінські збори Несвіжа, Клецька, Білої, Шидловця — костелами[10]. Здійснив паломництво до Єрусалиму в 1583—1584 роках, де був посвячений у лицарі Гробу Господнього[11].
Посади: маршалок надвірний литовський з 1569 р., маршалок великий литовський з 1579 р., каштелян троцький з 1586 р., воєвода троцький з 1590 р., воєвода віленський з 1604 р., староста шавельський[12].
У Несвіжі — своїй головній резиденції — сприяв будівництву замку з бастіонними фортифікаціями за староіталійською системою.
Був похований 9 квітня 1616 р. у виготовленому перед тим його коштом скромному гробівці єзуїтського костелу Несвіжа. У заповіті вказав поховати його в одязі паломника без будь-яких помпезностей, труну нічим не накривати, її повинні були нести вбогі, яких називав братами. Через рік після смерті син Ян Єжи влаштував урочисті похорони, на яких мав промову єзуїт Ян Аланд[13].
Сім'я ред.
Був одружений з Єлизаветою Єфимією з князів Вишневецьких. Діти:
- Микола — помер немовлям;
- Іван Юрій — ординат;
- Ельжбета (1585—1618), дружина любельського воєводи Ґабріеля Тенчиньського, Кшиштофа Кішки;
- Ольбрахт Владислав Радзивілл;
- Христофор Микола (1590—1607, Болонья) — студент;
- Жигмонт Карл;
- Олександр Людвік;
- близнючки Кристина (†1599), Катажина (†1600), народжені 1593, яких він хотів віддати до монастиря.
Ґалерея ред.
-
Портрет Миколая Кшиштофа Радзивілла «Сирітки» -
Портрет матері -
Портрет батька -
Портрет дружини -
-
Надгробок в костелі єзуїтів, Несвіж -
Бюст Миколи Радзивілла Сирітки в Старому парку Несвижського палацово-паркового ансамблю
._%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%B6%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%B0_%D0%AF%D1%9E%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%96%D0%BB_(%D0%92%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B0%D1%8F)_(V._%C5%9Alandzinski,_1884).jpg)
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 179.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 169.
- ↑ а б S....ki Dostojnicy Litewscy: rozbiór krytyczny i uzupełnienie dzieła Józefa Wolffa "Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego (1388―1795)", Kraków, 1885 // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — Warszawa: 1886. — С. 8. — 16 с.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 65.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 59.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 74.
- ↑ а б в г д е ж и к л Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
- ↑ Вирський Д. С. Радзивілл… Миколай-Криштоф [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 105.
- ↑ Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515—1565)… — S. 351. (пол.)
- ↑ Русина О. Радзивілли та Україна… — С. 118—119.
- ↑ Radziwiłłowie.2 [Архівовано 12 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.), (англ.)
- ↑ Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515—1565)… — S. 358—359. (пол.)
Література ред.
- Вавричин М. Україна на стародавніх картах: Кінець XV — перша половина XVII ст. — К., 2005.
- Вирський Д. С. Радзивілл (Radvila, Radziwiłł) Миколай-Криштоф, на прізвисько Сирітка [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 105—106. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Русина О. Радзивілли та Україна: культурні конотації // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 2 (521) (бер.—квіт.). — С. 113—130. — ISSN 0130-5247.
- Kempa T. Mikołaj Krzysztof Radziwiłł Sierotka (1549—1616) — wojewoda wileński. — Warszawa, 2000. (пол.)
- Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515—1565) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 349—361. (пол.)
- Merczyng H. Mapa Litwy z 1613 r. ks. Radziwiłła Sierotki pod wzgędem matematycznym i kartograficznym // Sprawozdania z posiedzeń Towarzystwa Naukowego Warszawskiego. — Warszawa, 1913. — Wydz. 3, r. 6, zesz. 6. (пол.)
- Rys życia ksiącia Mikołaja Krzysztofa Radziwiłła, zwanego Sierotką // Archiwum domu Radziwiłów. — Kraków, 1885. (пол.)
Посилання ред.
- Mikołaj Krzysztof Sierotka «Sierotka» ks. Radziwiłł h. Trąby (ID: dw.4145) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |