Костел Найсвятішої Трійці (Чернавчиці)
Костел Найсвятішої Трійці (Троіцкі касцёл са званіцай)[1] (біл. Касцёл Найсвяцейшай Тройцы) — пам'ятка архітектури республіканського значення, зведений у 1583[1] році, розташований у центрі села Чернавчиці Берестейської області на шосе Брест — Каменець. Разом з ярусною дзвіницею утворює висотну домінанту в малоповерховій забудові, нагадує композицію оборонної замкової вежі Несвіжа, побудованої також наприкінці XVI століття[2].
| Костел Найсвятішої Трійці Касцёл Найсвяцейшай Тройцы | |
|---|---|
_001.Jpeg) | |
| 52°13′4.0000001007876″ пн. ш. 23°44′28.000000099599″ сх. д. / 52.21778° пн. ш. 23.74111° сх. д. | |
| Країна |  Білорусь |
| Розташування | Чернавчиці, Берестейська область |
| Конфесія | католицизм |
| Тип | церква православний храм і костел |
| Стиль | готика, ренесанс |
| Засновник | Микола Кшиштоф Радзивілл |
| Початок будівництва | 1583 |
| Побудовано | 1595 |
| Стан | діюча |
  Костел Найсвятішої Трійці Костел Найсвятішої Трійці (Білорусь) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історичні відомості
ред..jpg)
У XV столітті Чернавчицями володів рід Ілліничів, тоді й був побудований перший храм. Останній з роду, Юрій, не мав спадкоємців та заповідав усе своє майно кузинові Миколі-Криштофу Радзивілу, який і побудував новий храм-фортецю. Спорудження костелу ознаменувало повернення Миколи, відомого мецената, політичного діяча і заможного вельможі, з паломництва в Єрусалим.
Згідно «Каталогу Брестської єпархії» 1925 року існуюча будівля датується 1583 роком (за іншими джерелами в 1585–1595[3],[4] р.), побудовано при М. К. Радзивіллі.
У 1661 році за наказом Смоленського єпископа Юрія Білозора проведена реставрація костелу, після закінчення ремонту його повторно освячено в ім'я Святої Трійці.
Після польського національно-визвольного повстання російська влада ухвалила рішення про закриття католицьких церков. У 1867 році храм переданий православній церкві та набув візантійських рис[5].
На початку XX століття костел повернений римо-католикам. Під час німецької окупації в ньому скоєні масові розстріли, про що нагадує обеліск, встановлений коло його стін. За часи радянської влади храм не діяв.
У 2010 році костел передали вірянам, які провели реконструкцію. Сьогодні — це діючий римо-католицький храм.
Архітектура
ред.Костел Найсвятішої Трійці — єдиний у своєму роді зразок національної архітектурної спадщини, що включає готичні форми, прийоми ренесансу і раннього бароко, традиції оборонної архітектури[3].
Спроектував костьол чернець-єзуїт, якого Радзивілли викликали з Італії (потім архітектор переїхав для роботи у Несвіж), інженери прибули зі Швейцарії. Довжина храму складає 30 метрів, ширина — 15 метрів.
За думкою Т. В. Габрусь[4], архітектура костьолу має готико-ренесансну основу. Храм однонефний, безкупольний з витягнутим пресбітерієм і подібністю трансепту, має виражені оборонні риси: масивні стіни, вузькі бійниці, високу дзвіницю, з якої можна оглядати околиці.
Прийоми готичної архітектури: апсида і бічні фасади, масивні стіни з контрфорсами і вузькими витягнутими вікнами, крутий та високий щипцевий дах[6].
До крил трансепту і сторін апсиди примикають нижчі прибудови з односхилими дахами, що створюють поступове наростання об'ємів і надають композиції художню виразність. До головного фасаду прибудований вхідний тамбур[7].
Характерні прикмети ренесансу: прямокутні та круглі ніші — фільонки, тонкі карнизи та вертикальна тяга головного фасаду, зведення інтер'єру, декороване скульптурними візерунчастими тягою-нервюрами. У Білорусі збереглися лише одиничні будівлі подібного типу.
Нове у структурі храму (порівняно з культовими будовами епохи реформації) — наявність елементів поперечної нефи, які на плані мають вигляд латинського хреста.
Особливістю композиції храму є кругла вежа на південному бічному фасаді, що має риси архітектури оборонного типу[8], побудована з цеглини і обштукатурена зовні. Потрапити у неї можна з костьольного двору.
Масивні стіни зведені у техніці готичної кладки, їх товщина складає 1,3 метра. У щиті фронтону розташовані бійниці, головний фасад зроблений без башні. У вівтарній частині розташована циліндрична вежа із шатровим покриттям та гвинтовими сходами, що ведуть на горище. Вежа має нетрадиційне розміщення, але є характерним елементом оборонної архітектури. Відсутню вежу компенсує монументальна дзвіниця, яка включена в огорожу та органічно доповнює архітектуру костьолу[3].
Свідками епохи бароко виступають три дерев'яні скульптури: «Святий Домінік», розміщений у вівтарі, «Святий Антоній» і «Святий Мартин», розташовані у нішах головного фасаду. На поверхні скульптур збереглися сліди фарби золотисто-коричневих і червоних тонів.
Галерея
ред._002.Jpeg)
.jpg)
_003.Jpeg)
_005.Jpeg)
Примітки
ред.- ↑ а б Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 14 мая 2007 г. № 578 Аб статусе гісторыка-культурных каштоўнасцей. busel.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 вересня 2015 року.(біл.)
- ↑ Костел Троицкий. globus.tut.by. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 3 вересня 2015 року.(рос.)
- ↑ а б в Троицкий костел в Чернавчицах. probelarus.by. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2015 року.(рос.)
- ↑ а б Костел Св. Троицы в Чернавчицах – оборонный храм. ais.by. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 3 вересня 2015 року.(рос.)
- ↑ Троицкий костел в Чернавчицах. votpusk.ru. Процитовано 3 вересня 2015 року.(рос.)
- ↑ Белоруссия, Литва, Латвия, Эстония: Справочник-путеводитель. — М., 1986. — С. 370.(рос.)
- ↑ Троицкий Костел. orda.of.by. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2015 року.(рос.)
- ↑ Локотко А.И. и др. Туристическая мозаика Беларуси. — Беларуская Навука, 2011. — С. 42. — ISBN 978-985-08-1248-3.(рос.)
Література
ред.- Белоруссия, Литва, Латвия, Эстония: Справочник-путеводитель.- М., 1986.- 488 с. (рос.)
- От Беловежской пущи до полесских болот: путеводитель по Брестской области / Т. Хвагина, А. Варавва. — Минск, 2013. — 225 с. (рос.)