Вікіпедія

Меша Селимович

Меша Селимович
серб. Меша Селимовић / Meša Selimović
Меша Селимович на поштовій марці, 2010
Народився26 квітня 1910(1910-04-26)
Тузла, Австро-Угорщина
Помер11 липня 1982(1982-07-11) (72 роки)
Белград, Югославія
ПохованняНовий цвинтар
ГромадянствоЮгославія Югославія
Національністьбоснієць
Діяльністьпрозаїк, есеїст
Сфера роботилітература[1]
Alma materБелградський університет
ЗакладСараєвський університет
Мова творівсербська
Роки активності1949—1982 рр.
Напрямокфілософська та історична проза
Жанрромани, оповідання, есе
Magnum opus«Дервіш і смерть»
«Твердиня»
ЧленствоАкадемія наук і мистецтв Боснії і Герцеговини (1982), Сербська академія наук і мистецтв (21 березня 1974)[2], Сербська академія наук і мистецтв (11 липня 1982)[2] і Спілка письменників Сербії
Преміїпремія Негоша
премія часопису «НИН»
CMNS: Меша Селимович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ме́ша Сели́мович (також зустрічається написання імені Меха, Мехмет; серб. Меша Селимовић або Meša Selimović, нар.26 квітня 1910, Тузла, Австро-Угорщина — пом.11 липня 1982, Белград, Югославія) — югославський боснійський письменник.

Життєпис

ред.

Меша Селимович народився 26 квітня 1910 року в мусульманській заможній родині в Тузлі. Закінчив школу та гімназію в Тузлі.

 

У 1930—34 рр. навчався на філософському факультеті Белградського університету, де вивчав сербськохорватську мову та югославську літературу.

У період від 1935 по 1941 рр. М. Селимович працював учителем у гімназії.

У роки Другої світової війни брав участь у партизанському русі, його було заарештовано.

У повоєнний час викладав у Високій педагогічній школі, був художнім керівником кіностудії «Босна-фільм», директором Народного театру.

З 1947 по 1971 рр. жив у місті Сараєво, згодом переїхав до Белграду.

Меша Селимович є почесним доктором Сараєвського університету, лауреатом премії Негоша та премії часопису «НИН» (обидві 1967 рік) тощо.

Творчість

ред.

У літературі Меша Селимович дебютував військовою прозою. Писав сербською мовою. Перша збірка оповідань Селимовича — «Prva četa» («Перший загін») була опублікована у 1950 році. Наступна збірка оповідань «Tuđa zemlja» («Чужа земля») — у 1962 році.

Меша Селимович написав свій перший роман «Tišine» («Мовчання») у 1962 році. Наступним його доробком був поетичний роман «Magla i mjesečina» («Туман і місячне світло»), написаний у 1965 році. Селимович у 1948 році починає писати критичні статті. Протягом 1950—1952 років опублікував найвидатніші праці-дискусії про Марка Марулича, Стефана Сремца, Хасана Кукича і Йована Дучича.

Найвідомішими творами письменника є історико-філософські романи-притчі «Дервіш і смерть» і «Твердиня».

 
Статуя М. Селимовича в середмісті Тузли
 
Московське видання творів М. Селимовича з серії «Майстри сучасної прози» (1987)
Твори
  • Прва чета / «Перший загін» (1950, книга оповідань)
  • Туђа земља / «Чужа земля» (1957, книга оповідань і сценаріїв для кіно).
  • Ноћ и јутра/ «Ніч і ранки» (1958, кіносценарій)
  • Тишине/ «Тиша» (1961, роман).
  • Магла и мјесечина / «Туман і місяць» (1965, роман)
  • Есеји и огледи / Есе та огляди (1966)
  • Дервиш и смрт / «Дервіш і смерть» (1966, історичний роман)
  • За и против Вука / «За і проти Вука (Караджича)» (1967, есе)
  • Тврђава / «Твердиня» (1970, історичний роман)
  • Острво / «Острів» (1974, роман)
  • Круг / «Коло» (1983, незакінчений роман)
Переклади

За СРСР вийшли ряд російських перекладів творів М. Селимовича, зокрема, окремі воєнні оповідання зі збірки «Чужа земля» було надруковано в популярному всесоюзному літературному часописі «Иностранная литература» (1969, № 3, стор. 137—164).

У 1987 році видавництво «Радуга» в серії «Майстри сучасної прози» (рос. Мастера современной прозы) видало в перекладі О. Романенко та О. Кутасової том творів Селимовича, що містив 2 його найвідоміші романи: «Дервіш і смерть» і «Твердиня».

Українською мовою роман Меші Селимовича «Фортеця» побачив світ у перекладі професора Івана Ющука наприкінці 80-тих років XX століття.

Переклад роману «Дервіш і смерть» українською здійснила Катерина Калитко, книга вийшла 2017-го р. у видавництві «Круговерть»[4].

Література про письменника

ред.
  • Щеголь Л. Д. Жанрова дефініція роману М. Селімовича «Дервіш і смерть» Київ
  • Л. Д. Щеголь, ТВОРЧІСТЬ МЕШІ СЕЛІМОВИЧА. РОМАН «ДЕРВІШ І СМЕРТЬ» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Аннинский Л. Человек — в крепости и вне её. // Селимович М. Дервиш и смерть. Крепость. (серія: «Мастера современной прозы»), М.: «Радуга», 1987, стор. 5-17 (рос.)
  • Kritičari o Meši Selimoviću. Sarajevo: Svijetlost, 1973 (серб.)
  • Petrović M. Roman Meše Selimovića. Niš: Gradina, 1981 (серб.)

Відомі цитати

ред.
  • «Життя завжди сповзає вниз, — вимовив я, силкуючись захищатися. Необхідні зусилля, щоб цього не допустити.»
  • Живі нічого не знають. Навчіть мене, мертві, як померти безстрашно, без жаху. Адже смерть така ж абсурдна, як і життя.

Меша Селімович, «Дервіш і смерть».

Джерела

ред.
  • Вєдіна В. П., Жулинський М. Г. Сучасний слов'янський роман: соціально-філософські й естетичні аспекти //Слов'янські літератури: ІХ Міжнародний з'їзд славістів: Доповіді. — К., 1983. — 351 с.
  • Deretić J. Istorija srpske knjizevnosti. — Beograd: Prosveta, 2004.(серб.)
  • Selimović Meša. Sjecanja // Sabrana djela. — Beograd, 1977. — 368 str.(серб.)

Примітки

ред.
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б http://www.sanu.ac.rs/Clanstvo/IstClan.aspx?arg=1257
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Меша Селімович. Дервіш і смерть / пер. із серб. К.Калитко. — Трускавець: Круговерть, 2017. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 20 травня 2018.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меша_Селимович&oldid=41176938