Меша Селимович
Меша Селимович | ||||
---|---|---|---|---|
серб. Меша Селимовић / Meša Selimović | ||||
Народився | 26 квітня 1910 Тузла, Австро-Угорщина | |||
Помер | 11 липня 1982 (72 роки) Белград, Югославія | |||
Поховання | Новий цвинтар | |||
Громадянство | Югославія | |||
Національність | боснієць | |||
Діяльність | прозаїк, есеїст | |||
Сфера роботи | література[1] | |||
Alma mater | Белградський університет | |||
Заклад | Сараєвський університет | |||
Мова творів | сербська | |||
Роки активності | 1949—1982 рр. | |||
Напрямок | філософська та історична проза | |||
Жанр | романи, оповідання, есе | |||
Magnum opus | «Дервіш і смерть» «Твердиня» | |||
Членство | Академія наук і мистецтв Боснії і Герцеговини (1982), Сербська академія наук і мистецтв (21 березня 1974)[2], Сербська академія наук і мистецтв (11 липня 1982)[2] і Спілка письменників Сербії | |||
Премії | премія Негоша премія часопису «НИН» | |||
| ||||
Меша Селимович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ме́ша Сели́мович (також зустрічається написання імені Меха, Мехмет; серб. Меша Селимовић або Meša Selimović, нар.26 квітня 1910, Тузла, Австро-Угорщина — пом.11 липня 1982, Белград, Югославія) — югославський боснійський письменник.
Життєпис
ред.Меша Селимович народився 26 квітня 1910 року в мусульманській заможній родині в Тузлі. Закінчив школу та гімназію в Тузлі.
У 1930—34 рр. навчався на філософському факультеті Белградського університету, де вивчав сербськохорватську мову та югославську літературу.
У період від 1935 по 1941 рр. М. Селимович працював учителем у гімназії.
У роки Другої світової війни брав участь у партизанському русі, його було заарештовано.
У повоєнний час викладав у Високій педагогічній школі, був художнім керівником кіностудії «Босна-фільм», директором Народного театру.
З 1947 по 1971 рр. жив у місті Сараєво, згодом переїхав до Белграду.
Меша Селимович є почесним доктором Сараєвського університету, лауреатом премії Негоша та премії часопису «НИН» (обидві 1967 рік) тощо.
Творчість
ред.У літературі Меша Селимович дебютував військовою прозою. Писав сербською мовою. Перша збірка оповідань Селимовича — «Prva četa» («Перший загін») була опублікована у 1950 році. Наступна збірка оповідань «Tuđa zemlja» («Чужа земля») — у 1962 році.
Меша Селимович написав свій перший роман «Tišine» («Мовчання») у 1962 році. Наступним його доробком був поетичний роман «Magla i mjesečina» («Туман і місячне світло»), написаний у 1965 році. Селимович у 1948 році починає писати критичні статті. Протягом 1950—1952 років опублікував найвидатніші праці-дискусії про Марка Марулича, Стефана Сремца, Хасана Кукича і Йована Дучича.
Найвідомішими творами письменника є історико-філософські романи-притчі «Дервіш і смерть» і «Твердиня».
- Твори
- Прва чета / «Перший загін» (1950, книга оповідань)
- Туђа земља / «Чужа земля» (1957, книга оповідань і сценаріїв для кіно).
- Ноћ и јутра/ «Ніч і ранки» (1958, кіносценарій)
- Тишине/ «Тиша» (1961, роман).
- Магла и мјесечина / «Туман і місяць» (1965, роман)
- Есеји и огледи / Есе та огляди (1966)
- Дервиш и смрт / «Дервіш і смерть» (1966, історичний роман)
- За и против Вука / «За і проти Вука (Караджича)» (1967, есе)
- Тврђава / «Твердиня» (1970, історичний роман)
- Острво / «Острів» (1974, роман)
- Круг / «Коло» (1983, незакінчений роман)
- Переклади
За СРСР вийшли ряд російських перекладів творів М. Селимовича, зокрема, окремі воєнні оповідання зі збірки «Чужа земля» було надруковано в популярному всесоюзному літературному часописі «Иностранная литература» (1969, № 3, стор. 137—164).
У 1987 році видавництво «Радуга» в серії «Майстри сучасної прози» (рос. Мастера современной прозы) видало в перекладі О. Романенко та О. Кутасової том творів Селимовича, що містив 2 його найвідоміші романи: «Дервіш і смерть» і «Твердиня».
Українською мовою роман Меші Селимовича «Фортеця» побачив світ у перекладі професора Івана Ющука наприкінці 80-тих років XX століття.
Переклад роману «Дервіш і смерть» українською здійснила Катерина Калитко, книга вийшла 2017-го р. у видавництві «Круговерть»[4].
Література про письменника
ред.- Щеголь Л. Д. Жанрова дефініція роману М. Селімовича «Дервіш і смерть» Київ
- Л. Д. Щеголь, ТВОРЧІСТЬ МЕШІ СЕЛІМОВИЧА. РОМАН «ДЕРВІШ І СМЕРТЬ» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Аннинский Л. Человек — в крепости и вне её. // Селимович М. Дервиш и смерть. Крепость. (серія: «Мастера современной прозы»), М.: «Радуга», 1987, стор. 5-17 (рос.)
- Kritičari o Meši Selimoviću. Sarajevo: Svijetlost, 1973 (серб.)
- Petrović M. Roman Meše Selimovića. Niš: Gradina, 1981 (серб.)
Відомі цитати
ред.- «Життя завжди сповзає вниз, — вимовив я, силкуючись захищатися. Необхідні зусилля, щоб цього не допустити.»
- Живі нічого не знають. Навчіть мене, мертві, як померти безстрашно, без жаху. Адже смерть така ж абсурдна, як і життя.
Меша Селімович, «Дервіш і смерть».
Джерела
ред.- Вєдіна В. П., Жулинський М. Г. Сучасний слов'янський роман: соціально-філософські й естетичні аспекти //Слов'янські літератури: ІХ Міжнародний з'їзд славістів: Доповіді. — К., 1983. — 351 с.
- Deretić J. Istorija srpske knjizevnosti. — Beograd: Prosveta, 2004.(серб.)
- Selimović Meša. Sjecanja // Sabrana djela. — Beograd, 1977. — 368 str.(серб.)
Примітки
ред.- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б http://www.sanu.ac.rs/Clanstvo/IstClan.aspx?arg=1257
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Меша Селімович. Дервіш і смерть / пер. із серб. К.Калитко. — Трускавець: Круговерть, 2017. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 20 травня 2018.
Посилання
ред.- Меша Селімович [Архівовано 4 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (серб.) (англ.) (тексти online)
- Меша Селімович (серб.)
- Селімович Меша. Фортеця (1985) на «Гуртом»