Метацинабарит
Метацинабарит (рос. метациннабарит; англ. metacinnabarite; нім. Metazinnabaryt m, Metazinnober m) — мінерал класу сульфідів, сульфід ртуті координаційної будови.
| Метацинабарит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Mcin[2] |
| Хімічна формула | HgS |
| Nickel-Strunz 10 | 2.CB.05a[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія |
| Колір риси | чорний |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Кіновар[4], мета-[4] |
| Типова місцевість | Redington mined[3] |
 Метацинабарит у Вікісховищі | |
Загальний опис
ред.Хімічна формула: β-HgS.
Містить 86,2 % Hg і 13,8 % S.
Високотемпературна (понад 617 К) кубічна поліморфна модифікація кіноварі з кристалічною структурою типу сфалериту.
При охолоджуванні переходить в кіновар α–HgS; присутність домішок Fe, Zn, Se підвищує стійкість метацинабариту.
У залежності від домішок виділяються різновиди: гвадалкацарит (Zn do 9,5 % при 6 % Cd), сауковіт (Cd до 12 % при 3,1 % Zn) і онофрит (Se до 8,5 %).
Кристалізується в кубічній сингонії.
Форма виділень: дрібнозернисті кірки, порошкуваті агрегати, нальоти, рідко — кристали тетраедричного габітусу.
Густина 7,7-7,8.
Твердість 3,0-3,5.
Колір чорний, сіруватий, рідше темно–коричневий, блиск металічний.
Крихкий.
Типовий мінерал поверхневих гідротермальних родов., тісно асоціює з кіновар'ю.
Знахідки: Обермошель (Рейнланд-Пфальц, ФРН), Ідрія (Словенія), копальня Редінґтон (штат Каліфорнія, США — останнє у 1870 р.).
В Україні у значних кількостях зустрічається на ртутних родов. Вишківського і Берегівського районів Закарпаття.
Нерідко відмічається як повторний мінерал в зоні окиснення ртутних родов.
Збагачується аналогічно кіноварі.
Спільно з ін. мінералами ртуті входить до складу ртутних руд.
Від мета… й нім. «Zinnober» — кіновар (G.E.Moore, 1870).
Різновиди
ред.Розрізняють:
- метацинабарит селенистий (різновид метацинабариту, який містить до 7 % Se);
- метацинабарит цинковистий (різновид метацинабариту, який містить до 5 % Zn).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Метацинабарит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Метацинабарит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.