Марі Лорансен (фр. Marie Laurencin нар. 31 жовтня 1883 — пом. 8 червня 1956) — французька художниця і граверка, художниця театру.

Марі Лорансен
Marie Laurencin
Marie Laurencin.jpg
Пабло Пікассо, січень 1962
Народження 31 жовтня 1883(1883-10-31)
Франція
Смерть 8 червня 1956(1956-06-08) (72 роки)
  Париж, Франція
(зупинка серця)
Поховання
Національність француженка
Країна Франція Франція
Жанр художник, скульптор, графік
Діяльність художниця, художниця-граверка, сценограф, ілюстраторка, поетеса
Напрямок кубізм, арт-деко
Вчитель Мадлен Лемер
У шлюбі з Otto von Wätjend
Сайт Site de Musée Marie Laurencin

CMNS: Марі Лорансен у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Дитячі та юнацькі рокиРедагувати

В дитинстві Марі відвідувала заняття в ліцеї, потім брала уроки живопису на порцеляні в Севрі. Навчалася в Академії Ембер, де зустрілася з Жоржем Браком. Але, разом з тим, систематичної професійної освіти не отримала. За порадою Анрі-П'єра Роше вона у 1907 році брала участь в Салоні незалежних. Гертруда Стайн, розповідаючи про знайомство з Марі, малює її портрет:

  Пікассо всі називали Пабло, а Фернанду — Фернанда, і Гійома Аполлінера всі називали Гійом, а Макса Жакоба — Макс, але Марі Лорансен всі називали Марі Лорансен... Вона була худа і незграбна, як середньовічна француженка з французького примітиву. Вона говорила високим голосом з красивими модуляціями...[1].  

Знайомство з Гійомом АполлінеромРедагувати

В тому ж році Пікассо, який не сподівався, що між молодими людьми з'являться пристрасні почуття, познайомив її з Гійомом Аполлінером.Аполлінер так описував Лорансен в листі до однієї із знайомих:

  Це паризька дитина... Вона вся сповнена дитячого чарівності. Уявіть собі, що вона прийшла провідати мене на вулиці Гро, проскакавши на мотузочці вздовж усього саду.[2]  

Стосунки закоханих були перемінними і повними протиріч. Лоранс, хоча і мала твердий характер, часто висловлювала незадоволення, не бажаючи терпіти не завжди адекватні вчинки коханого. Гійом декілька раз намагався порвати із дівчиною, проте знову повертався.[3] По дорозі до дівчини, часто пересікав міст Мірабо. Саме з цим місцем і пов'язаний один із найкращих віршів«Міст Мірабо» .

  Любов сплива як та вода бігуча...[4]  

Здавалось, що роман має закінчитись законним шлюбом, однак постійні суперечки охолодили почуття Марі. Поет все сподівався, що кохання можна повернути. Кінцевий розрив відбувався у 1912 році: Гійом Аполлінер назавжди пішов від Марі Лорансен. Він присвячував їй вірші і став натхненником її картини «Аполлінер і його друзі» (1912), серед яких Пікассо і Гертруда Стайн.[3]

 
картина «Аполлінер і його друзі»

Творчі пошукиРедагувати

Протягом декількох років Марі брала участь у виставках кубістів, запозичивши у них деякі стильові риси. Однак кубізм по суті був чужим для жіночного і ліричного мистецтва Лорансен. В червні 1914 року вона одружилась із німецьким художником і бароном Отто фон Ветьєна, з яким познайомилась роком раніше у Монпарнасі. Після того, як розпочалась Перша світова війна подружжя поїхало до Іспанії. В Париж Марі Лорансен повертається у 1920 році. Тут вона розлучилась із чоловіком і починає будувати кар'єру незалежної художниці. З головою поринає у бурхливе артистичне життя Парижу 20-х років. Марі налагоджує стосунки з багатьма письменниками і поетами, твори яких ілюструє. Серед них найяскравіші: Поль Моран, Андре Жід, Марсель Жуандо, Жан Кокто, Сомерсет Моем. Лорансен також мала романтичні стосунки з жінками.[5] Художниця займалася гравюрою і різьбою по дереву, відчувши вплив африканської скульптури. Вона стає популярною художницею, яка найбільш яскраво втілила естетику арт-деко. Її роботи на виставці декоративних мистецтв у 1925 році викликали захоплення глядачів. Марі Лорансен також малювала картини для театру «Комеді-Франсез» (1928) і балету, в тому числі для Російського балету Сергія Дягілєва[6]. Віддаючи перевагу світло-рожевим і блакитним тонам, Марі Лорансен створила численні портрети жінок і дітей. Жіночі образи художниці, названі «істотами країни фей» надзвичайно чарівні. Свій талант спробувала й у книжковій графіці, створивши близько 30 ілюстративних циклів. Писала вірші під псевдонімом Луїза Лаланн. Померла Марі Лорансен у власному домі в Парижі 8 червня 1956 року.

Творчий доробок художниціРедагувати

Найвідоміші картини Марі Лорансен:

  • Вентилятор
  • Поцілунок
  • Троє молодих жінок
  • Портрет мадмуазель Шанель. 1923
  • Іспанські танцівниці
  • Квіти, Подруги
  • Дівчата з собаками
  • Голова дівчини
  • Дві дівчини
  • Портрет баронеси Гурго
  • Пейзаж з дівчатами
  • Валентина. 1924
  • Дівчинка з собакою
  • Принцеси
  • Молоді жінки 1910—1911
  • Дівчина з гітарою
  • Букет. 1922
  • Голова молодої жінки 1926[7]

ГалереяРедагувати

Марі Лорансен онлайнРедагувати

  • http://rockkent.narod.ru
  • Namen der Kunst
  • Artnet
  • Artcyklopedia
  • The Museum of Modern Art
  • Isle of Lesbos
  • William Weston Gallery
  • Virtual Art Museum Genesis
  • Marie Laurencin Works
  • Shibayama Gallery
  • Gravey Art

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Стайн Гертруда Автобиография Элис Б.Токлас. Пикассо. Лекции в Америке / Пер. с англ.; Составление и послесловие Е.Петровской. — М.: Б.С.Г.-ПРЕСС, 2001. - 607 с.
  2. Гийом Аполлинер"Собрание сочинений в 3 томах" Том 3 Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.
  3. а б Гийом Аполлинер и Мари Лорансен | Истории любви http://www.lovesto.ru/gijom-apolliner-mari-loransen.html/2
  4. Переклад Миколи Лукаша
  5. Laurençin, Marie. web.archive.org. 
  6. Академик http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/1514/
  7. Мари Лорансен, виртуальный альбом

ДжерелаРедагувати

  • Стайн Гертруда

Автобиография Элис Б.Токлас. Пикассо. Лекции в Америке / Пер. с англ.; Составление и послесловие Е.Петровской. — М.: Б. С. Г.-ПРЕСС, 2001. — 607 с.

  • Гийом Аполлинер"Собрание сочинений в 3 томах" Том 3

Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.