Відкрити головне меню

Марія Софія Сенявська

польська шляхтичка, княгиня

Марія Софія Сенявська (15 квітня 1699, Бережани[1] — 21 травня 1777, Варшава) — польська шляхтичка (з походження)[2], княгиня. Представниця спольщеного українського шляхетського роду Сенявських гербу Леліва.

Марія Софія Сенявська
пол. Maria Zofia Czartoryska z Sieniawskich
Anonymous Maria Zofia Czartoryska.jpg
Народилася 1698
Річ Посполита
Померла 21 травня 1771(1771-05-21)
Варшава, Річ Посполита
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Рід Сенявські і Чарторийські
Батько Адам Миколай Сенявський
Мати Ельжбета Гелена Сенявська
У шлюбі з Август Олександр Чарторийський і Станіслав Ернест Денхоф
Діти Адам Казимир Чорторийський і Ізабела Любомирська
POL COA Leliwa II.svg

Зміст

БіографіяРедагувати

Донька великого коронного гетьмана Адама Миколая Сенявського — останнього в роду Сенявських. Кузина Миколи Василя Потоцького. Мати — Ельжбета Гелена з Любомирських — мала намір видати її за королевича Константія Владислава Собєського, до якого сама мала «сентимент».[3]

Якісь невеликі роботи в її резиденції у Львові виконував на початку 1740-х років тоді не дуже відомий архітектор Бернард Меретин.[4] Сприяла закінченню будівництва споруд монастиря бернардинів у Бережанах.[5]

Була власницею частини Копичинців (спадок від батька, після неї власником став вінницький староста, власник Сидорова Людвік Калиновський).[6]

Сім'яРедагувати

Перший чоловік — воєвода полоцький Станіслав Денгофф.[7] Під час весілля наречений влаштував пишний прийом у палаці латинських архієпископів Львова (тепер Площа Ринок, 9). На спеціальних щоглах горіли 600 смолоскипів, 400 ліхтарів. Дорога до будинку була позначена 6-ма вишками, заквітчаними світильниками. З вікон виставили 4 дощові труби, з яких протягом 1 години лилося угорське вино.[8] Другий чоловік — Авґуст Олександр Чарторийський. Через шлюб М. С. Сенявської з Авґустом Олександром Чорторийським величезні маєтності Сенявських (зокрема, Сатанів) перейшли до князів Чорторийських. Її сином в другому шлюбі був Адам Казимир Чорторийський — співзасновник бібліотеки князів Чарторийських, яка тепер перебуває у Кракові.

ПриміткиРедагувати

  1. Link-Lenczowski Andrzej K. i Popiołek Bożena. Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669—1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 91. (пол.)
  2. Sieniawscy (01) Архівовано 6 січень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Jarosław Poraziński. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — Tom XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 500. (пол.)
  4. Z.Hornung. Merenyn Bernard (zm. 1759) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978. — t. ХХ/3, zeszyt 86. — 409—616 s. — S. 443. (пол.)
  5. Тихий Богдан. Монастир бернардинів // Пам'ятки України. — К. 2013. — № 5 (188) (трав.). — 72 с. — С. 24.
  6. Petrus J. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii w Kopyczyńcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I, tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 180—181. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  7. Denhoffowie (01) Архівовано 13 квітень 2011 у Wayback Machine. (пол.)
  8. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2001. — 272 с. — C. 70. — ISBN 966-603-048-9.

ПосиланняРедагувати