Мар'ян Голембйовський
Мар'ян Голембйовський (пол. Marian Gołębiewski) — псевдо «Ірка», «Кораб», «Лотка», «Стер», «Свобода» (нар. 16 квітня 1911 в Плонську, помер 18 жовтня 1996 р. в Варшаві) — парашутист, офіцер Кедиву АК та ВіН, член антикомуністичної опозиції в ПНР, архітектор перемир'я АК з УПА в с. Руда-Ружанецька.
| Мар'ян Голембйовський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1911[1][2] Плонськ, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
1996[1][2] Варшава, Республіка Польща |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | офіцер |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Друга світова війна |
| Військове звання | полковник |
| Нагороди |
    |
Роль в «Грубешівській революції» ред.
Будучі комендантом Грубешівського району АК став головним ініціатором «відплатних» акцій проти українців у рамах «Грубешівської революції». Ударною силою були батальйони І — С. Басая «Рися» та батальйон АК З. Химки («Віктора»). Польські об'єднані сили під час кількох акцій знищили українські села Пригоріле, Метке, Сагринь, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Турковичі та ін., в яких розстріляли чи замордували майже півтори тисячі українців[3].
Архітектор порозуміння з українцями ред.
Після початку фактичної окупації Польщі комуністичним режимом М. Голембйовський став активним прихильником порозуміння з українцями. Як згадував він пізніше:
«У вересні 1944 р. зібрав нараду 23 командирів АК з Холмщини, Замойщини та Грубешова…Наказав щоб замість боїв з українцями шукати можливості порозуміння і співпраці. Серед присутніх запанував подив, адже серед присутніх було багато тих, хто втратив у боротьбі з українцями цілі родини. Ніхто не виступив проти»[4].
Після цієї наради, проведеної в околицях с. Дубенка було підготовано листівку-звернення 7,5 тис. примірників та розкидано від Володави через Холм аж по Перемишль. Польські партизани почали демонструвати кращий підхід до українських селян. Одночасно до необхідності союзу з поляками прийшло і керівництво ОУН. Контакти АК та УПА та взаємні перемовини призвели до укладання перемир'я в с. Руда-Ружанецька. На цій зустрічі Мар'ян Голембйовський був найстаршим за рангом офіцером АК. Ось як М. Голембйовський характеризував головний результат перемир’я – Грубешівську операцію:
«умова наша в багатьох пунктах – в міру тогочасних можливостей (1944-1947) – була обома сторонами відверто реалізована. Доказом є те, що українці, коли прийшла потреба збройної співпраці, долучилися в більшому масштабі до боротьби. Це мало місце в Грубешові 26 чи 28 травня 1946 р., коли йшлося про відбиття 50 АК-івців, з яких кілька перебувало під загрозою кари смерті, і вирок напевне був би на них виконаний. Тогочасне керівництво наших відділів (ВіН) звернулося до УПА за допомогою і українці долучилися до боротьби відділом в силі 1200 вояків, атакували батальйон НКВС, тоді як відділи ВіН відбили арештованих, будинок УБ повністю знищили, частину УБеків та інших ліквідували. В Грубешові поза совітами став полк війська, була також рота міліції i озброєні УБеки, однак акція вдалася. То була перша від часів Пілсудського та Петлюри така масштабна»[3]
Поховання ред.
Похований на військовому цвинтарі на Повонзках в Варшаві (кватера C22-7-8)
Джерела ред.
- ↑ а б в NUKAT — 2002.
- ↑ а б в MAK
- ↑ а б Парнікоза Іван, Войцеховський Кшиштоф. Грубешівська атака 1946 р. – польсько-український союз проти більшовиків. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 25.10.2023.
- ↑ «Bo mnie tylko wolno interesuje…» — Wywiad-rzeka z Marianem Gołębiewskim (Nowy Jork, listopad 1988-czerwiec 1989) Wywiad przeprowadzi Dariusz Balcerzyk, wstęp i opracowanie Justyna Dudek, Lublin 2011, 418 s. + 18 s. wk. zdj.