Марко Аврамович

Марко Аврамович
Помер	серпень 1713
Поховання	Густинський монастир
Підданство	Гетьманщина
Національність	єврей
Відомий завдяки	Засновник роду Марковичів (Маркевичей)
Суспільний стан	міщанин чи купець
Конфесія	православний
Рід	Марковичі
У шлюбі з	Олена Григорівна Корнієнко-Огранович
Діти	3 сини і 5 доньок
	; ; ;

Марко́ Аврамович (нар. невідомо — пом. серпень 1713) — міщанин^[1] або купець^[2] і меценат Гетьманщини. За легендою мав єврейського походження^[1]^[2]. Засновник козацького старшинського роду Марковичів (Маркевичей), тесть гетьмана Івана Скоропадського.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маркович.

Біографія ред.

Про життя Марка Аврамовича відомостей вкрай мало. Є поширена легенда про те, що він був єврейського походження^[1]^[2] і був чи то міщанином^[1] чи купцем^[2]. Відомий український генеалог Вадим Модзалевський у своєму «Малоросійському родословнику» вказував, що Марко Аврамович поселився у другій половині XVII століття у Прилуках і називав його «орендарем» пирятинським у 1683—1685 роках. В подальшому Марко, за Модзалевським, став «обивателем» Прилук (у XVII—XVIII століттях — шляхтич Речі Посполитої). Пізніше, 1701 року, — «славетний обиватель Прилуцький».

Марко Аврамович відомий також як меценат. Модзалевський писав, що він був ктитором (тобто особою, що видала гроші на будівництво чи оздоблення храму) церкви Пречистої Святої у Прилуках 1705 року. На початку XIX століття на місці старої дерев'яної Пречистої церкви та церкви Різдва Пресвятої Богородиці було збудовано великий мурований Собор Різдва Богородиці.

З архівних джерел відомо, що 5 (16) жовтня 1705 року Марко Аврамович продав ліс прилуцькому полковнику Дмитру Горленку. У 1709 році отримав універсал від гетьмана Івана Скоропадського (який був також його зятем після шлюбу з донькою, Настею) на села Велика Дівиця та Мала Дівиця. Сам же Марко Аврамович жив у селі Великі Сорочинці неподалік Прилук (нині входять до складу Великосорочинської ОТГ Миргородського району Полтавської області).

Помер у серпні 1713 року. Тіло було поховано на території Густинського жіночого монастиря. По смерті Марка села Велика і Мала Дівиця були передані у власність Гамаліївського монастиря.^[3]

Родина ред.

Донька Марка, Настя. Відома також як «Настя-гетьманиха», вдова Костянтина Голуба та дружина гетьмана Івана Скоропадського

Докладніше: Марковичі

Родина Марковичів (Маркевичей) — козацько-старшинський, а згодом російський дворянський рід міщанського єврейського походження. Першою дружиною Марка Аврамовича була Олена^{[джерело?]} Григорівна Маркович (Корнієнко-Огранович), що походила з родини Ограновичів, донька прилуцького війта Григорія Корнієнка-Ограновича. Ім'я другої дружини Марка невідомо точно. Модзалевський писав, що її по-батькові «Аврамівна» і у шлюбі її прізвисько було «Бендичка».^[3] Всього в Марка Аврамовича було вісім дітей (троє синів і п'ять доньок):

Анастасія Маркович (Голуб, Скоропадська) — донька Марка, у першому шлюбі була за генеральним бунчужним Костянтином Голубом, а в другому — за гетьманом Іваном Скоропадським. В останньому шлюбі відома за прізвиськом «Настя-гетьманиха» або за прикозкою «Іван носить плахту, а Настя — булаву».^[1]
Андрій Маркович (нар. бл. 1674 — пом. 23 січня (3 лютого) 1747^[3]) — старший син Марка, відомий як державний діяч Гетьманщини. Був прихильником Іван Мазепи^[1], потім перейшов на бік Московії і брав участь у Батуринській різанині на стороні московитів. Завдяки родинним відносинам зі Скоропадським і лояльності московському царю, посідав різноманітні старшинські посади: з 1708 року як військовий товариш, глухівський сотник у 1709—1714 роках, лубенський полковник у 1714—1727 роках, генеральний підскарбій у 1729—1740 роках, з 1740 року у відставці у ранзі генерального обозного. Мав у Гетьманщині маєтності, відзначався великими здирствами, що викликало чимало невдоволення.^[3]
Федір Маркович (або Маркевич) (невідомо—1737(1738)) — син Марка, бунчуковий товариш, сотник полкової прилуцької сотні.^[1]
Іван Маркович (нар. невідомо — пом. 19 (30) жовтня 1724) — син Марка, сотник полкової прилуцької сотні у 1709—1719 роках і полковий суддя у 1719—1724 роках.
Параскева Маркович (Якубович) — донька Марка, одружилась з бунчуковим товаришем Дем'яном Якубовичем, журавським сотником у 1711—1713 роках.
Пелагея Маркович (Кондзеровська) — донька Марка, одружилась з «маршалком двору гетьманського» Андірєм Кондзеровським.
Марина Маркович (Імшенецька) — донька Марка, одручилась з протопопом (настоятелем) з містечка Лохвиця на Полтавщині. Там же і жила. З 4 15 червня до 2 (13) вересня 1736 року знаходилась під арештом у Глухові «за брехливими показаннями шпигуна, що вона сестра Орлика».
Ірина Маркович (Миклашевська) — донька Марка, одружилась з бунчуковим товаришем Степаном Миклашевським.^[3]

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Томазов В.В. Марковичі (Маркевичі) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д А. Л. Марковичи // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / под ред. К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1896. — Т. XVIIIa (36) : Малолетство — Мейшагола. — С. 654.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Модзалевский В. Л. Марковичи // Малороссійскій родословникъ. — Киев : Типография Г. Л. Фронцкевича и Ко, 1912. — Т. 3. Л — О. — С. 388—392. Архівовано з джерела 19 липня 2014 (рос. дореф.)

Література та джерела ред.

Марко Аврамович у сестринських Вікіпроєктах
	Генеалогія на Родоводі^?

А. Л. Марковичи // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / под ред. К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1896. — Т. XVIIIa (36) : Малолетство — Мейшагола. — С. 654.
Модзалевский В. Л. Марковичи // Малороссійскій родословникъ. — Киев : Типография Г. Л. Фронцкевича и Ко, 1912. — Т. 3. Л — О. — С. 388—392. Архівовано з джерела 19 липня 2014 (рос. дореф.)
Томазов В.В. Марковичі (Маркевичі) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[ЕІУ-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Томазов В.В. Марковичі (Маркевичі) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

[ЕСБЕ-2] а ^б ^в ^г ^д А. Л. Марковичи // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / под ред. К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1896. — Т. XVIIIa (36) : Малолетство — Мейшагола. — С. 654.

[Модзалевський-3] а ^б ^в ^г ^д ^е Модзалевский В. Л. Марковичи // Малороссійскій родословникъ. — Киев : Типография Г. Л. Фронцкевича и Ко, 1912. — Т. 3. Л — О. — С. 388—392. Архівовано з джерела 19 липня 2014 (рос. дореф.)

[1]

[2]

[3]