Відкрити головне меню

Анастасія Маркович

дружина гетьмана Івана Скоропадського

Анастасі́я Маркови́ч (1667 (1671)-1729) — українська державна діячка. Представниця роду Марковичів. Донька прилуцького орендаря Марка Марковича. Перший чоловік — генеральний бунчужний Костянтин Голуб, шваґр гетьмана Івана Самойловича. Другий чоловік — гетьман Іван Скоропадський. Часто втручалась у перебіг державних справ, за що прозвана «Настею-гетьманихою». Через владний характер серед козаків народилася приказка: «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Мала зв'язки в російських урядових колах, використовувала їх для збільшення своїх маєтків і дбала про інтереси численних родичів. Засновниця монастиря в Гамаліївці. Також — Анастасія Голуб, Анастасія Скоропадська.

Анастасія Маркович
Настя Скоропадська 1671.jpg
Народилася 1667 (1671)
Померла 1729(1729)
Глухів, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Місце проживання Гетьманщина
Конфесія православна
Рід Марковичі
Батько Марко Маркович
У шлюбі з Іван Скоропадський і Голуб Костянтин Іванович

Сім'яРедагувати

ОцінкиРедагувати

На думку історика Данила Мордовцева, за гетьманування Івана Скоропадського Анастасія була справжньою правителькою Війська Запорозького. Старий гетьман був слабкою людиною і безвільним політиком, тому залюбки передав булаву «своїй розумній, енергійній і гарненькій Насті»[1]. Саме через неї Петро І керував українськими справами. Мордовцев вважав, що Анастасія здійснила «моральне і політичне об'єднання Великої і Малої Росії»[1], зрозумівши після поразки Івана Мазепи згубність орієнтації на Захід[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Мордовцев Д. Л. Женщины первой половины XVIII века // Собрание сочинений. — Т.36. — Спб. 1902. — с. 16, 17, 19.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати