Булава
Булава́ (від прасл. *bula — «ґуля», «грудка»)[1] — холодна зброя ударно-роздроблювальної дії, а також символ влади у деяких країнах.
.JPG)
ІсторіяРедагувати
Стародавня холодна зброя, відома з найдавніших часів у багатьох народів. Розвинулася під час пізнього палеоліту з простої бойової палиці, до якої були додані гострі скалки з кременя чи обсидіану. Ретельно вирізана крем'яна головка булави була одним з артефактів, знайдених при розкопках неолітичного кургану Наут в Ірландії; відоме багато знахідок булавних головок з отворами, що належать до Бронзової доби.
Була на озброєнні у Римі, країнах середньовічної Європи та Київській Русі. 3 появою вогнепальної зброї поступово вийшла з ужитку.
Різновидом булав були моргенштерни — у вигляді шипчастих куль на держаках.
Символ владиРедагувати
Символ влади у українців, поляків, турків та інших народів. Один з українських козацьких клейнодів.
Російська імперіяРедагувати
У козацьких військах Російської імперії XIX — XX ст. (Амурському, Астраханському, Донському, Кубанському, Уральському, Семиріченському, Оренбурзькому, Сибірському, Терському, Забайкальському, Уссурійському) булави, перначі та інші клейноди жалувалися козацьким отаманам і війську від імені російських імператорів та імператриць. Булава уособлювала владу отамана над військом і, водночас, була символом залежності козаків від російської корони.
ГалереяРедагувати
Булава гетьмана Пилипа Орлика
Булава Владислава Вази
Маршальська булава (Польща)
Ф. Делакруа. Портрет Гжегожа Антонія Огінського. Національний музей Варшави
Булави на гербі Великих гетьманів Литовських
Булави. Фото 1888 р. з архіву Московського Кремлю
Булава польного гетьмана коронного Стефана Чарнецького. Фрагмент портрету роботи Б. Матісена, 1659 р. Королівський замок у Варшаві
Декоративні дерев'яні булави в посольстві США в Києві
_02.jpg)
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
ЛітератураРедагувати
- Булава // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Булава |
- Ю. К. Савчук. Булава // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 400. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Булава // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 115-116. — 1000 екз.
- Булава // Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т / Під гол. ред. І. Раковського. — Львів; Станіславів; Коломия : Рідна школа, 1930. — Т. 1: А – Ж. — С. 414.
- Булава // Военный лексикон кубанских казаков: словарь-справочник / авт.-сост. Б. Е. Фролов. — Краснодар, 2007.