Миклашевський Степан Михайлович

Андрі́й Миха́йлович Миклаше́вський (д/н — пом. бл. 1750) — український державний і військовий діяч часів Гетьманщини.

Степан Миклашевський
Народивсяневідомо
Помербл. 1750
Титулшляхтич
Посадастародубський наказний полковник
Конфесіяправослав'я
РідМиклашевські
БатькоМихайло Миклашевський
У шлюбі зІрина Марківна Маркович
Діти3 сини і 2 доньки
Герб
Герб

Життєпис

ред.

Походив зі впливового шляхетсько-старшинського роду Миклашевських. Другий син Михайла Миклашевського, стародубського полковника. Стосовно прізвища матері існують дискусії. 1706 року втратив батька, що загинув під Несвіжем.

Ймовірно, 1709 року брав участь у Полтавській битві разом зі старшим братом Андрієм. На початку 1710-х років стає значним військовим товаришем. Під час Сулацького походу 1726 року був командиром над бунчуковими товаришами в Астрахані. 1727 році оженився з представницею роду Марковичів.

Саме в його будинку в Глухові 7 (18 — за новим стилем) квітня 1730 року починає діяти театральна трупа. Саме про цю дату є свідчення у «Денних записках» Якова Марковича, який у щоденникових записах за 7 квітня 1730 року писав: «У Миклашевського інспектор з дітьми виправляли комедію»[1][2][3].

У перші роки російсько-турецької війни 1735—1739 років був наказним полковником стародубським. 1736 року стає бунчуковим товаришем (до 1748 року). У 1739 році перебував в комісії Ніжинського полку з виявленню підсусідків, які ухилялися від загальнонародних повинностей.

1743 року Степан Миклашевський перебирається до Ніжинського полку, де займається переважно накопиченням статків та земель. 1748 року повертається до Стародубського полку.

Майно

ред.

Володів будинком в Глухові (нині - пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 340-См), яка розташована в історичному середмісті цього міста на розі провулків Поштового та Спартака[4]. Крім того, він володів заміським будинком на Севському тракті Глухова. У 1732 році в ньому квартирував генеральний суддя Богдан Пасека[5]. Також володів с. Кочерги і Дорошівка Воронізької сотні, посполитими та підсусідками у с. Кочергах 26 хатами, у с. Зазерках 24 двори, в сл. Калашинівці 7 дворів, мав посполитих 5 дворів і 3 підсусідських у с. Некрасівці Глухівської сотні, двір приїжджий у Батурині. Написав заповіт 11 лютого 1750 року. Невдовзі після цього помер.

Родина

ред.

Дружина — Ірина Марківна Маркович.

Діти:

  • Іван (д/н—1785), колезький асесор
  • Петро, бунчуковий товариш
  • Михайло (1731—1776), бунчуковий товариш
  • Марія, дружина: 1) Василя Гудовича, генерального підскарбія; 2) Андрія Занковського, колезького асесора
  • Уляна, дружина Василя Кулябки, полкового обозного лубенського

Примітки

ред.
  1. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича / Изд. Александра Марковича. Часть первая. М.: Тип. В. Готье, 1859. С. 349.
  2. Дневник генерального подскарбия Якова Марковича/ 1730—1734 / Изд. «Киевской Старины», под ред. Ал. Лазаревского. Часть третья. К.: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1897. С.18.
  3. Театр начинался в Глухове [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 1501, арк. 2
  5. ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 4254, арк. 3

Джерела

ред.
  • Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.
  • Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — 432 с.