Цвєтаєва Марина Іванівна

|Lib= |Член КПРС?=

Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва
рос. Марина Ивановна Цветаева
Марина Цвєтаєва
Ім'я при народженні	Марина Ивановна Цветаева
Народилася	26 вересня (8 жовтня) 1892(1892-10-08) Москва
Померла	31 серпня 1941(1941-08-31) (48 років) Єлабуга, Татарська АРСР ·повішення
Поховання	Єлабуга
Громадянство	Російська імперія,  СРСР
Діяльність	поетеса, прозаїк, перекладачка
Сфера роботи	поезія і сценічне мистецтво
Alma mater	Паризький університет
Мова творів	російська
Роки активності	1908 — 1941 — 1941
Жанр	поезія і мемуари
Magnum opus	Книги в червоних палітурках
Батько	Цвєтаєв Іван Володимирович
У шлюбі з	Сергій Якович Ефронd
Діти	Аріадна Сергіївна Ефрон і Gueorgui Serguéievich Efrónd
Автограф
Цвєтаєва Марина Іванівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва (рос. Марина Ивановна Цветаева, 26 вересня (8 жовтня) 1892(18921008), Москва — 31 серпня 1941, Єлабуга, Татарська АРСР) — російська поетеса, прозаїк, перекладачка.

Життєпис

Марина Цвєтаєва народилася 8 жовтня 1892 року у Москві. Батько, професор-мистецтвознавець Іван Цвєтаєв, був засновником Московського музею образотворчих мистецтв. Мати, Марія Олександрівна Мейн, піаністка, учениця Антона Рубінштейна, походила з русифікованої польсько-німецької родини. Через два роки після Марини народилася її сестра Анастасія, що теж стала письменницею.

Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія). Через хворобу матері (сухоти) Марина часто жила за кордоном — в Італії, Швейцарії, Німеччині.

У 1906 році мати померла, і Марину, єдинокровного брата Андрія і сестру Валерію виховував батько, який знайомив дітей з класичною, вітчизняною і зарубіжною літературою, мистецтвом, заохочував вивчати європейські мови.

Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеччина). У 16 років здійснила поїздку в Париж, щоб прослухати в Сорбонні короткий курс лекцій зі старофранцузької літератури.

1911 — зустрілася з Сергієм Ефроном, у січні 1912 взяла з ним шлюб. В цьому шлюбі народила трьох дітей: Аріадну (Алю) (1912—1975), Ірину (13.04.1917—15 (16?).02.1920, померла від голоду в Кунцевському дитячому будинку), Георгія («Мура») (01.02.1925—07.1944, загинув на фронті; за даними ТБД «Меморіал», похований в братській могилі в м. Браслав Вітебської області, Білорусь. Опубліковані щоденники (03.1940—08.1943).

В жовтні 1914 року Цвєтаєва знайомиться з поетесою й перекладачкою Софією Парнок, у мисткинь починається роман, котрий Цвєтаєва охарактеризує як «першу катастрофу в своєму житті». Цвєтаєва присвятила Парнок знаменитий цикл лесбійських віршів «Подруга». Поетеси розійшлися у 1916 році, після чого Марина повернулася до Ефрона. В 1921 році, підбиваючи підсумки, про своє ставлення до сексуальності Цвєтаєва пише славнозвісне:

Любить только женщин (женщине) или только мужчин (мужчине), заведомо исключая обычное обратное — какая жуть! А только женщин (мужчине) или только мужчин (женщине), заведомо исключая необычное родное — какая скука!

Громадянська війна (1918—1922)

У 1917 Цвєтаєва народила дочку Ірину, яка померла від голоду у віці 3 років в притулку в Кунцево. Роки Громадянської війни виявилися для Цвєтаєвої дуже важкими. Сергій Ефрон з 1918 року служив в лавах Добровольчої армії на півдні Росії. Цвєтаєва жила в Москві, в Борисоглібському провулку, з листопада 1918 року служила в Інформаційному відділі Комісаріату у справах національностей (Наркомнац), у квітні 1919 року — в Центральній колегії піклування про полонених і біженців (Центрпленбеж), в листопаді 1920 року — в театральному відділі Наркомосу.

У березні 1921 року почалася багаторічна дружба Цвєтаєвої з князем Сергієм Волконським. Ефрон на той час вже був у Празі, де став студентом Карлового університету. Там його знайшов Ілля Еренбург і передав лист від Цвєтаєвої. У липні Цвєтаєва, також через Еренбурга, вперше за три з половиною роки отримала лист від чоловіка. В кінці року почала готуватися до від'їзду з Росії: переписувала рукописи, упорядковувала архів, роздавала і розпродувала речі.

З травня по липень 1922 року перебувала у вигнанні в Берліні.

Творчість

У шість років Марина почала писати вірші, не лише російською, а й французькою та німецькою.

У 18 років видала першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернула до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».

1912 — вийшла друга збірка «Чарівний ліхтар».

1913 — опублікована третя збірка «З двох книг».

У воєнні 1917—1922 роки створює цикл віршів «Лебединий стан», пройнятий співчуттям до білого руху.

У 1918—1920 рр. пише романтичні п'єси, поеми «Юрась», «Цар-дівиця», «На червоному коні».

З сiчня 1921 р. Цвєтаєва регулярно відвідувала літературні вечори Всеросійського союзу поетів і засідання «Никитинських суботників», виступала з читанням своїх нових творів.

Творчості Цвєтаєвої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічна приреченість кохання, несприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту і буття, неприємної щоденності та духовного життя. Інтонаційно-ритмічна експресивність, парадоксальна метафоричність.

Поезія

• Збірка «Вечерний альбом», 1910,
• «Волшебный фонарь» («Чарівний ліхтар»), 1912,
• «Из двух книг», 1913,
• Монолог, 1913,
• Мне нравится, что вы больны не мной, 1913,
• Хочу у зеркала, где муть…1915,
• Збірка «Вёрсты», 1921,
• «Лебединый стан»,
• «Ремесло», 1923,
• «Психея»,1923;
• «Молодец», 1924;
• «После России», 1928;
• Сатирична поема «Крысолов», 1925,
• «Поэма Конца», 1926.
• «Новогоднее»,
• «Поэма горы»
• «Лестница»
• «Крысолов»
• «Подруга», 1914—1915 рр — цикл віршів, присвячений Софії Парнок.

Трагедії

• «Федра» (1928).

Есеїстська проза

• «Хлыстовки», 1934;
• «Мой Пушкин», 1937;
• «Искусство при свете совести»,
• «Поэт и время»
• «Мать и музыка»
• «Черт»
• «Дом у Старого Пимена»

Мемуарні портрети

• «Герой труда» — записи про Валерія Брюсова, 1925,
• «Живое о живом» — пам'яті Максиміліана Волошина,
• «Пленный дух» — нарис про Андрія Бєлого,
• «Нездешний вечер» — присвячено Михайлу Кузьміну,
• «История одного посвящения» — спогади про Осипа Мандельштама, 1931 рік,
• «Наталья Гончарова» — про життя і творчість Наталії Гончарової,
• «Повесть о Сонечке» — спогади про Софію Голідей,
• «Слово о Бальмонте» — Бальмонту.

Щоденникова проза

• «Октябрь в вагоне», Москва, жовтень-листопад 1917
• «Вольный проезд», Москва, вересень 1918;
• «Мои службы»,
• «О любви»
• «Из дневника»
• «Грабеж»
• «Расстрел царя»
• «Покушение на Ленина»
• «Чесотка»
• «Fräulein»
• «Ночевка в коммуне»
• «Воин Христов»
• «Смерть Стаховича»
• «О благодарности»
• «Отрывки из книги „Земные приметы“»
• «Чердачное»
• «О Германии»

Бібліографія

• Антокольский П. Книга Марины Цветаевой // Новый мир. — 1966. — № 4.
• Цветаева А. Воспоминания. — М., 1971.
• Твардовский А. Марина Цветаева. Избранное, в его кн. О литературе. — М., 1973.
• Эфрон А. Страницы воспоминаний // Звезда. — 1973. — № 3.
• Эфрон А. Страницы былого // Звезда. — 1975. — № 6.
• Белкина М. Скрещение судеб. — М., 1988.
• Саакянц А. М. Цветаева. Жизнь и творчество. — М., 1997.
• Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой // Ганзбург Г. И. Статьи о Шуберте. — Харьков: РА, 1997. (Институт музыкознания. Шубертовское общество). ISBN 966-7012-11-5.
• Марина Цветаева. Фотолетопись жизни поэта. — М., 2000.
• Кудрова И. Путь комет. Жизнь Марины Цветаевой. — СПб, 2002.
• Эфрон Г. Дневники. — Т. 1-2. — М., 2005.
• Библиография работ о Марине Цветаевой
• Полянская М. Брак мой тайный. Марина Цветаева в Берлине. — М., 2001.

Визнання

У Вікіджерелах є оригінали текстів

Цвєтаєва Марина Іванівна

• Ім'ям Марини Цвєтаєвої названо вулицю в Києві (житловий масив Вигурівщина-Троєщина).
• Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих відкрито в місті Феодосія.
• У Москві зусиллями ентузіастів організовано і відкрито Будинок-музей Марини Цвєтаєвої.
• У 1995 р. на відстані трьох кілометрів від російського міста Іваново відкрито Будинок-музей Цвєтаєвих (Ново-Таліци), в селі, де був невеликий родовий маєток її діда-священика (російською — Дом-музей Цветаевых (Ново-Талицы).
• На честь письменниці названо астероїд 3511 Цвєтаєва.
• У 2001 році у Празі зареєстровано «Общество Марины Цветаевой», засновницею якого є Галина Ванечкова.
• Восьмого жовтня 2012, у 120-річчя з дня народження поетеси, у Празі на вулиці Тржищте, 16 відкрився Центр Марини Цвєтаєвої.
• У Празі в 1989 році відкрито меморіальну дошку на будинку, де жила Цвєтаєва за адресою Švedská, № 51/1373.