Відкрити головне меню

Андрі́й Бє́лий (літ. псевд. Бугайова Бориса Миколайовича; *14 (26) жовтня 1880(18801026), Москва — †8 січня 1934) — російський письменник-символіст. Син математика Миколи Бугаєва.

Андрій Бєлий
Борис Миколайович Бугайов
Bakst bely.jpg
Псевдо Андрей Белый
Народився 14 (26) жовтня 1880(1880-10-26)
Москва
Помер 8 січня 1934(1934-01-08) (53 роки)
Москва
·геморагічний інсульт
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник, поет, перекладач, літературознавець, публіцист
Alma mater фізико-математичний факультет Московського університету[d]
Мова творів російська[1]
Конфесія православна церква
Батько Бугаєв Микола Васильович[2]
У шлюбі з невідомо і невідомо

CMNS: Андрій Бєлий на Вікісховищі

Твори Бєлого пройняті ідеалізмом і містикою. Бєлий розумів приреченість класу буржуазії, але в революції вбачав лише руйнівну силу. Разом з тим яскраво відтворив картини загибелі старого світу (збірки поезій «Попіл», «Урна», 1909, роман «Петербург», 1913). Після 1917 написав поему «Христос воскрес» (1918), роман «Москва» (1926–1933), мемуари, роботи з теорії віршування та історії літератури.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у Москві. Почав друкуватись з 1902 року. З жовтня 1921 по листопад 1923 перебував у вигнанні в Берліні.[3]

Твори[4]Редагувати

Поезія

  • Золото в лазурі (1903)
  • Попіл (1908)
  • Урна (1909)
  • Королівна та лицарі (1918)
  • Після розлуки (1922)
  • Вірші (1929)

Проза

Літературознавство і критика

  • Символізм. Книга статей (1910)
  • Луг зелений. Книга статей (1910)
  • Арабески. Книга статей (1911)
  • Ритм як діалектика й „Мідний вершник“. Дослідження (1929)
  • Майстерність Гоголя. Дослідження (посмертно, 1934)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Деякі твори автора мовою оригінала [1]

ЛітератураРедагувати