Відкрити головне меню

Мала́ Заго́рівка — село у Борзнянському районі Чернігівської області України. Центр Малозагорівської сільської ради. Населення — 628 осіб (2012 рік)[1].

село Мала Загорівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Борзнянський район
Рада/громада Малозагорівська сільська рада
Код КОАТУУ 7420882801
Облікова картка картка ВР 
Основні дані
Засноване XVII ст.
Населення 628 мешканців[1]
Площа км²[1]
Поштовий індекс 16451
Телефонний код +380 4653
Географічні дані
Географічні координати 51°10′13″ пн. ш. 32°21′27″ сх. д. / 51.17028° пн. ш. 32.35750° сх. д. / 51.17028; 32.35750Координати: 51°10′13″ пн. ш. 32°21′27″ сх. д. / 51.17028° пн. ш. 32.35750° сх. д. / 51.17028; 32.35750
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Водойми р. Борзна
Відстань до
районного центру
15 км
Місцева влада
Адреса ради 16451, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Мала Загорівка, вул. Першотравнева, 68
Карта
Мала Загорівка. Карта розташування: Україна
Мала Загорівка
Мала Загорівка
Мала Загорівка. Карта розташування: Чернігівська область
Мала Загорівка
Мала Загорівка
Мапа

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване в центральній частині району, за 15 км від районного центру — міста Борзна (автошляхами — близько 17 км[2]) та за 12 км від залізничної станції Плиски. Село розташоване на березі річки Борзна. Висота над рівнем моря — 127 м[3].

ІсторіяРедагувати

ЗаснуванняРедагувати

В цій місцевості люди мешкали з давніх-давен. Поблизу Малої Загорівки. Поблизу села Вольниця знайдене поселення епохи неоліту (V-ІV тис. до н. е.), курган епохи бронзи (ІІ тис. до н. е.), а в с. Червоне Озеро – кургани скіфського часу (V-ІІІ тис. до н. е.).

Мала Загорівка — село у Борзнянському районі Чернігівської області України. Село розташоване в центральній частині району, за 15 км від районного центру — міста Борзна (автошляхами — близько 17 км) та за 12 км від залізничної станції Плиски.

Мала  Загорівка, як поселення, виникла на річці Загорівка на початку другої половини 17 століття у складі Чернігівського воєводства Речі Посполитої.[4]. Першими поселенцями на річці Загорівці, мабуть були поляки (прізвища Куровський, Пшеничний – польського походження). Також на вільній незайманій землі побіля річки Загорівки поселилася невелика група переселенців з Борзни, оскільки ця земля належала Борзнянській місцевій управі. Спочатку Мала Загорівка називалась Загорівкою Сиволозькою, для того щоб відрізняти її від Загорівки Великої, яка в той час називалась просто Загорівкою (від назви річки). У 1750 році Мала Загорівка разом з хутором Касьянів входила до складу Прохорівської сотні Ніжинського полку.

За розповіддями старожилів село отримало назву Мала Загорівка через те, що знаходиться «за горою», хоча навколо села великих гір немає, але декілька вулиць знаходяться дійсно на горі. Одна з них серед селян так і називається — «Гора».

Довоєнні та післявоєнні часиРедагувати

При гетьману Івану Самойловичу Мала Загорівка переходить до осавула Генеральної артилерії Степана Соломахи. Після його смерті Мазепа віддав Малу Загорівку Василю Кочубею, а потім полковнику Петру Кожуховському, від якого вона прийшла його сину Юрію, а після нього другому сину Степану. А далі гетьман Апостол віддає Малу Загорівку майору інженерного полку Михайлу Баніку. Згодом частина села була віддана генералу Войсбаху. Потім ця частина перейшла у володіння Стрепсицева.

Ріст села особливо посилився після скасування кріпосного права (1861рік). На кінець 19 століття у Малій Загорівці було вже до 150 дворів. Серед села стояла церква, побудована в кінці 18 століття на кошти пана Бобиря, який проживав у Малій Загорівці. А десь у 1910-1912 роках у селі збудували і школу. На горі знаходилась економія, яка належала пану Амосову. Згодом Амосов продає гору односельчанину Брязкалу.

З 1917 р. — у складі Української Національної Республіки.

Біля урочища «Шацьке» була друга економія, якою володів Горбач (родом із Борзни).

Після Жовтневого перевороту, сільська біднота розграбувала поміщицькі землі. Наприкінці 20-х років було проведено примусову колективізацію.

Зачепив Малу Загорівку і голодомор 1933 року.

У 1941 році до села увійшли німецькі війська.

У вересні 1943 року село перейшло під контроль радянських військ, а саме 132-ї Бахмацької Червонопрапорної стрілецької дивізії.

У 1948 році відкрили клуб на селі. Клуб у селі колись був церквою, проте радянські окупанти її знищили.

У 1965 році село електрифіковано.

У 1972 році споруджено обеліск слави на честь воїнів односельців полеглих на фронтах Другої світової війни.

У 1974-75 роках прокладено дороги з твердим покриттям.

У селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Червоних партизан, за яким було закріплено 3293 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 2225 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, цукровий буряк, льон, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.

6 березня 2000 р. колгосп ім. Червоних партизан стає СВК (сільськогосподарський виробничий кооператив), а 30 січня 2001р. – знову міняється назва ПОП (приватно-орендне підприємство).

У лютому 2003 року пройшли збори пайовиків, і люди забравши свої паї створили нове сільськогосподарське підприємство «Відродження», яке знаходиться в хуторі Касьянів. Головою його стає Бець М.С., а у 2005 році це господарство стає фермерським господарством Касьянів і його директором стає Місько Г.М. – житель нашого села.

У 2003 році виходить збірка віршів «На відстані сльози» Осипенко Н.М, яка з 1992 року і по цей час працює сільським головою у нашому селі. У травні 2006 року ансамбль «Калинонька» захищав район на фольклорному фестивалі «Польське коло», де був нагороджений дипломом і почесним призом.

В селі народився «кіборг» Іван Шостак, солдат 81-ї аеромобільної бригади.

Загальна чисельність населення станом на 01.01.2016 р. становить 530 чол., дворів – 234.

  • с. Мала Загорівка – 197 дворів, 475 жителів.
  • с. Вольниця – 18 дворів, 26 жителів.
  • с. Червоне Озеро – 19 дворів, 29 жителів.

Обробляють землю:

  • СТОВ «Дружба –Нова»(Кернел)
  • ТОВ «Плиски – Агро»,
  • ФГ «Мрія-С».

ІнфраструктураРедагувати

У селі є дев'ятирічна школа, клуб, бібліотека. Клуб у селі колись був церквою, але коли в радянські часи культові споруди зруйновували — приміщення відвели під клуб та бібліотеку. Є також фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, крамниці продовольчих і промислових товарів, невеличке кафе.

Видатні уродженціРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  2. Маршрут від Малої Загорівки до Борзни.
  3. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Мала Загорівка
  4. Петро Кулаковський. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618—1648. Київ, 2006. C. 259. ISBN 966-8201-17-5

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати