Моя боротьба

книга Адольфа Гітлера, яка стала ідеологічною основою німецького націонал-соціалізму
(Перенаправлено з Майн кампф)

«Моя́ боротьба́» (нім. Mein Kampf) — книга Адольфа Гітлера, яка стала ідеологічною основою німецького націонал-соціалізму. Вперше опублікована 1925 року.

«Моя боротьба»
Автор Адольф Гітлер
Назва мовою оригіналу Mein Kampf
Країна Третій Рейх
Мова німецька
Тема націонал-соціалізм, Адольф Гітлер і антисемітизм
Жанр автобіографія, пропаганда
Місце Третій Рейх
Видавництво Verlag Franz Eher Nachfolger, G.m.b.H., München
Видано 18 липня 1925
Наступний твір Друга книга

При згадці про книгу переважно користуються німецькою назвою «Майн Кампф» без перекладу.

Історія написання ред.

 
Пансіонат «Вахенфельд», у якому А. Гітлер написав другу частину «Майн Кампф». Фото 1934

Адольф Гітлер написав книгу у в'язниці баварського міста Ландсберґ-на-Леху, до якої його запроторили 1 квітня 1924 року за організацію «Пивного путчу» (1923 р.). Першу частину твору він надиктував своїм помічникам: Емілеві Морісу та Рудольфові Гессу. Наступну написав після грудня 1924 р. в пансіонатах «Моріц» (Moritz) та «Вахенфельд» (Wachenfeld), що в альпійській місцевості Оберзальцберґ (Obersalzberg). Перша частина була опублікована у липні 1925 року, друга — у грудні 1926-го. Первісна назва книги «4,5 роки боротьби проти брехні, дурості та підступності». У творі Гітлер висловив ідеї відновлення могутності Німеччини шляхом об'єднання всіх німців та запропонував очистити Німеччину від євреїв та інших інородців. Також фюрер запропонував замінити парламентський режим на систему ієрархії на чолі з вождем.

Разом обидві частини видано у 1930 році. За час правління нацистів у Німеччині вийшло до десяти мільйонів примірників.

Ідеологія ред.

Перша частина «Майн Кампф» є автобіографією Гітлера, де він описав свій життєвий шлях і погляд на соціально-політичні проблеми Австро-Угорщини та Німеччини і висловив причини економічно-політичних негараздів. Головними ворогами він вважав світове єврейство (нім. «Weltjudentum»), інтернаціоналізм та комуністичний рух. Друга частина була політичною програмою його партії, НСДАП, яка мала на меті побудувати «справжній соціалізм», а не той, викривлений і перетворений на комунізм.

Нацисти проголосили «Майн Кампф» головною книгою для населення Третього Рейху.

Головні ідеї:

Авторські права ред.

Книгу було заборонено в Німеччині відразу після закінчення Другої світової війни і Федеральна земля Баварія, де Гітлер у чотирирічному ув'язненні почав надиктовувати ідеї націонал-соціалізму своїм соратникам, володіло ексклюзивним 70-річним видавничими правами на німецькомовну версію книги. До 2015 року місцева влада Баварії користувалась цим правом для підтримки заборони на публікацію книги,[1]проте термін володіння видавничим правом закінчився у 2015 році[2].

Влітку 2014 року міністри юстиції федеральних земель Німеччини вирішили, що поширення видання «Майн Кампф» без коментарів повинно бути заборонене і після закінчення терміну дії авторських прав — через присутнє в книзі розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Однак друк видання із науковими коментарями, які чітко будуть відділені від власне тексту, за певних обставин можливий, хоча кожен окремий випадок публікації повинен розглядатися судом[3].

Переклади іншими мовами ред.

До 2015 року по всьому світу було видано близько 10 мільйонів екземплярів «Mein Kampf».[джерело?]

У США книга продається накладами до 60 тисяч примірників книжки на рік.[джерело?] З 1945 по 1979 рік американський уряд отримував відрахування від продажу книг лідерів нацизму на території США, а вторговані кошти йшли на потреби фонду на допомогу жертвам війни.[джерело?]

В Ізраїлі книга Гітлера була вперше видана в гебрейському перекладі у 1995 році.[джерело?]

Книга Гітлера «Моя боротьба» офіційно заборонена в Польщі та Туреччині.[джерело?]

Російський переклад книги вперше була видано малим накладом в СРСР на 1930-х років для вивчення членами партії. У 1992 році російський переклад «Mein Kampf» було видано в Росії масовим тиражем і після цього книга перевидавалася декілька разів. 2002 року книгу було заборонено в Росії відповідно до федерального закону № 114-ФЗ від 25 липня 2002 року «Про протидію екстремістської діяльності», який заборонив на території Російської Федерації розповсюдження, виробництво та зберігання з метою розповсюдження екстремістських матеріалів, включно з книгою Адольфа Гітлера «Моя боротьба». У 2003 році з'являється переклад книги російською мовою від харківського видавництва «Світовид»; цікаво, що замість правильного німецького написання «Mein Kampf» харківські видавці чомусь помістили на обкладинку назву «Main Kampf».

Переклади українською ред.

Заборона книги в Україні (2009—2015) ред.

Видання книги було заборонено в Україні 29 жовтня 2009 року, коли Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі ухвалила рішення визнати книгу Адольфа Гітлера «Майн Кампф» такою, що не відповідає вимогам законодавства України у сфері захисту суспільної моралі, оскільки містить інформацію, яка пропагує ідеологію нацизму, розпалює національну та релігійну ворожнечу, принижує та ображає єврейську та інші нації за національною ознакою; однак у 2009 році російський переклад книги все одно був доступний в Україні у вільному продажу[4]. Після ліквідації у 2015 році згаданої експертної комісії заборона на видання книги в Україні було знято.

Історія українського перекладу ред.

Коли восени 1930 року нацистська партія добилася першого серйозного успіху на виборах до рейхстагу, Крайова екзекутивна ОУН створила та поширила серед членів організації збірку перекладів окремих фрагментів книги, переклавши назву як «Моя Боротьба». Слід зазначити, що в передмові «від видавців» крайовий провідник ОУН Степан Охримович (під псевдонімом В. Обухович) доволі критично оцінив працю Гітлера, вказуючи на «неорганічний, голий та жорстокий, протиприродній зміст і п'ятно» нацистської ідеології[5][6].

Повне видання українською мовою: «Моя боротьба»/ А. Гітлер. - Самвидав, 2016. - 784 с. ISBN 978-966-1889-20-4

Див. також ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Гитлер А. Моя борьба. — Харьков: ООО «Свитовид», 2003. — 704 с. ISBN 966-7921-35-1

Посилання ред.