Євгеніка (від грец. εὐγενής — хорошого роду, знатний) — практика покращення духовного і фізичного здоров'я людини. Термін «євгеніка» запропонував у 1883 році видатний англійський вчений Френсіс Гальтон.

От яке визначення євгеніки він тоді дав: «Вивчення впливів, що підлягають суспільному контролю і можуть поліпшити чи погіршити як фізичні, так і розумові якості прийдешніх поколінь». І при цьому він додав, що на першій стадії пов'язані з цим питання будуть піддаватися чисто науковій розробці, причому справа не піде далі пропаганди євгенічних ідей. На другій стадії вже можна буде вжити ряд заходів практичного характеру і видати відповідні закони. Нарешті, на третій стадії такі закони стануть непотрібними, тому що всі люди усвідомлять необхідність правил євгеніки.

Зміст

Застосування євгенікиРедагувати

Початково євгеніка сприймалась як позитивне явище, гуманісти XVIII сторіччя розглядали цю практику як спосіб покращити тіло людини й уникнути страшних хвороб у майбутньому.

Перші широкомасштабні наукові дослідження галузі розпочалися в США на початку XX ст. Згодом була розвинута в нацистській Німеччині де була проголошена державною доктриною, хоч і набула дещо радикальних рис, через що значно почала асоціюватись із фашистською ідеологією.

Елементи євгеніки також присутні в сучасному світі — це стосується практики планування сім'ї, а також, як до цього вдаються в деяких країнах західного світу, практика перевірки крові чоловіка і жінки, які мають намір укласти шлюб.

Прикладом довготривалої і успішної практики використання абортів для запобігання народження дітей з важкими патологіями є програма запобігання β-таласемії (серповидноклітинної анемії) на Сардинії (Італія). В середині 1970-х була розпочата масова програма пренатальної діагностики плодів, гомозиготних по гену таласемії (тобто дитина, що розвивається з такого плоду, приречена на важку хворобу, для запобігання фатальних наслідків якої необхідне переливання донорської крові з періодичністю в 20-30 днів), батькам надають вибір — переривати вагітність чи ні. В результаті, частота народження дітей, хворих на таласемію, на Сардинії за 25 років знизилася в 20 разів. Решта 5 % хворих дітей з'являються за інформованої згоди батьків. Хоча цей випадок не вважається власне євгенікою деякими дослідниками[1]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Kalokairinou, E. M. (2007-06-01). The experience of beta-thalassaemia and its prevention in Cyprus. Medicine and Law 26 (2). с. 291–307. ISSN 0723-1393. PMID 17639852. Процитовано 2017-05-11. 

ПосиланняРедагувати

  Це незавершена стаття з етики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.