Пані Боварі

(Перенаправлено з Мадам Боварі)

«Пані Боварі» (фр. Madame Bovary) — це роман Гюстава Флобера, який з'явився у 1856 році, окреме видання вийшло у 1857 році. Спочатку роман мав назву «Пані Боварі, побут провінції».

Пані Боварі
фр. Madame Bovary
Madame Bovary 1857 (hi-res).jpg
Обкладинка першого видання
Жанр наратив і реалістичний романd
Автор Гюстав Флобер
Мова французька
Опубліковано 1856 (у часописі «La Revue de Paris»)
Видання 1857
Переклад Микола Лукаш[1]
У «Гутенберзі» 14155

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

Опис виданняРедагувати

«Пані Боварі» — роман Гюстава Флобера про життя жінки лікаря, Емми Боварі, у якої був позашлюбний зв'язок і яка намагалась жити поза межами свого статку, аби уникнути заяложеності та нікчемності життя в провінції. Хоча основний сюжет твору досить простий, навіть архетиповий, проте справжня майстерність роману полягає в його деталях та прихованих стилях. Флобер був відомий як славнозвісний перфекціоніст щодо свого письма та завжди стверджував, що його мета — це знайти le mot juste, або відповідне чи слушне слово.

Роман з'явився в часописі La Revue de Paris між 1 жовтнем та 15 груднем 1856 року. Флобера звинуватили в непристойності твору. В січні 1857 року відбувся горезвісний суд, на якому автора було виправдано 7 лютого того року. Після цього роман став бестселером, коли його надрукували книжкою в травні 1857 р. Тепер твір вважається не тільки взірцем реалізму[джерело?], а й одним із найвпливовіших творів, які коли-небудь були створені[джерело?].

У 2007 році було проведено опитування 125 сучасних популярних авторів, із проханням назвати їх улюблені твори, результати якого наведені в книзі The Top Ten. Роман «Пані Боварі» було названо другим після роману Льва Толстого «Анна Кареніна»[2].

ПояваРедагувати

Флобер розпочав писати роман в 1851 р. і працював над ним впродовж 5 років, до 1856 року. В жовтні текст був надруковано в часописі La Revue de Paris в формі фейлетона. Друк було завершено 15 грудня. В лютому редактор часопису Леон Лоран-Піша (Léon Laurent-Pichat), видавець, та Гюстав Флобер були звинувачені в порушенні публічності, релігійної моралі та добрих звичаїв". В суді Гюстава Флобера захищав адвокат Жюль Сенар (Jules Sénard). Зрештою Гюстава Флобера було виправдано. Роман здобув шалени успіх серед читачів.

Оноре де Бальзак уже звертався в 1831 році до такого сюжету в своєму романі «Тридцятирічна жінка» (Femme de trente ans). Роман був надрукований у видавництві Furne de la Comédie humaine в 1842 році і не викликав скандалу.

ЗмістРедагувати

«Пані Боварі» — велика за розміром реалістична розповідь, яка базується на реальній події. Історія розпочинається з розповіді про юність Шарля Боварі, його вступу до коледжу та одруження з заможною вдовою, яка після 14 місяців у шлюбі померла.

Потім розповідь зосереджується на Еммі. Спочатку вона виховувалась в Конвенті, потім жила на фермі у свого батька. Там вона познайомилась із молодим лікарем Шарлем Боварі, і погоджується одружитись з ним, очікуючи на нове життя, сповнене романтичних пригод та багатства, яке так часто описували у романтичних книжках, які читала Емма. Після одруження вони живуть у Йонвілі, де Шарль працював лікарем.

Насправді її життя в Йонвіллі стає дуже нудотним. Емма вдається до нових дій після балу в одного віконта у Воб'єссарі, де вона вперше побачила, що таке життя багатіїв. Той вечір на все життя заполонив мрії та думки Емми. Після марних любовних стосунків з багатим землевласником Родольфом Буланже та помічником нотаріуса Леоном Дюпюї Емма, перебуваючи під тиском боргів, невдоволена своїм життям, вдається до суїциду, випивши миш'яку.

Єдине дитя, яке народилося в шлюбі, Берта, після смерті обох батьків була відправлена до своєї бабусі по батькові. Коли ж та померла, вона пішла жити до своєї тітки, яка змусила Берту працювати на бавовняній фабриці, аби заробити на життя.

Зміст по розділах романуРедагувати

Частина перша, напевно...Редагувати

Дитинство Шарля, студентські роки та перше одруження. Шарль зустрічає Руо і його доньку Емму; помирає перша дружина Шарля. Шарль пропонує Еммі одружитися. Весілля. Нова родина в Тосте. Розповідь про дитинство Емми та її секретні фантазії. Емма втомлюється; запрошення на бал до маркіза д'Андервільє. Бал в палаці в Воб'єссарі. Емма женеться за модою; її нудьга засмучує Шарля, вони вирішують переїхати, Емма вагітна.

Частина другаРедагувати

Переїзд у Йонвіль. Знайомство з Оме, Лестібудуа, Біне, Бурнізьєн, Лере, Леон Дюпюї. Народження Берти. Гра в карти: дружба Емми та Леона зростає. Подорож на лляну фабрику. Байки Лере про майбутнє, де все буде розкішне та де буде багатство. Емма підкорюється життєвим обставинам. Емма зустрічається з священиком Бурнізьєном. Берта поранилась. Леон від'їжджає до Парижу. Мати Шарля забороняє синові мати стосунки з Еммою. Родольф, багатий холостяк, зустрічається з Еммою. Ярмарок, Родольф залицяється до Емми. По шести тижнях Родольф повертається та зваблює Емму — у них починається роман. Біне бачить Емму після одного з її походів до Родольфа. Родольф нервує, адже розуміє, що Емма сприймає їхній роман як щось серйозне. Лист від батька змушує Емму розкаятись. Операція на нозі Іполіта, до якої Шарля надихнув Оме. Каніве, великий лікар, змушений ампутувати ногу через недосконалість процедури. Емма повертається до Рудольфа. Сперечання зі свекрухою. У Емми з'являється план про її заборгованість у Лере та про відносини з Родольфом. Але Родольф тікає. Емма сильно захворіла. Шарль оточений боргами, сам не розуміючи, де діваються гроші. Емма повертається до бога — вирішує доглядати за дочкою та бути хорошою дружиною. Оме та Бурнізьєн сперечаються. Емма зустрічає Леона на виставі «Лючія ді Ламмермур».

Частина третяРедагувати

Емма та Леон мають розмову, поїздка до Руанського собору, подорож в екіпажі. Емма йде до Оме, де вона бачить його припаси, зокрема миш'як. Помирає старший Боварі, до якого Емма толерантно ставилась. Рахунок від Лере, який попри свої обіцянки обдурив Емму, використав її та обіграв її необачність. Емма відвідує Леона. Вона домовляється з Шарлем, що відновить уроки на піаніно у четвер, а насправді відвідує Леона, з яким у неї роман. Емма вдається до шахрайства з рахунками. Вона дуже нервує, оскільки борги збільшуються по спіралі та виходять з-під її контролю. Емма просить грошей у декількох людей, але ніхто не може їй допомогти, навіть Родольф, якому вона практично була ладна продатись. Емма помирає, випивши миш'як. Шарль знаходить листа Емми до Родольфа, помирає.

Дійові особи романуРедагувати

Емма БоваріРедагувати

Емма — основна дійова особа роману та джерело його назви, хоча матір Шарля та його попередню дружину теж звали Мадам Боварі. У неї дуже романтичний погляд на життя і вона прагне до краси, багатства, любовних почуттів та верхів суспільства. Основною рухомою силою твору є розбіжність між романтичними ідеалами Емми та реаліями її життя в провінції. Це приводить Емму до позашлюбного зв'язку з двома чоловіками, а також примушує її вдаватись до величезних боргів, через неспроможність сплати яких вона зрештою приходить до самогубства.

Емма досить освічена, але вона ніколи не прагнула розвивати себе. Напевно, це була ознака її перебування в конвенті, що вважалося в ті часи найбільш підхожим для молодиць. Навчання в конвенті не давало змоги дівчині розвивати свої здібності мислити розважливо та критично. Вона дуже багато уваги приділяє тому, як люди одягнені, але ніколи не дивиться на те, що знаходиться під зовнішністю. Як результат, вона легко захоплюється людьми, які вдають з себе більше, ніж вони є насправді. Емма не тільки полюбляє нещирих притвор, але і ненавидить тих, хто видає себе таким, яким є (мати Шарля, мадам Оме, пан Біне).

Через те, що Емма живе в своєму світі фантазій, для неї не мають ніякої ваги погляди інших людей, за винятком коли вони можуть їй послужити. На балу вона переконана в тому, що її прийнято до верхніх прошарків суспільства, і тепер вона одна із них. Вона вважає, що буде запрошена на бал і наступного року. Насправді, запрошення на бал було вдячністю господарів за допомогу в обрізанні вишень, і господарі не передбачали повторення цього.

Емма прагне крайностей в житті. Чим більше вона випробує, тим менше вона задоволена. Її апетит зростає до таких розмірів, що вона перестає цінувати маленькі радощі життя, бо вони маленькі. Розглянемо її літературні пристрасті. Вона розпочинає з романів та часописів для жінок буржуа, які були націлені на її соціальний та економічний стан. Потім вона переходить до жіночих часописів високої моди, які змушують Емму вдаватись до великих витрат. Наступний крок — романтична поезія, потім трагедії, і все закінчується порнографічними книжками, якими вона захоплюється між зустрічами з Леоном.

Після перегляду опери «Лючія ді Ламмермур», яка можливо є одною з найменш вірогідних та найбільш перебільшених історій кохання, Емма приймає за взірець вигаданий образ Лючії та переконується в тому, що найправильнішим у випадку неспрятливих життєвих обставин є самогубство, до якого вона і вдається.

Кожне окреме рішення Емми виглядає пристойним та розумним, якщо взяте окремо, проте всі її дії та рішення у цілому приводять до того, що Емма стає дійовою особою роману, яка мало кому приємна.

Шарль БоваріРедагувати

Шарль Боварі — чоловік Емми, людина дуже проста та звичайна. За фахом він лікар, але, як і в усьому іншому, не дуже добре володіє своїм ремеслом. В дійсності у нього немає достатньо кваліфікації, щоб називатись лікарем. Він лише «офіцер здоров'я». Коли місцевий фармацевт Оме переконує Шарля провести операцію на ступні одного хворого, це приводить до того, що більш кваліфікований лікар ампутує ногу бідолахи.

Шарль палко кохає свою дружину Емму та вважає, що вона бездоганна в усьому, хоча дійсність це заперечує.

Пан ОмеРедагувати

Оме — міський фармацевт. Він матеріаліст та самовдоволена людина. Хоча він і звичайна людина, проте він дуже високо себе цінує та намагається знайти визнання своєї особи, часто за рахунок друку своїх пихатих та заяложених коментарів в міській газеті. В одному випадку він переконує Шарля виконати операцію на нозі чоловіка. В ті часи до такої операції міг вдатися лише відчайдушний лікар, тому він наполягав на цьому заради приваблення уваги до себе. Проте операція закінчилася нещастям, і чоловіку ампутували ногу аж по стегно.

Хоча він був позбавлений змоги займатись медициною через відсутність ліцензії, Оме прагне показати, що він експерт в медицині. Тому він продовжує консультувати клієнтів у своїй аптеці. Через це йому непотрібен конкурент в особі Шарля. Оме стає «найкращим другом» Шарля, принаймні зовні. Водночас він кожен раз намагається підірвати його репутацію. Цим він керувався, коли наполягав на операції для чоловіка, заради того, щоб Шарль був змушений покинути місто.

Леон ДюпюїРедагувати

Подружившись з Еммою, коли вона переїхала до Йонвіля, Леон виглядає як найкраща пара для неї. Він розділяє її романтичні погляди та її зневагу до повсякденного життя. Він обожнює Емму перед від'їздом до Парижа. Через декілька років вони знову зустрічаються, і відтепер у них розпочинається кохання. Хоча спочатку стосунки дуже палкі, проте згодом таємність зникає.

Леон розчаровується в Еммі, особливо тоді, коли залицяння та догоджання починають заважати його роботі. Коли вона вперше прийшла до нього на роботу, він приємно здивований та відразу залишає роботу з нею. Через деякий час його відсутність на робочому місці приводить до напружених відносин з співробітниками та позначається на його результатах. Хтось надсилає його матері листа, в якому повідомляє про те, що її син має зв'язок з одруженою жінкою. Мати Леона наполягає на тому, щоб він розірвав свої стосунки з Еммою. Він так і робить, але з неохотою. Але згодом вона зникає, бо спроби Емми відновити стосунки з Леоном розпочинають дуже непокоїти Леона. Коли Емма попадає в скрутний фінансовий стан, вона пробує переконати Леона вкрасти грошей у його наймача. Ось тоді Леон насправді стає дуже зляканим. Він відмовляється від своїх зобов'язань коханця та зникає з життя Емми.

Родольф БуланжеРедагувати

Родольф — це багатий місцевий чоловік, який зваблює Емму, як ще один додаток до великого ланцюгу його коханок. Хоча спочатку Рудольф захоплений Еммою, проте його почуття до неї несправжні. Коли Емма з часом попадає в дедалі складніше становище, Родольф втрачає зацікавленість до неї та нервує через те, що Емма позбулась обачності. З часом він закінчує свої стосунки з Еммою, але не раніше, ніж подія з листами та подарунками від попередніх коханок, всі з яких вимагають зрештою від Родольфа або кохання, або грошей.

Хоча почуття Родольфа до Емми вщухають, проте він не відмовляється від цінних подарунків, хоча він розуміє, що вона не може дозволити їх собі. Емма дарує Родольфові такі подарунки, які, на її думку, повинна була б подарувати коханка такого аристократа, як Віконт. У свою чергу Родольф дарує Еммі значно менш цінні подарунки, хоча його фінансовий стан набагато кращий, ніж у Емми. Приймаючи її подарунки, Родольф не вважає, що чимось зобо'язаний Еммі, хоча й усвідомлює, що Емма в такий спосіб збільшує свою заборгованість перед Лере.

Коли Емма благає Рудольфа допомогти їй на вершині її фінансової кризи, вона таким чином вдється до обміну «секс-на-гроші» з Родольфом, хоча напередодні вона відмовила в цьому пану Гійомену. В такий спосіб вона діє як найкорисливіша з коханок Родольфа. Через це Родольф не вважає за необхідне допомогти Еммі, хоча він міг це зробити та врятувати Емму від кредиторів.

Пан ЛереРедагувати

Лицемірний та лукавий торговець, який постійно переконує Емму купувати крам в кредит та позичати у нього гроші. Лере майстерно грає з Еммою і врешты-решт приводить її до такої заборгованості, що руйнує Емму фінансово та змушує її до самогубства.

Лере має репутацію агресивного кредитора в Йонвілі. Якби Емма чи Шарль поцікавились тим, хто є Лере, або прислухалисть до місцевих пересудів, то вони б дізналися про те, що Лере своїми діями вже зруйнував життя одному із мешканців міста. Єдиний друг, якому вони вірять, Оме, знає про віроломство Лере, проте він не бажає розповісти їм про це. Тому Емма та Шарль, не розповідаючи одне одному, вдаються до позичання грошей у Лее.

РізнеРедагувати

Номер 46 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[3].

Видання українськоюРедагувати

  • Мадам Боварі: Побут провінції / Г. Флобер; пер. з фр.: М. Лукаш. — Київ: Худож. літ., 1955. — 321 с.
  • Пані Боварі; Проста душа / пер. з фр. Миколи Лукаша та Михайла Гайдая — Харків: Фоліо, 2005. — 399 с.
  • Гюстав Флобер. Пані Боварі. / пер. Ю. Максимейко — К.: #книголав, 2018. — 336 с.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мадам Боварі: Побут провінції / Г. Флобер; пер. з фр.: М. Лукаш. — Київ: Худож. літ., 1955. — 321 с.
  2. Time Entertainment
  3. Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (англ.)

ПосиланняРедагувати