М'яч (заст. опу́ка[1], діал. бальон[2][3][4][5])— предмет сферичної чи іншої опуклої форми, який здебільшого використовується у спортивних іграх.

ЕтимологіяРедагувати

Українське «м'яч» походить від прасл. *męčь («щось зім'яте, зіжмакане»), утвореного від дієслова *męti — «м'яти»[6]. У більшості слов'янських мов щодо м'яча вживають зовсім інші слова: пол. piłka, болг. топка, серб. lopta/лопта, словен. žoga. Похідні від *męč використовують, окрім української, у чеській (míč), російській (мяч) і білоруській (мяч). Синонім «опука» — похідне утворення від «опукати» («ставати опуклим», «надуватися»)[7]. Західноукраїнське діал. «бальон» походить, очевидно, від фр. ballon («повітряна куля», «м'яч»).

ІсторіяРедагувати

У різних країнах для виготовлення м'ячів використовували різні матеріали: м'ячі шили зі шкір тварин, плели з очерету, скручували з ганчірок, вирізали з дерева. Перший м'яч для спортивних ігор був винайдений ще в 17 столітті й зроблений по простому: звичайне ганчір'я було покрите бичачою шкірою. У середині XIX століття Чарльз Гудьєр розробив перший м'яч, виготовлений з вулканізованої гуми. Річард Ліндон, у 1862 році, створив першу надувну гумову камеру для м'яча. Пізніше Ліндон розробив до камери насос, і на виставці в Лондоні його винахід здобув золоту медаль.

Види м'ячівРедагувати

Різні м'ячіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ОПУКА — Академічний тлумачний словник української мови
  2. Поширення слова бальон
  3. Короткий словник львівської ґвари
  4. Словничок лемківських говірок
  5. Словник «Дрогобицької мови»
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. Опука. — ISBN 966-00-0590-3.

ПосиланняРедагувати