Ліказит
Лікази́т — рідкісний мінерал, основний нітратофосфат міді острівної будови. Вперше знайдений в 1955 році в копальні Ліказі на території Конго. Названий на честь місця знаходження (першовідкривачі A. Shoep, W. Borchert, K. Kohler).
| Ліказит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Lik[2] |
| Хімічна формула | Cu₃(NO₃)(OH)₅ * 2H₂O |
| Клас мінералу | нітрати |
| Nickel-Strunz 10 | 5.ND.05 |
| Ідентифікація | |
| Колір | блакитний, синій |
| Форма кристалів | таблитчаста |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Спайність | досконала {001} |
| Прозорість | прозорий |
| Колір риси | світло-блакитний, синій |
| Густина | 2,96–2,98 г/см3 |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | nα = 1,615 nβ = 0,0700 nγ = 1,685 |
| Подвійне променезаломлення | δ = 0,07 |
| Плеохроїзм | x: блакитно-зелений
y: синьо-фіолетовий z: синій |
| Інші характеристики | |
| Радіоактивність | відсутня |
| Магнетизм | відсутній |
| Названо на честь | Лікасі[3] |
| Типова місцевість | Лікасі[3] |
 Ліказит у Вікісховищі | |
Опис
ред. Хімічна формула: Cu6[(OH)7 | (NO3)2|PO4. Склад у % (з копальні Ліказі): Cu — 55,54; OH — 16,50; NO3 — 15,06; PO4 — 14,56.
Молекулярна маса 373,7-373,71 моль.
Ґратка Браве 855,7 ų.
Сингонія ромбічна. Вид ромбо-дипірамідальний.
Утворює таблитчасті кристали розміром до 1,5 мм і дрібні сфероліти.
Спайність досконала {001}.
Густина 2,96-2,98.
Колір варіює від блідо-блакитного до насичено-синього. Дисперсія оптичних осей відносно сильна.
Родовища
ред.В природі трапляється в зоні окислення родовищ міді у вигляді кристаликів на куприті разом з самородним сріблом, міддю, брошантитом і бутгенбахітом. Копальня Ліказі, в якій було вперше знайдено цей мінерал, наразі закрита.[4] З діючих родовищ ліказиту найвідомішою є копальня Джезказган, що знаходиться на території Казахстану.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Станом на 2014 р.
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ліказит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ліказит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Волошин А. В. и др. Герхардтит, ликазит и спертиниит из зоны окисления халькозиновых руд Джезказгана. — Новые данные о минералах. — М., 1988, № 35, 40-47.(рос.)
Посилання
ред.- Likasite — Webmin [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.]