Лі́венськесело в Україні, в Новосанжарському районі Полтавської області. Населення становить 639 осіб(2001рік) 573 чоловіка(2010рік). Орган місцевого самоврядування — Лівенська сільська рада.Територія сільської ради — 3486 гектарів. Сільська рада межує з Сухомаячківською, Соколово-Балківською, Шедіївською, Маячківською сільськими радами( до 2017року) .З осені 2017року село Лівенське ввійшло в Нехворощанську об'єднану територіальну громаду разом із селами Нехвороща,Шедіїве,Бурти,Маячка,Губарівка,Рекунівка,Соколова Балка,Андріївка,Світлівщина.Староста села Лівенське Анепір Світлана Василівна.

село Лівенське
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Новосанжарський район
Рада/громада Лівенська сільська рада
Код КОАТУУ 5323483001
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1530
Населення 639
Площа 2,573 км²
Густота населення 248,35 осіб/км²
Поштовий індекс 39362
Телефонний код +380 5344
Географічні дані
Географічні координати 49°07′55″ пн. ш. 34°31′02″ сх. д. / 49.13194° пн. ш. 34.51722° сх. д. / 49.13194; 34.51722Координати: 49°07′55″ пн. ш. 34°31′02″ сх. д. / 49.13194° пн. ш. 34.51722° сх. д. / 49.13194; 34.51722
Середня висота
над рівнем моря
75 м
Водойми р. Маячка, р.Оріль
Місцева влада
Адреса ради 39360, Полтавська обл., Новосанжарський р-н, с. Лівенське, тел. 9-75-68
Карта
Лівенське. Карта розташування: Україна
Лівенське
Лівенське
Лівенське. Карта розташування: Полтавська область
Лівенське
Лівенське
Лівенське. Карта розташування: Новосанжарський район
Лівенське
Лівенське
Мапа

Географічне розташуванняРедагувати

Село Лівенське знаходиться на берегах річки Маячка та на правому березі річки Оріль, вище за течією річки Маячка на відстані 0,5 км розташоване село Губарівка, нижче за течією примикає село Маячка, вище за течією річки Оріль на відстані 1 км розташоване село Шедієве.Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці та заболочені озера.Село Лівенське розташоване за 47 км від районного, за 70 км — від обласного центру, за 39 км від залізничної станції Кобеляки, через нього проходить автодорога Т1735( Кобеляки — Машівка).

ІсторіяРедагувати

На території сільської ради виявлено залишки поселення черняхівської , пізньозарубинецької культури.На околицях села виявлена кераміка,крем'яні вироби епохи неоліту,бронзи та дніпро-донецької культури.На цій території знаходились поселення скіфів і сармат Проведені розкопки О. Супруненка кургану поховання жінки-сарматки І-ІІ ст. поблизу с. Ливенське у 1989 році.Жіноче поховання І-ІІ ст. н. е. досліджено в 1989 р. в кургані поблизу с. Ливенське Новосанжарського р-ну. Воно здійснене у неглибокій катакомбі зі входом-дромосом. Жінка віком 40-45 років була покладена в домовину випростано на спині, з простягненими вздовж тулуба руками. Вона була вдягнена у шкіряні шаровари, сорочку і багатий халат із срібно-тканої тканини. У потойбічний світ її супроводжував виразний напутній інвентар – невелика дерев’яна шкатулка, тонкостінний глечик, уламки двох залізних ножів і шильця, точило, бронзові фібула та пряжка, а також рештки їжі – розчленована туша кобили.

Село виникло як військове поселення за часів спорудження Української оборонної лінії в 30-х роках XVIII століття, що та порубіжною фортифікаційною системою для оборони південних кордонів Російської держави, Лівобережної Слобідської України від турецько-татарської агресії. Щорічно на лінії працювало майже 40 тисяч посполитих селян і козаків. Загальний яг виконаних земляних робіт (за сучасними підрахунками) перевищував 20 мільйонів кубометрів. Лінія включала 16 фортець тому числі Лівенську, яка мала п'ять бастіонів та два равеліни. Всередині розташовувалися канцелярія ландміліцького полку, казарми, будинок коменданта, пороховий льох, цей-хауз, провіантський «магазейн», колодязь, вартідьні. Фортецю ліквідовано у 1784 році, залишків не збереглося.

У 1859 році в 145 дворах було 1094 жителі, проводився один ярмарок на рік.

У 1910 році в Лівенському було 380 дворів, 2178 жителі 2020 десятин землі, в т.ч. 1748 десятин ріллі.

З 1905 року при Покровській церкві діяла парафіяльна школа.

За даними перепису 1926 році в селі було 430 дворів, 195 жителів.

В 20-ті в Лівенському створено ТСОЗи «Гуртова праця» і «Селінтерн» (останній з них очолював Сава Улянович Сакевич, який пізніше працював головою колгоспу і головою сільської ради у Маячці). На початку 30-х років створено три колгоспи, вони змінювали свої назви — «Червоний партизан», «Перемога», «Рівність», «Україна».

Під час голодомору 1932 — 1933 років у Лівенському померли 745 чоловік. У 1941 році було складено поіменний список жертв сталінського голодомору, встановлено дубовий хрест і відправлено панахиду. Список не зберігся. В день п'ятої річні ці незалежності України (24 серпня 1996 року) на сільському цвинтарі встановлено чотириметровий дубовий Хрест пам'яті на честь померлих у тридцяті роки.

У 1938 — 1939 роках колгоспниці Марфа Китайгора Валентина Созонтівна Садова, Марія Федорівна Сакевич були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві.

В роки Великої Вітчизняної війни фашисти вивезли на примусові роботи до Німеччини 92, розстріляли 11 чоловік. Було спалено кращі господарські будівлі, громадські і приватні будинки. На території села фашисти стратили 12 партизанів, серед них були і жителі Лівенського. На місці загибелі встановлено обеліск. Григорій Зіновійович Сакевич під час окупації був старостою, але не служив загарбникам, а навпаки - співробітничав з партизанами, допомагав молоді уникнути насильно: вивезення до Німеччини.

Імена 185 полеглих на фронтах воїнів-односельців занесені до «Книги Пам'яті», викарбувано на мармурових плитах oбеліска Слави.

Марія Панасівна Вергун, Марія Потапівна Сакевич, Лідія Олексіївна Лещенко, Парасковія Юхимівна Панасенко та інші односельці нагороджені медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 рр.».

В різний час колгоспи на території села очолювали Каліман, Курінний, Григорій Тихонович Артеменко, Іван Сафронович Нечай, Панас Мусійович Острівний, Олександр Павловський, Олександр Федосійович Горголя, Іван Митрофапович Парань-ко, Михайло Дмитрович Бровко, Микола Андріянович Шпор-тюк, Микола Матвійович Крикля, Євген Адамович Примасюк, Сергій Миколайович Шовкопляс. У 1976 році лівенське господарство було укрупнене з шедіївським, потім відокремлене, у 1995 році реформоваане у ксп «Оріль», у 1999-му — у приватну агрофірму.

У 1963 році жителька Лівенського Горголя Олена Федорівна народила трійню, назвала дочок Вірою, Надією та Любов'ю.

Відомі вихідці з села: Іван Євменович Білокінь — інвалід війни, в ЗО — 60-ті працював відповідальним секретарем нехво-рощанської райгазети, потім багато років очолював сільську раду в Нехворощі; Микола Наумович Калініченко — учасник бойових дій, в одному з боїв взяв у полон 17 фашистів з секретними документами, нагороджений орденом Олександра Невського, після війни багато років віддав педагогічній роботі; Марфа Федорівна Кононенко — за старанну працю в колгоспі нагороджена орденом Леніна; Дмитро Терентійович Кравцов — військовий льотчик, учасник бойових дій у В'єтнамі; Катерина Григорівна Лещенко — багато років працювала головою колгоспу у Криничанському району на Дніпропетровщині; Леонід Григорович Лещенко — відповідальнийпрацівник Мінгазпрому України; Семен Степанович Мірошниченко — учасник бойових дій, в повоєнну пору був секретарем Нехворощанського райвиконкому та виконкому Нехворощанської сільської ради; Володимир Михайлович Садовий — очолював податкову службу в Полтавській області, нині керівник галузевого обкому профспілки.

В різні роки Лівенську сільську раду очолювали Семен Петрович Хорошун, Микола Макарович Крисан, Мусій Леонтійович Острівний, Іван Митрофанович Паранько, Сулима, Григорій Зіновійович Сакевич, Гнат Дмитрович Можний, Олександр Федотович Горголя, Микола Андріянович Шпортюк, Григорій Якимович Заворотній, Володимир Іванович Куценко, Анатолій Васильович Мошура, Борис Михайлович Халява,Іван Федорович Корж,Микола Анатолійович Завезьон.

ЕкономікаРедагувати

    • Загальна площа ріллі по сільській раді 2435,32 га. На території сільської ради у власності 500 земельних часток(паїв) на загальну площу 1941,91 га. На території сільської ради господарюють:
    • СФГ «Церера» - 37,02 га
    • СФГ «Терен» - постійне користування 45,3 га
    • СФГ «Губарівське» орендує земельні частки (паї) – 71,80 га та землі запасу - 38,11 га
    • ТОВ ВКФ «Укрсільгоспром» - 30,24 га
    • ТОВ АФ «Аршиця» на площі – 1294,74 га
    • ТОВ АФ «Добробут» ВП Шедієво на площі 231,20 га
    • 60 власників земельних паїв господарюють самостійно на площі – 227,65 га
    • ФОП Білокінь В.В. – 154,92 га
    • Хоменко Л.М. орендує 10,0 га земель запасу.

Об'єкти соціально-культурної сфериРедагувати

  • Сільський будинок культури
  • Сільська бібліотека
  • Дитячий дошкільний заклад «Сонечко»
  • Школа І-ІІ ст.

ПосиланняРедагувати