Відкрити головне меню

Ліва́нов Бори́с Микола́йович (нар. 25 квітня (8 травня) 1904(19040508) — пом. 22 вересня 1972) — російський радянський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1948). Лауреат п'яти Сталінських (1941, 1942, 1947, 1949, 1950) та Державної премії СРСР (1970).

Ліванов Борис Миколайович
1939. Борис Ливанов в фильме Минин и Пожарский.jpg
Народився 25 квітня (8 травня) 1904(1904-05-08)
Москва
Помер 22 вересня 1972(1972-09-22) (68 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність актор
Заклад Московський художній театр
Роки діяльності з з 1924
Діти Ліванов Василь Борисович
IMDb nm0515104
Нагороди та премії
Народний артист СРСР— 1948 Державна премія СРСР — 1970 Сталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1942 Сталінська премія — 1947 Сталінська премія — 1949 Сталінська премія — 1950

Ліванов Борис Миколайович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 25 квітня (8 травня) 1904(19040508) року в Москві.

У 1924 році закінчив 4-ту студію МХАТу, де й почав працювати. Тоді ж почав зніматись у кіно. Зіграв у кіно Дубровського («Дубровський», 1936), комісара Віхорова («Депутат Балтики», 1937; «Балтійці», 1938), Пожарського («Мінін і Пожарський», 1939) та ін.

Знявся в українських фільмах: «Поема про море» (1958, Федорченко), «Загибель ескадри» (1965, 2 с, Гранатов), «А тепер суди» (1966, Богутовський).

У 1950-х роках почав виступати і як режисер.

Помер 22 вересня 1972 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

НагородиРедагувати

РодинаРедагувати

Батько російського актора театру і кіно Василя Ліванова, який у 1984 році зняв про нього фільм «Борис Ліванов».

Ролі в кіноРедагувати

  1. 1924 — Морозко — Морозко
  2. 1924 — Чотири і п'ять (Сталеві журавлі) — Дмитро Гай
  3. 1927 — Кастусь Калиновський — пан Сторжинський
  4. 1927 — Жовтень — міністр Терещенко
  5. 1933 — Дезертир — Карл Ренн
  6. 1934 — Приватне життя Петра Виноградова — Петро Виноградов
  7. 1936 — Дубровський — Володимир Дубровський
  8. 1937 — Депутат Балтики — Бочаров
  9. 1938 — Балтійці — Вихров
  10. 1939 — Мінін и Пожарський — Пожарський
  11. 1945 — Без провини винні — Муров
  12. 1946 — Глінка — цар Микола І
  13. 1947 — Крейсер «Варяг» — капітан Руднєв
  14. 1949 — Сталінградська битва — Рокоссовський
  15. 1949 — Падіння Берліна — Рокоссовський
  16. 1953 — Адмірал Ушаков — Григорій Потьомкін
  17. 1955 — Михайло Ломоносов — Михайло Ломоносов
  18. 1958 — Олеко Дундіч — генерал Мамонтов
  19. 1958 — Поема про море — генерал Федорченко
  20. 1959 — Напередодні — Микола Стахов
  21. 1960 — Мертві душі — Ноздрьов
  22. 1960 — Сліпий музикант — Максим Яценко
  23. 1965 — Загибель ескадри — адмірал Гранатов
  24. 1969 — Ступінь ризику — науковець—лікар Сєдов
  25. 1970 — Кремлівські куранти — інженер Забелін

ЛітератураРедагувати

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.236;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.427;
  • Театр: Энциклопедия. М., 2002. — С.195—196.

ПосиланняРедагувати