Винар Любомир-Роман Іванович

американський історик українського походження, бібліограф, громадський і науковий діяч
(Перенаправлено з Любомир Винар)

Винар Любомир-Роман Іванович
Народився 2 січня 1932(1932-01-02)
Львів, Польська Республіка
Помер 16 квітня 2017(2017-04-16) (85 років)
Парма, Каягога (округ), Огайо, США
Країна Німеччина НімеччинаСША США
Національність українець
Діяльність історик, бібліограф, педагог
Alma mater Український вільний університет
Галузь історія
Заклад Кентський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософії
Членство Українсько-Американська Асоціація Університетських Професорів
Нагороди

Любомир-Роман Іванович Винар (2 січня 1932, Львів — 16 квітня 2017, Парма, штат Огайо) — український і американський історик, бібліограф, громадський і науковий діяч. Був членом НТШ, УВАН у США, головою Українського історичного товариства, головою наукової ради при Світовому конгресі вільних українців.

Біографія ред.

Народився у родині українських педагогів. Батько — Іван Винар, директор Львівської дівочої гімназії товариства «Рідна школа»[1].

Початкову освіту здобув у Львівській академічній гімназії.

В 1944 р. разом із батьками емігрував до Чехословаччини, згодом — до Німеччини.

У 1949 р. вступив до Мюнхенського університету, де вивчав суспільні та політичні науки; в Українському вільному університеті (УВУ) — історію України, археологію, літературу та філософію. У 1955 р. закінчив УВУ зі ступенем магістра філософії.

У 1957 р. здобув ступінь доктора філософії.

Діяльність ред.

У системі історичних досліджень особливу увагу зосереджує на вивченні методології історії й інших суспільних наук, літературознавства, історії культури, мистецтвознавства.

Переїхавши в 1956 р. до США, учений працював у різних знаних освітніх і наукових установах: у Технологічному інституті в м. Кейс, професором у Колорадському, Денверському, Боулінг Грінському і Кентському університетах.

Заснував Науковий центр дослідження етнічних публікацій і був його директором до 1996 р., створив концепцію наукового часопису «Український історик» (УІ) та Українського історичного товариства (УІТ). За його ініціативою у відносно короткий проміжок часу наукові осередки УІТ постали в Мюнхені, Нью-Йорку, Денвері, Клівленді, Чикаго, Вінніпезі, Торонто та інших містах, а також було розбудовано широку мережу представництв УІ в Америці, Канаді, Європі, Австралії, а після 1990 р. — і в Україні.

Вагомим у доробку вченого є українська історіографія. Він — видатний дослідник життя і творчості М. Грушевського, автор досліджень окремих періодів розвитку української історичної науки та фундаментальної праці, присвяченої науковій спадщині цілої плеяди істориків, археологів, будівничих української культури і науки: В. Антоновича, М. Грушевського, О. Оглоблина, І. Франка, І. Крип'якевича, Н. Полонської-Василенко, М. Ждана, М. Чубатого, Є. Онацького та ін.

У 1960-х рр. предмет його досліджень — історія української культури, зокрема розвиток українського раннього друкарства і книговидання. Вагомим є науковий доробок ученого і в таких важливих сферах, як бібліографознавство, архівознавство і бібліотекознавство. Він — автор понад 1600 публікацій та 60 монографій.

Відзнаки ред.

За великі наукові заслуги вчений нагороджений відзнаками українських і міжнародних організацій:

Праці ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

Посилання ред.