Валівоць Любомир Миколайович

український актор

Любомир Миколайович Валівоць (нар. 20 серпня 1992, Хмельницький, Україна) — український актор театру, кіно та телебачення, найбільш відомий за роллю Стафа у стрічці «Бачення метелика».

Любомир Валівоць
Ім'я при народженніЛюбомир Миколайович Валівоць
Народився20 серпня 1992(1992-08-20) (32 роки)
Хмельницький, Україна
Національністьукраїнець
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьактор
Роки діяльності2013 — донині
IMDbID 9513278

Життєпис

ред.

Народився 20 серпня 1993 року в місті Хмельницький.

У 2015 році закінчив факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого[1], майстерня Богдана Бенюка. Під час навчання в КНУТКТ, у 2013 році, був учасником Міжнародного фестивалю театру і кіно «Artorium» у м. Банська-Бистриця з виставою «Солодкоголоса птаха юності» та Третього міжнародного театрального фестивалю «SINT» у місті Бекешчаба, Угорщина, з виставою «Малороси-європейці»[2]. Пройшов програму стажування на телеканалі «1+1» за спеціальністю «актор дубляжу».

З 2015 року — актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.

Театр

ред.
Навчальний театр КНУТКТ
Київський академічний театр юного глядача на Липках
Київський академічний театр «Золоті ворота»
Театр Єсіних
  • «Ти-дурень» Олексія Єсіна; реж. Олексій Єсін — Джесь молодший[9]
Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Фільмографія

ред.
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2015 с «Останній москаль» парубок
2015 с «Заради кохання я все зможу» рос. «Ради любви я все смогу» Микита
2016 с «Останній москаль.Судний день» Петро
2016 с «Черговий лікар» Іван
2016 с «Поганий гарний коп» рос. «Плохой хороший коп» Федір
2017 с «Ментовські війни. Київ» рос. «Ментовские войны. Киев» Чак
2017 с «Жіночий лікар-3» рос. «Женский Доктор» Льоня
20172018 с «Лікар Ковальчук» епізодична роль
2018 с «Два береги надії» рос. «Два берега надежды» фанат
2018 ф «Свінґери» Денис, молодий сусід Світлани[10]
2019 с «Таємниці» Костянтин, помічник Миколи Бюсофа
2019 с «Подорожники» Алекс, син Сусанни[11]
2022 ф «Бачення метелика» Стаф

Примітки

ред.
  1. «JetSetter» (28 вересня 2017). Свіжа Кров. «Свінґери» Дарія Астаф'єва і Любомир Валівоць. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
  2. Творчі заходи. Факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  3. Лариса Брюховецька. Кар’єра Степана Радченка й атмосфера двадцятих. «Кіно-Театр». Процитовано 3 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. Марія Базелюк (лютий 2018). Ілюстрації до «Міста» Підмогильного (PDF). «Нація і держава». Архів оригіналу (PDF) за 2 вересня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
  5. Іван Бабенко (21 грудня 2017). Безпритульні «янголи». Театр на Липках випустив прем’єру вистави «Місто». «День». Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
  6. «Невидима з солодкого королівства». theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  7. «Ромео і Джульєтта». theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  8. «Гедда Ґаблер». guru.ua. «ГуРу». Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  9. «Ти-дурень». «Театр Єсіних». Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  10. Першу українську секс-комедію «Свінґери» презентували у ліжках. Національна спілка кінематографістів України. 15 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
  11. Ірма Вітовська та Олеся Жураківська сумують за щастям на майданчику. Телегід. 1 березня 2019. Процитовано 3 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання

ред.