Відкрити головне меню

Люби́мівка (запорозька назва Норівка; до 1917 року — Олексіївка) — село у Дніпровському районі Дніпропетровської області. Центр Любимівської сільської ради.

село Любимівка
Lubymivska dn gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Дніпровський район Дніпровський район
Рада/громада Любимівська сільська рада
Код КОАТУУ 1221484001
Облікова картка Любимівка 
Основні дані
Засноване 1782
Населення 2 610
Територія 2,04 км²
Густота населення 1 279 осіб/км²
Поштовий індекс 52042
Телефонний код +380 56(2)
День села 30 вересня
Географічні дані
Географічні координати 48°22′18″ пн. ш. 35°10′39″ сх. д. / 48.37167° пн. ш. 35.17750° сх. д. / 48.37167; 35.17750Координати: 48°22′18″ пн. ш. 35°10′39″ сх. д. / 48.37167° пн. ш. 35.17750° сх. д. / 48.37167; 35.17750
Середня висота
над рівнем моря
101 м
Водойми Дніпро, Дніпровське водосховище, Татарка
Відстань до
обласного центру
24 км
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Іларіонове
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради с. Любимівка, вул.Садова,1, тел. 28-83-78
Сільський голова Желяб'єва Катерина Павлівна
Карта
Любимівка. Карта розташування: Україна
Любимівка
Любимівка
Любимівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Любимівка
Любимівка

CMNS: Любимівка на Вікісховищі

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

На протилежному березі Дніпровського водосховища розташоване село Старі Кодаки. На північ від Любимівки починаються лівобережні околиці Дніпра.

Любимівка розташована в центрі Дніпропетровської області. Фізико-географічна зона — Придніпровська низовина. Висота над рівнем моря в селі змінюється від 50-60 метрів на березі Дніпра до 110—120 метрів у східній частині.

Археологічні дослідженняРедагувати

Поблизу села досліджено поселення ямної культури доби бронзи (3 тисячоліття до н. е.). У балці Татарка відкрито поселення пізньої бронзи (початок 1 тисячоліття до н. е.) та черняхівської культури (3—4 століття).

ІсторіяРедагувати

За часів Запорізької Січі на місці теперішньої Любимівки стояли запорізькі зимівники та хутори.

Після ліквідації Січі, коли почали розчищати Дніпровські пороги тут були помешкання (землянки або нори) робітників, які працювали на розчищенні каналу у Дніпрових попогах.

У 1781 році «деревню Норівку з землею» навпроти порогу Ненаситець одержав брат тодішнього катеринославсього намісника Олексій Максимович Синельников.[1] У наступному році він переселив сюди з Воронезької губернії селян-кріпаків, а поселення назвав за своїм іменем Олексіївкою. Згодом сюди переселили і кріпаків-українців.

У 1790 році за ініціативою Олексія Синельникова село назване Любимівкою. Хоча назва Олексіївка також існувала до 1917 року.

Станом на 1886 рік слобода Любимівка була центром Любимівської волості Новомосковського повіту. Тут мешкало 789 особи, було 137 подвір'їв, волостне правління, православна церква, школа[2].

До Любимівки приїжджали відомі російські поети Гаврило Державін, Василь Жуковський та Олександр Пушкін. В. Жуковський під враженнями від спостережень порогу Ненаситець написав твір «Громобой» — першу главу поеми «Дванадцять сплячих дів».

В часи радянської влади в Любимівці була центральна садиба радгоспу «Україна».

1989 року за переписом тут проживало приблизно 2 700 осіб.

СучасністьРедагувати

У Любимівці функціонують загальноосвітня школа, дитячий садок, дільнична лікарня, будинок культури, бібліотека.

Село газифіковане. Діє ТОВ «Любимівка», що займається вирощуванням зернових та технічних культур.

ПостатіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Д. І. Яворницький. Дніпрові пороги (нарис). — Харків: Перша друкарня держ. видавництва України, 1928. С. 11
  2. «Волости и важнейшие селения Европейской России по данным обследования, произведенным статистическими учреждениями Министерства внутренних дел по поручению статистического Совета», Спб., 1886 г

ДжерелаРедагувати

  • Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 266—267
  • Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. — Екатеринослав, типография Я. М. Чаусского, 1880.

ПосиланняРедагувати