Мико́ла Дми́трович Богда́нов[1] (19201945) — підполковник Робітничо-селянської Червоної армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Микола Дмитрович Богданов
Народження 27 квітня 1920(1920-04-27)
Любимівка Дніпропетровська область
Смерть 31 січня 1945(1945-01-31) (24 роки)
Польща
ЛьвівЛюбимівка
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ Артилерія
Роки служби 19381945
Звання  Підполковник
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»

Біографія ред.

Микола Богданов народився 27 квітня 1920 в селі Любимівка (нині — Дніпровський район Дніпропетровської області ​​України) в сім'ї селянина. Здобув середню освіту, після чого працював креслярем, проживав у Ташкенті. В 1938 році був покликаний на службу в Робітничо-селянську Червону армію Дніпропетровським районним військовим комісаріатом Української РСР. 1940 року він закінчив Київське артилерійське училище. 1941 року вступив до ВКП(б). З липня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. До вересня 1943 року майор Микола Богданов командував дивізіоном 34-го гвардійського артилерійського полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії 13-ї армії (СРСР) Центрального фронту. Відзначився під час вигнання радянцями нацистів з України[1].

1214 вересня 1943 року Богданов підтримував артилерійським вогнем стрілецькі підрозділи, що атакували опорні пункти німецьких військ у селах Комарівка і Євлашівка Борзнянського району Чернігівської області. 1929 вересня Богданов вміло організував форсування річок Десни, Дніпра та Прип'яті на плотах, виготовлених з підручних засобів. Брав участь у боях за плацдарми на західних берегах цих річок, завдавши великої шкоди противнику[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність та героїзм» гвардії майор Микола Богданов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 1801[1].

31 січня 1945 року під час боїв за визволення Польщі командир 255-го винищувально-протитанкового артилерійського полку 11-ї гвардійської винищувально-протитанкової артилерійської бригади гвардії підполковник Микола Богданов загинув у бою. Був похований на центральному кладовищі Львова, згодом його прах перепоховали в рідному селі[1].

Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної зірки, «Знак Пошани», а також рядом медалей. На честь Героя Радянського Союзу Богданова названа вулиця в його рідному селі[1].

Примітки ред.

  1. а б в г д е Герои страны. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 7 січня 2021. 

Література ред.

  • Золоті Зірки. Дніпропетровськ: Промінь, 1967.
  • І генерал, і рядовий. Дніпропетровськ: Промінь, 1983.