Вікіпедія

Луман 16

Луман 16 (англ. Luhman 16), або WISE J104915.57-531906.1 (скорочено — WISE 1049-5319) — подвійна зоря в сузір'ї Вітрил. Розташована за 6,588 ± 0,062 св. року (2 парсеки) від Сонця. Це найближчі з відомих коричневих карликів і найближча система, виявлена з часу вимірювання власного руху зорі Барнарда в 1916 році[7], і третя за відстанню від Сонця зоряна система (після потрійної системи Альфа Центавра й окремої зорі Барнарда)[8].

Луман 16
Зображення
Каталожний код Luhman 16, LUH 16, Luhman-WISE 1, WISE J104915.57-531906 AB, WISE 1049-5319, IRAS Z10473-5303, AKARI J1049166-531907, GSC2.2 S11132026703, GSC2.3 S4BM006703, DENIS J104919.0-531910[1], 2MASS J10491891-5319100[1], UCAC4 184-061368[1], WDS J10493-5319AB[1], Gaia DR3 5353626573555863424[1] і TIC 119862115[1]
Дата відкриття (винаходу) 2013
Сузір'я Вітрила
Відстань від Землі 2 ± 0,15 парсек[2]
Паралакс 496 ± 37 кутова мілісекунда[2]
Схилення власного руху 354 ± 10 кутова мілісекунда на рік[3]
Пряме піднесення власного руху −2759 ± 6 кутова мілісекунда на рік[3]
Спектральний клас L6-7.5+T0[4]
Видима зоряна величина 16,2 ± 0,01[5]
Епоха J2000.0[6][1]
Пряме піднесення 2,83317 радіан[6]
Схилення −1 радіан[6]
CMNS: Луман 16 у Вікісховищі

Більша із зір належить до спектрального класу L7,5, менша — до T0,5 ± 1 (і, отже, перебуває на межі класів L і T)[9]. Маси Лумана 16 A і B становлять 33,5 і 28,6 мас Юпітера відповідно, а їхній вік оцінюється в 600—800 мільйонів років[10]. Луман 16 A і B обертаються одна навколо одної на відстані близько 3,5 астрономічної одиниці[11] з орбітальним періодом приблизно 27 років[10].

Відкриття ред.

Систему із двох коричневих карликів WISE 1049-5319 відкрив у березні 2013 року Кевін Луман (Kevin Luhman), астрономом з Університету штату Пенсильванія і дослідник Центру екзопланет і придатних для життя світів Пенсильванського університету[7]. Він відшукав її на зображеннях, зроблених ширококутним інфрачервоним 40-см телескопом WISE (Wide-field Infrared Survey Explorer)[12][13], який працює в інфрачервоному діапазоні. Місія телескопа тривала з грудня 2009 по лютий 2011 року; знімки, на яких було зроблено відкриття, були зроблені з січня 2010 року по січень 2011 року, а про відкриття було оголошено у 2013 році (ця пара зір — єдині два об'єкти, про які було оголошено в документі про відкриття). Систему було знайдено шляхом порівняння зображень WISE в різні епохи для виявлення об'єктів, які мають великий власний рух[7].

Система Луман 16 розташована на небі близько до галактичної площини, яка густо заселена зорями. Велика кількість джерел світла ускладнює виявлення об'єктів малої світності. Саме тому об'єкт, розташований так близько до Сонця, не вдавалося виявити під час попередніх пошуків[14].

Відкриття другого компонента ред.

 
Луман 16 — жовтий диск у центрі цього зображення WISE.

Другий компонент системи також був відкритий Луманом у 2013 році, і про нього було оголошено в тій самій статті. Знімок, на якому було здійснено відкриття, було зроблено в i-діапазоні в ніч на 23 лютого 2013 року за допомогою Багатооб'єктного спектрографа Gemini (GMOS) на південному телескопі Обсерваторії Джеміні в Чилі. Компоненти системи Луман 16 у той момент розділяла кутова відстань 1,5 кутових секунд, що відповідає прогнозованій відстані 3 а. о. Різниця зоряних величин становила 0,45[15].

Спостереження до відкриття ред.

Система вперше була знайдена на зображеннях, зроблених WISE у 2010—2011 роках. Згодом її зображення було знайдено в даних інших джерел, отриманих раніше:

Цю пару коричневих карликів виявлено на архівних знімках 1978 року[17].

На зображенні телескопа Шмідта ESO, знятому в 1984 році, джерело виглядає витягнутим із позиційним кутом 138°[16]. Подібність цього кута до кута на зображенні GMOS (епоха 2013 року) на рис. дає змогу припустити, що проміжок часу між 1984 і 2013 роками близький до орбітального періоду системи (що недалеко від початкової оцінки орбітального періоду згідно з Luhman (2013)[15])[16].

Назва ред.

 
Зображення системи Луман 16, отримане WISE, на якому вдалося виділити дві окремі зорі

Ерік Е. Мамаєк (Eric E. Mamajek) запропонував називати систему Луман 16 (Luhman 16), як бінарний об'єкт — Луман 16AB, а компоненти — Луман 16A і Луман 16B. Джерелом такої назви є часто оновлюваний Вашингтонський каталог парних зір (WDS). Раніше Кевін Луман вже опублікував кілька відкриттів подвійних зір, і вони були внесені до WDS з ідентифікатором LUH. Ця система в каталозі WDS фігурує під ідентифікатором 10493-5319 і позначенням відкривача LUH 16[18].

Запам'ятати Луман 16 набагато легше, ніж WISE J104915.57-531906.1, «адже це безглуздо — називати цей об'єкт іменем із 24 символів (включаючи пробіл)»[19][20]. Було також запропоновано інші «назви — телефонні номери» — WISE J1049-5319 і WISE 1049-5319[19].

Фізичні характеристики ред.

Система складається з двох коричневих карликів, що обертаються навколо спільного центра мас на відстані близько 3 а. е. один від одного з періодом близько 25 років[12]. Гарячіший компонент належить до спектрального класу L8, холодніший — до класу T1. Візуальна яскравість — відповідно 23,25m і 24,07m. У холоднішого компонента виявлено квазіперіодичні зміни яскравості (P = 4,87 ± 0,01 годин) із максимальною амплітудою ~ 11 %, які трактуються як зміни погодних умов в атмосфері коричневого карлика. У гарячішого компонента періодичних сигналів не виявлено[21]. У січні 2014 року була опублікована «карта погоди» Лумана 16 B[22].

Масу компонента A оцінюють у 0,04—0,05 маси Сонця, масу компонента B — прибл. 0,03—0,05 маси Сонця[23].

З 14 квітня по 22 червня 2013 року подвійну зорю Луман 16 AB спостерігали за допомогою «Дуже великого телескопа» Європейської південної обсерваторії. Було уточнено паралакс: 495 ± 5 mas, що відповідає відстані 2,020 ± 0,019 парсека (6,588 ± 0,062 св. року). Висока чутливість застосованих інструментів дала змогу уточнити масу обох коричневих карликів, яка становить 30—50 мас Юпітера. Період їх обертання навколо спільного центру мас — 20 років. Завдяки наявності відхилень від розрахункової траєкторії вдалося виявити існування в одного з компонентів системи супутника дозоряної маси. Оцінка періоду обертання гіпотетичного «супер'юпітера» навколо коричневого карлика лежить між двома місяцями й одним роком. Його маса поки не визначена. Вона може бути в діапазоні від 10 мас Юпітера до маси коричневого карлика[24][25].

Луман 16 є найближчою до Альфи Центавра зоряною системою. До його відкриття найближчою до Альфи Центавра вважали Сонячну систему. Відстань від Лумана 16 до Альфи Центавра становить 3,68 світлового року, до зорі Барнарда — 5,98 св. року, до зорі Вольф 359 — 7,78 св. року.

Положення на небі та рух ред.

 
Положення системи Луман 16 на радіолокаційній карті серед усіх зоряних об'єктів або систем у межах 9 св. р. (ly) від центру карти, Сонця (Sol). Ромбоподібні фігури — це їхні положення, вписані відповідно до прямого піднесення за годинним кутом (вказаним на краю опорного диска карти) і відповідно до їхнього схилення. Друга позначка показує відстань кожної з них від Сонця, концентричними колами з кроком в один світловий рік.

Положення на небі ред.

Система Луман 16 розташована у південній небесній півкулі в сузір'ї Вітрил. Станом на липень 2015 року її компоненти є найближчими відомими небесними об'єктами в цьому сузір'ї за межами Сонячної системи. Її координати на небі:

Відстань до Сонячної системи ред.

Тригонометричний паралакс системи Луман 16, опублікований у 2015 році[27], становить 0,50051 ± 0,00011 кутової секунди, що відповідає відстані 6,5166 ± 0,0013 світлового року (1,998 ± 0,0004 парсека).

Наразі система Луман 16 є третьою за відстанню від Сонця відомою зоряною системою після потрійної системи Альфа Центавра (4,37 св. р.) і зорі Барнарда (5,98 св. р.). Відкриття системи Луман 16 і коричневого карлика WISE 0855-0714 (7,27 св. р.)[28] відсунуло зорю Вольф 359 (7,78 св. р.) на 5-те місце.

Луман 16 належить також кілька «рекордів»: найближчий коричневий карлик, найближчий карлик L-типу і, можливо, найближчий карлик Т-типу (якщо компонент B належить до Т-типу).

Відстань до системи Альфи Центавра ред.

Луман 16 — найближча до Альфи Центавра зоряна система: вона розташована на відстані 3,577 св. р. (1,097 пк) від Альфи Центавра AB і на відстані 3,52 св. р. (1,079 пк) від Проксими Центавра. Обидві ці системи розташовані в сусідніх сузір'ях, у тій самій частині неба, але Луман 16 розташована трохи далі. До відкриття Лумана 16 найближчою відомою системою до Альфи Центавра була Сонячна система.

Хоча система Луман 16 розташована далі від Сонячної, ніж система Альфа Центавра, вона, як Сонячна система, розташована ближче до Проксими Центавра, ніж до Альфа Центавра AB. Це пояснюється тим, що на земному небі Луман 16 розташована на меншій кутовій відстані від Проксими Центавра, ніж від Альфи Центавра AB.

Власний рух ред.

Власний рух системи Луман 16, за даними 2017 року, становить близько 2,79″/рік. Це досить багато і пояснюється близькістю системи Луман 16 до Землі[29].

Радіальна швидкість ред.

Радіальна швидкість компонента A становить 23,1 ± 1,1 км/с, а радіальна швидкість компонента B — 19,5 ± 1,2 км/с[30]. Значення радіальної швидкості є додатними — це означає, що зараз Луман 16 віддаляється від Сонячної системи.

Ці значення, а також співвідношення мас компонентів Лумана 16, яке, за даними Sahlmann & Lazorenko (2015), дорівнює 0,78[31], свідчать, що радіальна швидкість барицентра системи Луман 16 становить близько 21,5 км/с[32]. Це означає, що приблизно 36 000 років тому система Луман 16 пройшла повз Сонячну систему на мінімальній відстані — близько 5,05 астрономічного року (1,55 пк).

Орбіта та маси ред.

В оригінальній статті про відкриття системи Луман 16 Кевін Луман з іншими авторами (2013) оцінили орбітальний період його компонентів приблизно в 25 років[33].

Гарсія з авторами (2017), використовуючи архівні спостереження за 31 рік, визначили період обертання у 27,4 року з великою піввіссю 3,54 а. о. Ця орбіта має ексцентриситет 0,35 і нахил 79,5°. Маси компонентів складають 34,2 +1,3−1,2 і 27,9+1,1−1,0 маси Юпітера, а відношення їхніх мас становить близько 0,82[34].

За даними космічного телескопа Gaia, отриманими у 2018 році, орбітальний період було уточнено до 27,5 ± 0,4 року, велика піввісь — до 3,56 ± 0,025 а. о., ексцентриситет — до 0,343 ± 0,005, а нахил — 100,26° ± 0,05° (повернена в протилежний бік, як показало дослідження 2017 року). Їхні маси були додатково уточнені: 33,51 +0,31−0,29 і 28,55+0,26−0,25 маси Юпітера[35].

Ці результати узгоджуються з усіма попередніми оцінками орбіти та мас компонентів[34][36][37][38].

Якщо порівняти періоди обертання коричневих карликів із прогнозованими швидкостями обертання, виявляється, що ми бачимо обидва коричневі карлики приблизно з екватора, і вони добре вирівняні по своїх орбітах[39].

Вік ред.

У статті 2013 року, опублікованій невдовзі після відкриття системи Луман 16, було зроблено висновок, що коричневий карлик з імовірністю 96 % належить до тонкого диска Чумацького Шляху, а отже не належить до молодої рухомої групи[40]. Лінії поглинання літію свідчать, що система має максимальний вік близько 3—4,5 млрд років[41][42]. Спостереження за допомогою Дуже великого телескопа (VLT) показали, що вік системи перевищує 120 млн років[43].

Утім, у 2022 році було встановлено, що Луман 16 є членом нещодавно відкритої рухомої групи Океануса (Oceanus Moving Group), вік якої становить 510 ± 95 млн років[44].

Пошук планет ред.

У грудні 2013 року повідомлялося про збурення орбітального руху в системі, що вказувало на наявність у ній третього тіла. Період обертання цього можливого супутника становив кілька місяців, що вказує на те, що він обертається навколо одного з коричневих карликів. Будь-який супутник мав би бути легшим за нижню межу маси коричневого карлика, оскільки в протилежному випадку його можна було б виявити прямим спостереженням. Дослідники оцінили ймовірність хибнопозитивного результату в 0,002 %, припускаючи, що вимірювання були зроблені з певними похибками. Якби він підтвердився, це була б перша екзопланета, відкрита астрометричним методом. За оцінками, планета, ймовірно, має масу від кількох до 30 мас Юпітера. Зазначається, що масивніша планета була б яскравішою, а отже, впливала б на «фотоцентр» — тобто виміряне положення зорі. Це ускладнило б вимірювання астрометричного руху екзопланети навколо неї[45].

Подальший астрометричне відстеження системи Луман 16 за допомогою Дуже великого телескопа виключив наявність будь-якого третього об'єкта, який мав би масу понад 2 маси Юпітера і обертався навколо будь-якого з коричневих карликів із періодом від 20 до 300 днів. Система Луман 16 не містить жодних близьких планет-гігантів[46].

Спостереження за допомогою космічного телескопа «Габбл» у 2014—2016 роках підтвердили відсутність будь-яких інших коричневих карликів у системі. Вони також виключили будь-які об'єкти з масою Нептуна (17 мас Землі) з періодом обертання від одного до двох років[47]. З огляду на це існування раніше знайденого кандидата в екзопланети стає вкрай малоймовірним.

Атмосфера ред.

Дослідження Гіллона (Gillon) та його співавторів, здійснене в 2013 році, показало, що під час обертання зорі Луман 16B спостерігається нерівномірне освітлення поверхні[48]. 5 травня 2013 року Кросфілд (Crossfield) зі співавторами безпосередньо спостерігали за системою Луман 16 за допомогою Дуже великого телескопа (VLT) Європейської південної обсерваторії. Спостереження здійснювалося протягом п'яти годин, що еквівалентно повному оберту Лумана 16B[49][50]. Це дослідження підтвердило спостереження команди Гіллона, виявивши велику темну область у середніх широтах, яскраву область біля її верхнього полюса і строкате освітлення в інших місцях. Команда Кросфілда припустила, що такі особливості освітлення вказують на наявність «глобальних плямистих хмар»: темніші ділянки — це густі хмари, а яскравіші — діри в хмарному шарі, які пропускають світло з глибини[49][50]. Характер освітлення компонента Луман 16B змінюється швидко, щодня[48][51]. Зоря Луман 16B — один із найбільш фотометрично мінливих коричневих карликів, амплітуда змін якого іноді перевищує 20 %[52]. Відомо, що мінливішою є лише зоря 2MASS J21392676+0220226[52].

Хайнце (Heinze) зі співавторами (2021) спостерігали мінливість спектральних ліній лужних металів, як-от калій і натрій; вони припустили, що варіації спричинено змінами в хмарному покриві, через що змінюється локальна хімічна рівновага хлоридів. Блискавки або полярні сяйва вважалися можливими, але менш імовірними[52].

Крива блиску зорі Луман 16B свідчить, що вона обертається не як монолітне тіло: є дані про те, що екваторіальні регіони та регіони середніх широт обертаються з різнимми швидкостями. Основний період, який відповідає періоду обертання екваторіальної області, становить 5,28 години[53]. Період обертання другого компонента системи, зорі Луман 16A, ймовірно, становить 6,94 години[53].

  • Карта поверхні зорі Луман 16B, відтворена за даними спостережень Дуже великого телескопа
  • Художнє зображення зорі Луман 16B на основі даних Дуже великого телескопа

Активність у радіо- та рентгенівському діапазонах ред.

У дослідженні Остена (Osten) та його співавторів (2015) компонент Луман 16 спостерігали за допомогою Австралійського компактного масива телескопів у радіохвилях і Космічної рентгенівської обсерваторія «Чандра» — у рентгенівських променях. Жодної радіо- чи рентгенівської активності в системі Луман 16 AB виявлено не було. На радіо- та рентгенівську активність системи було встановлено обмеження, які є «найжорсткішими обмеженнями, отриманими до цього часу для радіо- та рентгенівського випромінювання будь-якого надхолодного карлика»[54].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ а б Luhman K. L. Discovery of a binary brown dwarf at 2 pc from the Sun // The Astrophysical Journal Letters — IOP Publishing, 2013. — Vol. 767, Iss. 1. — P. 1. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1088/2041-8205/767/1/L1 — arXiv:1303.2401
  3. ↑ а б Luhman K. L. A search for a distant companion to the Sun with the wide-field infrared survey explorer // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2013. — Vol. 781, Iss. 1. — P. 4. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/781/1/4
  4. ↑ M. R. Zapatero Osorio, N. Lodieu VLT X-Shooter spectroscopy of the nearest brown dwarf binary // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2015. — Vol. 581. — P. 73–73. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201424933 — arXiv:1506.08848
  5. ↑ Henden A. VizieR Online Data Catalog: UCAC4 Catalogue (Zacharias+, 2012) — 2012. — Vol. 1322.
  6. ↑ а б в Van Dyk S. 2MASS All Sky Catalog of point sources — 2003. — Т. 2246. — С. –1.
  7. ↑ а б в The Closest Star System Found in a Century — Eberly College of Science. web.archive.org. 17 квітня 2013. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 31 березня 2023.
  8. ↑ Barbara K. Kennedy (11 березня 2013). The Closest Star System Found in a Century. PennState. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 березня 2013.
  9. ↑ Sahlmann, Johannes; Lazorenko, Petro F. (11 жовтня 2015). Mass ratio of the 2 pc binary brown dwarf LUH16 and limits on planetary companions from astrometry. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. Т. 453, № 1. с. L103—L107. doi:10.1093/mnrasl/slv113. ISSN 1745-3925. Процитовано 31 березня 2023.
  10. ↑ а б Garcia, E. Victor; Ammons, S. Mark; Salama, Maissa; Crossfield, Ian; Bendek, Eduardo; Chilcote, Jeffrey; Garrel, Vincent; Graham, James R.; Kalas, Paul (5 вересня 2017). Individual, Model-Independent Masses of the Closest Known Brown Dwarf Binary to the Sun. The Astrophysical Journal. Т. 846, № 2. с. 97. doi:10.3847/1538-4357/aa844f. ISSN 1538-4357. Процитовано 31 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  11. ↑ Luhman, K. L. (11 березня 2013). Discovery of a Binary Brown Dwarf at 2 Parsecs from the Sun. arXiv:1303.2401 [astro-ph]. doi:10.1088/2041-8205/767/1/L1. Процитовано 31 березня 2023.
  12. ↑ а б K. L. Luhman. Discovery of a Binary Brown Dwarf at 2 Parsecs from the Sun // Astrophysical Journal Letters. — 2013.
  13. ↑ Phil Plait (11 березня 2013). Howdy, Neighbor! New Twin Stars Are Third Closest to the Sun. Bad Astronomy blog. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 березня 2013.
  14. ↑ Luhman, K. L. (20 березня 2013). Discovery of a Binary Brown Dwarf at 2 Parsecs from the Sun. The Astrophysical Journal. Т. 767, № 1. с. L1. doi:10.1088/2041-8205/767/1/L1. ISSN 2041-8205. Процитовано 31 березня 2023.
  15. ↑ а б в г д Luhman, K. L. (20 березня 2013). Discovery of a Binary Brown Dwarf at 2 Parsecs from the Sun. The Astrophysical Journal. Т. 767, № 1. с. L1. doi:10.1088/2041-8205/767/1/L1. ISSN 2041-8205. Процитовано 11 квітня 2023.
  16. ↑ а б в г д е Mamajek, Eric E. (24 березня 2013). On the Nearby Binary Brown Dwarf WISE J104915.57-531906.1 (Luhman 16). arXiv:1303.5345 [astro-ph]. Процитовано 11 квітня 2023.
  17. ↑ Их там двое! — Популярная механика. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  18. ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 21 грудня 2016. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 12 квітня 2023.
  19. ↑ а б Mamajek, Eric E. (24 березня 2013). On the Nearby Binary Brown Dwarf WISE J104915.57-531906.1 (Luhman 16). arXiv:1303.5345 [astro-ph]. Процитовано 12 квітня 2023.
  20. ↑ Mamajek, Eric E. (21 березня 2013). On the Nearby Binary Brown Dwarf WISE J104915.57-531906.1 (Luhman 16). arXiv:1303.5345 [astro-ph]. Процитовано 12 квітня 2023.
  21. ↑ M. Gillon, A. H. M. J. Triaud, E. Jehin, L. Delrez, C. Opitom, P. Magain, M. Lendl, D. Queloz (University of Liege, Belgium, MIT, USA, Geneva Observatory, Switzerland). Fast-evolving weather for the coolest of our two new substellar neighbours (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 лютого 2019. Процитовано 11 грудня 2014.
  22. ↑ First Weather Map of Brown Dwarf. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  23. ↑ A. Y. Kniazev, P. Vaisanen, K. Muzic, A. Mehner, H. M. J. Boffin, R. Kurtev, C. Melo, V. D. Ivanov, J. Girard, D. Mawet, L. Schmidtobreick, N. Huelamo, J. Borissova, D. Minniti, K. Ishibashi, S. B. Potter, Y. Beletsky, D. A. H. Buckley, S. Crawford, A. A. S. Gulbis, P. Kotze, B. Miszalski, T. E. Pickering, E. Romero Colmenero, T. B. Williams. Characterization of the Nearby L/T Binary Brown Dwarf WISE J104915.57-531906.1 at 2 Parsecs from the Sun. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 11 грудня 2014.
  24. ↑ Boffin, H.M.J. et al. (2013-12-05). «Possible astrometric discovery of a substellar companion to the closest binary brown dwarf system WISE J104915.57-531906.1»
  25. ↑ Как открыть экзопланету в 6,6 светового года от Солнечной системы. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 11 грудня 2014.
  26. ↑ Mamajek, Eric E. (24 березня 2013). On the Nearby Binary Brown Dwarf WISE J104915.57-531906.1 (Luhman 16). arXiv:1303.5345 [astro-ph]. Процитовано 14 квітня 2023.
  27. ↑ Sahlmann, Johannes; Lazorenko, Petro F. (11 жовтня 2015). Mass ratio of the 2 pc binary brown dwarf LUH16 and limits on planetary companions from astrometry. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. Т. 453, № 1. с. L103—L107. doi:10.1093/mnrasl/slv113. ISSN 1745-3925. Процитовано 14 квітня 2023.
  28. ↑ Luhman, K. L. (21 квітня 2014). Discovery of a ~250 K Brown Dwarf at 2 pc from the Sun. The Astrophysical Journal. Т. 786, № 2. с. L18. doi:10.1088/2041-8205/786/2/L18. ISSN 2041-8205. Процитовано 14 квітня 2023.
  29. ↑ Garcia, E. Victor; Ammons, S. Mark; Salama, Maissa; Crossfield, Ian; Bendek, Eduardo; Chilcote, Jeffrey; Garrel, Vincent; Graham, James R.; Kalas, Paul (12 серпня 2017). Individual, Model-Independent Masses of the Closest Known Brown Dwarf Binary to the Sun. arXiv:1708.02714 [astro-ph]. doi:10.3847/1538-4357/aa844f. Процитовано 14 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  30. ↑ Kniazev, A. Y.; Vaisanen, P.; Muzic, K.; Mehner, A.; Boffin, H. M. J.; Kurtev, R.; Melo, C.; Ivanov, V. D.; Girard, J. (4 червня 2013). Characterization of the Nearby L/T Binary Brown Dwarf WISE J104915.57-531906.1 at 2 Parsecs from the Sun. The Astrophysical Journal. Т. 770, № 2. с. 124. doi:10.1088/0004-637X/770/2/124. ISSN 0004-637X. Процитовано 24 квітня 2023.
  31. ↑ Sahlmann, Johannes; Lazorenko, Petro F. (11 жовтня 2015). Mass ratio of the 2 pc binary brown dwarf LUH16 and limits on planetary companions from astrometry. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. Т. 453, № 1. с. L103—L107. doi:10.1093/mnrasl/slv113. ISSN 1745-3925. Процитовано 24 квітня 2023.
  32. ↑ (23,1 + 19,5 × 0,78) / (1 + 0,78) ≈ 21,5.
  33. ↑ Luhman, K. L. (20 березня 2013). Discovery of a Binary Brown Dwarf at 2 Parsecs from the Sun. The Astrophysical Journal. Т. 767, № 1. с. L1. doi:10.1088/2041-8205/767/1/L1. ISSN 2041-8205. Процитовано 28 квітня 2023.
  34. ↑ а б Garcia, E. Victor; Ammons, S. Mark; Salama, Maissa; Crossfield, Ian; Bendek, Eduardo; Chilcote, Jeffrey; Garrel, Vincent; Graham, James R.; Kalas, Paul (5 вересня 2017). Individual, Model-Independent Masses of the Closest Known Brown Dwarf Binary to the Sun. The Astrophysical Journal. Т. 846, № 2. с. 97. doi:10.3847/1538-4357/aa844f. ISSN 1538-4357. Процитовано 28 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  35. ↑ Lazorenko, P. F.; Sahlmann, J. (2018-10). Updated astrometry and masses of the LUH 16 brown dwarf binary. Astronomy & Astrophysics. Т. 618. с. A111. doi:10.1051/0004-6361/201833626. ISSN 0004-6361. Процитовано 28 квітня 2023.
  36. ↑ Mamajek, Eric E. (24 березня 2013). On the Nearby Binary Brown Dwarf WISE J104915.57-531906.1 (Luhman 16). arXiv:1303.5345 [astro-ph]. Процитовано 28 квітня 2023.
  37. ↑ Burgasser, Adam J.; Sheppard, Scott S.; Luhman, K. L. (16 липня 2013). Resolved Near-Infrared Spectroscopy of WISE J104915.57-531906.1AB: A Flux-Reversal Binary at the L dwarf/T dwarf Transition. The Astrophysical Journal. Т. 772, № 2. с. 129. doi:10.1088/0004-637X/772/2/129. ISSN 0004-637X. Процитовано 28 квітня 2023.
  38. ↑ Sahlmann, Johannes; Lazorenko, Petro F. (11 жовтня 2015). Mass ratio of the 2 pc binary brown dwarf LUH16 and limits on planetary companions from astrometry. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. Т. 453, № 1. с. L103—L107. doi:10.1093/mnrasl/slv113. ISSN 1745-3925. Процитовано 28 квітня 2023.
  39. ↑ Apai, Daniel; Nardiello, Domenico; Bedin, Luigi R. (7 січня 2021). TESS Observations of the Luhman 16AB Brown Dwarf System: Rotational Periods, Lightcurve Evolution, and Zonal Circulation. The Astrophysical Journal. Т. 906, № 1. с. 64. doi:10.3847/1538-4357/abcb97. ISSN 1538-4357. Процитовано 28 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  40. ↑ Mamajek, Eric E. (24 березня 2013). On the Nearby Binary Brown Dwarf WISE J104915.57-531906.1 (Luhman 16). arXiv:1303.5345 [astro-ph]. Процитовано 7 травня 2023.
  41. ↑ Faherty, Jacqueline K.; Beletsky, Yuri; Burgasser, Adam J.; Tinney, Chris; Osip, David J.; Filippazzo, Joseph C.; Simcoe, Robert A. (5 червня 2014). Signatures of Cloud, Temperature, and Gravity From Spectra of the Closest Brown Dwarfs. arXiv:1406.1518 [astro-ph]. doi:10.1088/0004-637X/790/2/90. Процитовано 7 травня 2023.
  42. ↑ Burgasser, Adam J.; Sheppard, Scott S.; Luhman, K. L. (28 березня 2013). Resolved Near-Infrared Spectroscopy of WISE J104915.57-531906.1AB: A Flux-Reversal Binary at the L dwarf/T dwarf Transition. arXiv:1303.7283 [astro-ph]. doi:10.1088/0004-637X/772/2/129. Процитовано 7 травня 2023.
  43. ↑ Lodieu, N.; Osorio, M. R. Zapatero; Rebolo, R.; Béjar, V. J. S.; Pavlenko, Y.; Pérez-Garrido, A. (1 вересня 2015). VLT X-Shooter spectroscopy of the nearest brown dwarf binary. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 581. с. A73. doi:10.1051/0004-6361/201424933. ISSN 0004-6361. Процитовано 7 травня 2023.
  44. ↑ Gagné, Jonathan; Moranta, Leslie; Faherty, Jacqueline K.; Kiman, Rocio; Couture, Dominic; Larochelle, Arnaud René; Popinchalk, Mark; Morrone, Daniella (1 березня 2023). The Oceanus Moving Group: A New 500 Myr-Old Host for the Nearest Brown Dwarf. The Astrophysical Journal. Т. 945, № 2. с. 119. doi:10.3847/1538-4357/acb8b7. ISSN 0004-637X. Процитовано 7 травня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  45. ↑ Boffin, H. M. J.; Pourbaix, D.; Muzic, K.; Ivanov, V. D.; Kurtev, R.; Beletsky, Y.; Mehner, A.; Berger, J. P.; Girard, J. H. (2014-01). Possible astrometric discovery of a substellar companion to the closest binary brown dwarf system WISE J104915.57-531906.1. Astronomy & Astrophysics. Т. 561. с. L4. doi:10.1051/0004-6361/201322975. ISSN 0004-6361. Процитовано 7 травня 2023.
  46. ↑ Sahlmann, Johannes; Lazorenko, Petro F. (11 жовтня 2015). Mass ratio of the 2 pc binary brown dwarf LUH16 and limits on planetary companions from astrometry. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. Т. 453, № 1. с. L103—L107. doi:10.1093/mnrasl/slv113. ISSN 1745-3925. Процитовано 7 травня 2023.
  47. ↑ Bedin, L. R.; Pourbaix, D.; Apai, D.; Burgasser, A. J.; Buenzli, E.; Boffin, H. M. J.; Libralato, M. (2017-09). Hubble Space Telescope astrometry of the closest brown dwarf binary system -- I. Overview and improved orbit. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 470, № 1. с. 1140—1155. doi:10.1093/mnras/stx1177. ISSN 0035-8711. Процитовано 7 травня 2023.
  48. ↑ а б Gillon, M.; Triaud, A. H. M. J.; Jehin, E.; Delrez, L.; Opitom, C.; Magain, P.; Lendl, M.; Queloz, D. (2013-07). Fast-evolving weather for the coolest of our two new substellar neighbours. Astronomy & Astrophysics. Т. 555. с. L5. doi:10.1051/0004-6361/201321620. ISSN 0004-6361. Процитовано 7 травня 2023.
  49. ↑ а б information@eso.org. First Weather Map of Brown Dwarf - ESO’s VLT charts surface of nearest brown dwarf. www.eso.org (англ.). Процитовано 7 травня 2023.
  50. ↑ а б Crossfield, I. J. M.; Biller, B.; Schlieder, J. E.; Deacon, N. R.; Bonnefoy, M.; Homeier, D.; Allard, F.; Buenzli, E.; Henning, Th (30 січня 2014). A global cloud map of the nearest known brown dwarf. Nature. Т. 505, № 7485. с. 654—656. doi:10.1038/nature12955. ISSN 0028-0836. Процитовано 7 травня 2023.
  51. ↑ Apai, Daniel; Nardiello, Domenico; Bedin, Luigi R. (6 січня 2021). TESS Observations of the Luhman 16AB Brown Dwarf System: Rotational Periods, Lightcurve Evolution, and Zonal Circulation. arXiv.org (англ.). Процитовано 7 травня 2023.
  52. ↑ а б в Heinze, A. N.; Metchev, Stanimir; Kurtev, Radostin; Gillon, Michael (1 жовтня 2021). Weather on Other Worlds. VI. Optical Spectrophotometry of Luhman 16B Reveals Large-amplitude Variations in the Alkali Lines. The Astrophysical Journal. Т. 920, № 2. с. 108. doi:10.3847/1538-4357/ac178b. ISSN 0004-637X. Процитовано 7 травня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  53. ↑ а б Apai, Daniel; Nardiello, Domenico; Bedin, Luigi R. (7 січня 2021). TESS Observations of the Luhman 16AB Brown Dwarf System: Rotational Periods, Lightcurve Evolution, and Zonal Circulation. The Astrophysical Journal. Т. 906, № 1. с. 64. doi:10.3847/1538-4357/abcb97. ISSN 1538-4357. Процитовано 7 травня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  54. ↑ Osten, R. A.; Melis, C.; Stelzer, B.; Bannister, K. W.; Radigan, J.; Burgasser, A. J.; Wolszczan, A.; Luhman, K. L. (13 травня 2015). The Deepest Constraints on Radio and X-ray Magnetic Activity in Ultracool Dwarfs from WISE J104915.57-531906.1. The Astrophysical Journal. Т. 805, № 1. с. L3. doi:10.1088/2041-8205/805/1/L3. ISSN 2041-8213. Процитовано 7 травня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луман_16&oldid=42312485