Схилення (астрономія)
Схилення[1] (δ) в астрономії — одна з двох координат екваторіальної системи координат. Дорівнює кутовій відстані на небесній сфері від площини небесного екватора до світила і зазвичай виражається в градусах, хвилинах і секундах дуги. Схилення додатне на північ від небесного екватора і від'ємне на південь.
- Об'єкт на небесному екваторі має схилення 0°
- Схилення північного полюса небесної сфери дорівнює +90°
- Схилення південного −90 °
У схилення завжди вказується знак, навіть якщо схилення позитивне.
Схилення небесного об'єкта, що проходить через зеніт, дорівнює широті спостерігача (якщо вважати північну широту зі знаком +, а південну - від'ємною). У північній півкулі Землі для заданої широти φ небесні об'єкти зі схиленням δ > 90° — φ не заходять за горизонт, тому називаються незахідними. Якщо ж схилення об'єкта δ < -90° + φ, то об'єкт називається несхідними, а значить він не спостерігається на широті φ.[2]
Примітки
ред.- ↑ Схилення // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 465. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Зигель Ф. Ю. Сокровищница звёздного неба — путеводитель по созвездиям и Луне / Под ред. Г. С. Куликова. — 5-е изд. — М.: Наука, 1986. — С. 57—58. — 296 с. — 200 000 экз.
Див. також
ред.
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |