Відкрити головне меню

Лукаш Орбітовський

польський письменник

Лукаш Орбітовський (пол. Łukasz Orbitowski, 26 жовтня 1977(19771026), Краків) — польський письменник, який розпочинав свою літературну діяльність як письменник-фантаст та автор літератури жахів, пізніше також автор реалістичної літератури. Лауреат премії Паспорт «Polityki», «Сфінкс» та Меморіальної премії імені Януша Зайделя, номінант до нагород «Ніке» і Літературної премії Гдині, відзначений золотою та срібною відзнакою Літературної премії імені Єжи Жулавського.

Лукаш Орбітовський
пол. Łukasz Orbitowski
Orbit12345666.jpg
Ім'я при народженні Łukasz Orbitowski
Народився 26 жовтня 1977(1977-10-26) (42 роки)
Краків
Громадянство Польща Польща
Діяльність прозаїк
Alma mater Яґеллонський університет
Мова творів польська
Роки активності 1982
Напрямок проза
Жанр фантастичний роман, повість, оповідання, література жахів
Magnum opus «Інша душа»
Премії Премія «Сфінкс» (2007, 2008, 2010), Меморіальна премія імені Януша Зайделя (2017)

Commons-logo.svg Лукаш Орбітовський у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Лукаш Орбітовський народився у Кракові, та є сином художника Януша Орбітовського. У 2002 році Лукаш Орбітовський закінчив філософський факультет Ягеллонського університету.

Літературна творчістьРедагувати

Лукаш Орбітовський розпочав свою літературну діяльність у 1999 році, коли була надрукована невеликим тиражем збірка його оповідань «Зле узбережжя» (пол. Złe Wybrzeża). Як письменник-фантаст Орбітовський дебютував оповіданням «Чорт на Джебол-Гілл» (пол. Diabeł na Jabol Hill), яке було опубліковане в першому номері місячника «Science Fiction» у 2001 році. Надалі він публікував свої фантастичні оповідання також у журналах «Nowa Fantastyka», «Sfera», «Ubik». Оповідання Орбітовського «Володар дощу» (пол. Władca Deszczu) опубліковано також у антології «PL+50», укладачем якої був Яцек Дукай. Як рецензент і фейлетоніст Лукаш Орбітовський співпрацював із журналами «Nowa Fantastyka» (з 2001 року, публікуючи там рецензії на фільми) «Przekrój» (2006—2008, і як постійний фейлетоніст у 2010—2013 роках), «Lampa» (у 2006—2010 роках разом із Ярославом Урбанюком був автором циклу «Urbi et Orbi»), «Mówią Wieki» (2007—2008), «Gazeta Wyborcza» (з 2009 року).

12 січня 2016 року Лукаш Орбітовський отримав премію Паспорт «Polityki» за роман «Інша душа»[1]

У березні 2016 року Орбітовський став ведучим програми «Дезертири» (пол. Dezerterzy) на телевізійному каналі TVP Kultura.[2]

У травні 2016 року Лукаш Орбітовський номінувався на літературну нагороду «Ніке» та Літературної премії Гдині за роман «Інша душа».[3][4]

Особисте життяРедагувати

Лукаш Орбітовський розлучений, має одного сина.[5]. Деякий час він жив у Копенгагені[6], проте пізніше повернувся до Польщі, проживає у Варшаві.[7]

Нагороди та відзнакиРедагувати

НагородиРедагувати

ВідзнакиРедагувати

НомінаціїРедагувати

  • 2016 — Номінація на нагороди «Ніке» за роман «Інша душа» (пол. Inna dusza)
  • 2013 — Номінація на премію Паспорт «Polityki» у галузі літератури[11]
  • 2013 — Номінація на премію імені Януша Зайделя за роман «Щаслива земля» (пол. Szczęśliwa ziemia)
  • 2009 — Номінація на премію імені Зайделя за роман «Святий Вроцлав» (пол. Święty Wrocław)
  • 2009 — Номінація на премію імені Зайделя за оповідання «Голова вужа» (пол. Głowa węża)
  • 2007 — Номінація на премію імені Зайделя за роман «Втрачаючи тепло» (пол. Tracę ciepło)

КнигиРедагувати

  • Погане узбережжя (пол. Złe Wybrzeża, 1999)
  • Широкий, глибокий. усе розмалювати (пол. Szeroki, głęboki, wymalować wszystko, 2001)
  • Різдвяні пси (пол. Wigilijne psy, 2005)
  • Horror show, 2006
  • Втрачаючи тепло (пол. Tracę ciepło, 2007)
  • Лягавий і ксьондз (пол. Pies i klecha, т. 1. «Проти всіх» пол. Przeciwko wszystkim, 2007, у співавторстві з Ярославом Урбанюком
  • Головуючий і Риска. Як коти уявляють собі світ (пол. Prezes i Kreska. Jak koty tłumaczą sobie świat, 2008)
  • Лягавий і ксьондз (пол. Pies i klecha, т. 2. «Танцюрист» пол. Tancerz, 2008, у співавторстві з Ярославом Урбанюком)
  • Святий Вроцлав (пол. Święty Wrocław, 2009)
  • Надходить (пол. Nadchodzi, 2010)
  • Видива (пол. Widma, 2012)[12]
  • Вогонь (пол. Ogień, 2012)
  • Щаслива земля (пол. Szczęśliwa ziemia, 2013)
  • Рукопис, знайдений у горлі (пол. Rękopis znaleziony w gardle', 2014)
  • Записки носорога. Моя подорож по дорогах, бездоріжжю та легендах Африки (пол. Zapiski Nosorożca. Moja podróż po drogach, bezdrożach i legendach Afryki, 2014)
  • Інша душа (пол. Inna dusza, 2015)
  • Втрачені речі (пол. Rzeczy utracone, 2017)
  • Exodus, 2017

ПриміткиРедагувати

  1. а б Łukasz Orbitowski laureatem Paszportów „Polityki” w kategorii Literatura. polityka.pl. Процитовано 2016-01-13.  (пол.)
  2. Łukasz Orbitowski poprowadzi program w TVP Kultura. Pokaże „dezerterów” kultury. wyborcza.pl. Процитовано 2016-03-11.  (пол.)
  3. Nagroda Nike 2016 – nominacje. Oto 20 książek roku. wyborcza.pl. Процитовано 2016-05-19.  (пол.)
  4. Nagroda LIteracka Gdynia 2016 – nominacje. nagrodaliterackagdynia.pl. Процитовано 2016-05-19.  (пол.)
  5. Jestem nierozsądnym człowiekiem. Rozmowa z filozofem i pisarzem Łukaszem Orbitowskim.  (пол.)
  6. O mnie. Łukasz Orbitowski. orbitowski.pl. Процитовано 2014-05-10. 
  7. O mnie. Łukasz Orbitowski. orbitowski.pl. Процитовано 2015-06-24.  (пол.)
  8. Zajdle 2017 rozdane!. paradoks.net.pl. Процитовано 2017-08-27.  (пол.)
  9. Zwycięzcy Identyfikatorów Pyrkonu 2014 (pl). 
  10. а б в Laureaci nagrodzony Żuławskiego. nagroda-zulawskiego.pl. Процитовано 2015-06-21.  (пол.)
  11. redakcja (3 грудня 2013). Nominowany. Łukasz Orbitowski. polityka.pl. Процитовано 2015-06-20.  (пол.)
  12. Marcin Zwierzchowski. Zagubieni chłopcy. „Nowa Fantastyka”. 04 (355) 2012, s. 68. red. nacz. Jakub Winiarski. Prószyński Media Sp. z o.o.. ISSN 0867-132X.  (пол.)

ПосиланняРедагувати