Вікіпедія

Лотоцький Лев Антонович

український поет, прозаїк-новеліст, драматург, народний учитель

Лев Анто́нович Лото́цький (1 січня 1850, Тростянець, Королівство Галичини та Володимирії — 21 жовтня 1926, там само) — український письменник (поет, прозаїк та драматург), народний учитель. Батько Антона, Володимира-Богдана та Михайла Лотоцьких[1].

Лотоцький Лев Антонович
Лев Лотоцький
Псевдонім Буш Лео
Народився 1 січня 1850(1850-01-01)
с. Тростянець
Помер 21 жовтня 1926(1926-10-21) (76 років)
с. Тростянець
Поховання цвинтар с. Тростянець
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина,
Польща Польща
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, драматург, народний учитель
Alma mater Бережанська гімназія
Мова творів українська, німецька
Роки активності 1870–1926
Жанр новела, комедія, п'єса, поезія
Діти Лотоцький Антін Львович
Автограф
Премії нагороди на конкурсі Товариства ім. І. Котляревського
CMNS: Лотоцький Лев Антонович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лотоцький.

Життєпис ред.

Лев Антонович Лотоцький народився 1 січня 1850 року в селі Тростянець нині Тернопільського району на Тернопіллі в багатодітній родині священика о. Антона Лотоцького. В сім'ї було восьмеро дітей: дві доньки — Ромелія та Марія й шестеро синів — Володимир та Анастасій (обоє стали священиками), Лев (став народним учителем), Тит (помер у молодому віці), Мелетій та Петро.

У 1861–1869 роках навчався в Бережанській гімназії, де читав в оригіналі Й. В. Гете, Ф. Шіллера, Г. Гейне, А. Міцкевича, Я. Кохановського, Ю. Словацького, у німецьких перекладах О. Дюма, читав твори Івана Котляревського і Тараса Шевченка. З дитинства любив українську пісню та рідне слово.

Після закінчення гімназії Л. Лотоцький служив в австрійській армії, у Відні, де писав літературні твори українською та німецькою мовами. Перші твори опублікував у німецькій періодиці у 1870–1880 роках під псевдонімом Буш Лео[2].

Після армійської служби 1873 року Лев Лотоцький отримав посаду сільського вчителя у с. Вільховець (у 1881 році народжується старший син Антін). З 1882 року почав учителювати в с. Ценів (у 1883 році народжується син Володимир, у 1885 році — Михайло). У 1888 році Лев перейшов на вчительську роботу в Тростянець, де в цей час після смерті батька служив священиком його рідний брат Анастасій Лотоцький. Та через деякий час повертається до с. Ценів. У 1893 (1892) році перейшов учителювати знову в Тростянець, де працював до 1904 року. Далі Л. Лотоцький переїжджає до Львова, але, отримуючи невелику пенсію, не зміг надовго затриматися у місті. Довелося повернутися до учителювання у Шумляни Малі на Бережанщині[3].

У кінці 1890-их років за порадами друзів письменник надіслав кілька рукописів для публікації. Вони невдовзі були надруковані.

У 1917 році письменник переїхав до Львова, де продовжував займатися літературною працею.

На схилі літ він повернувся у рідне село Тростянець, де 21 жовтня 1926 року відійшов у вічність. Похований на місцевому цвинтарі. На смерть Л. Лотоцького відгукнулися великими некрологами газета «Діло» та «Календар ″Просвіти″».

Творчість ред.

Лев Лотоцький часто друкувався у часописах «Діло», «Неділя», «Літературно-науковий вістник», «Світ», «Молодіж», «Свобода» та інших.

У львівській газеті «Свобода» вперше був надрукований вірш «Цвітка на могилу Маркіяна Шашкевича». Інші його поезії — «В мене в хаті дуже бідно», «Шевченко» (1910), поеми «Олекса Довбуш», «Смерть Довбуша» (1921).

Писав оповідання із селянського життя — «Сила молитви», «Сила помсти» (1901), «Прокіп Чінчик» (1904), «На роботу» (1908), «Червоні яблучка» (1911) та інші. Ці твори вийшли окремими виданнями під назвами «Горицвіт» (1911) і «Сила молитви» (третє видання у 1932 році).

Він є автором комедій «Заверуха», «Два будинки — й одна хвіртка» (1904), «Людські язики» (1923), «Закукурічені тітки» (1926).

Дві його одноактні п'єси були нагороджені на конкурсі Товариства ім. І. Котляревського. З-під пера Л. Лотоцького вийшли також статті «Причинок до історії перекладів українських народних пісень» (1912), «Ювілейні згадки про театр» (1914) та інші. Та все ж домінуючим жанром його творчості була новела.

Твори Льва Лотоцького можна знайти в літературних антологіях, які вийшли на початку ХХ сторіччя.

Вшанування пам'яті ред.

На парафіяльному будинку в селі Тростянець, де колись мешкала родина Лотоцьких, встановлена меморіальна дошка з написом:

Тут жив український письменник Лев Лотоцький.

Родинна могила Лотоцьких та парафіяльний будинок стали місцями вшанування цих особистостей. Вони привертають увагу мешканців та гостей села, духовенства, письменників та науковців.

Примітки ред.

  1. ↑ Я. І. Мазурак. Лотоцький Лев Анатолійович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 15 квітня 2021.
  2. ↑ «Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2005 рік». — Тернопіль, 2004[недоступне посилання]
  3. ↑ «Лев Лотоцький (1850–1926). [[Бібліографічна довідка]]». — Бережани, 2010. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 27 серпня 2011.

Інтернет-посилання ред.

 
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лотоцький_Лев_Антонович&oldid=39348146