Лешательєрит (рос. лешательерит; англ. lechatelierite; нім. Leschatelierit m) — рідкісний мінералоїд, природний аморфний кремнезем (кварцове скло).

Лешательєрит
Fulgurite IMG 6541.jpg
Фульгурит, що складається з лешательєриту
Загальні відомості
Статус IMA сумнівний (Q)[d][1]
Хімічна формула SiO2
Клас мінералу Прості оксиди
Nickel-Strunz 10 4.DA.30
Генезис від удару блискавки, вулканічний, імпактний
Ідентифікація
Колір сірий (від білого до чорного), жовтуватий, коричневатий
Сингонія аморфний стан[2]
Спайність відсутня
Твердість 5,5
Блиск скляний
Прозорість напівпрозорий, непрозорий
Колір риси білий
Густина 2,04–2,19
Інші характеристики
Плавкість 1680
Радіоактивність нерадіоактивний
Названо на честь Анрі Луї Ле Шательє[3]
CMNS: Лешательєрит у Вікісховищі

Його описав і назвав у 1915 році французький мінералог Антуан Лакруа (A. Lacroix) на честь французького хіміка Анрі Луї Ле Шательє (Henri Louis Le Chatelier).

Загальний описРедагувати

Основний компонент (як правило, 90–99,5 %): SiO2 (кремнезем). Склад та колір залежать від кварцового піску, з якого лешательєрит найчастіше й утворюється. Найчастіше сірий (від білого до чорного), іноді жовтуватий чи коричневатий. Блиск скляний. Густина 2,04–2,19 г/см³. Твердість за шкалою Мооса 5,5. Ізотропний.

Утворюється трьома шляхами:

  • внаслідок плавлення і швидкого застигання кварцового піску при ударі блискавки і утворенні фульгуриту — найчастіше;
  • при швидкому застиганні розплавлених вулканічних порід (як обсидіан, від якого відрізняється меншим вмістом компонентів, відмінних від SiO2);
  • при застиганні порід, розплавлених метеоритним ударом (у такому випадку є імпактитом).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати