Відкрити головне меню

Лесько́ве — село в Монастирищенському районі Черкаської області (Україна). Населення становить 662 особи. Орган місцевого самоврядування — Леськівська сільська рада.

село Леськове
Палац Даховських
Палац Даховських
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Монастирищенський район
Рада/громада Леськівська сільська рада
Код КОАТУУ 7123484001
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 662
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19142
Телефонний код +380 4746
Географічні дані
Географічні координати 48°59′37″ пн. ш. 29°52′47″ сх. д. / 48.99361° пн. ш. 29.87972° сх. д. / 48.99361; 29.87972Координати: 48°59′37″ пн. ш. 29°52′47″ сх. д. / 48.99361° пн. ш. 29.87972° сх. д. / 48.99361; 29.87972
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Водойми Конела
Місцева влада
Адреса ради Леськове, вул. Центральна, 15
Сільський голова Тарасюк Тетяна Василівна
Карта
Леськове. Карта розташування: Україна
Леськове
Леськове
Леськове. Карта розташування: Черкаська область
Леськове
Леськове
Мапа

ГеографіяРедагувати

Село Леськове розташоване на кілька кілометрів східніше Монастирища.

НазваРедагувати

Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в ХХ столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.[1]

Трохи історіїРедагувати

Село Леськове, Монастирищенського району Черкаської області відоме ще з 17 сторіччя. На початку 19 сторіччя його купив польський магнат Маріан Даховський. Чотири покоління творили в селі розкішний маєток, який не втратив цінності й у наші дні. Маріан Даховський збудував на березі річки Конелки двоповерховий будинок із флігелем для садівника. Наступне покоління – Олександр і Гонората – скупили землі навколишніх сіл і накопичили кошти для будівництва. Їхні сини Казимир і Карл збудували першу частину замку, посадили парк, обнесли садибу цегляним муром. В кінці 19 сторіччя Тадеуш Даховський, будучи єдиним спадкоємцем, переїхав у Леськове й збудував другу частину замку – круглі, чотирикутні й шестикутні вежі. На першому й третьому поверхах було по 8 великих залів для ігор, балів, прийому гостей. На 2-ому – 9 залів та ванна. Східний вхід був парадним. Перед ним стояли бетонні вази для квітів, а поруч – будиночок для прислуги. Сам пан Тадеуш був людиною поміркованою, вів тверезий спосіб життя і пропагував його серед селян. Для цього він збудував у селі безкоштовну чайну, де пригощали чаєм із цукерками та печивом. Тадеуш Даховський був спортсменом-жокеєм, виборював призові місця на змаганнях у Європі.

Під час революції та війни Тадеуш емігрував за кордон. Але замок, на відміну від численних поміщицьких маєтків у окрузі, не був зруйнований. Із поваги до господаря селяни вберегли його від знищення. До 1934 року замок був закритим, але незбаром його використовували як будинок відпочинку, а влітку – як табір. Після війни в ньому відкрили туберкульозний диспансер, котрий потім передали військовому відомству. В 1950-х рр. у ньому відкрили будинок відпочинку, а потім – санаторій для військових. При формуванні Уманської дивізії на базі санаторію розмістили госпіталь. З 1992 р. територія належить Маньківській військовій частині. У маєтку Даховських свого часу був ліфт для обслуги, парове опалення, водопровід. Розповідають, що в 20-х роках минулого століття, в часи петлюрівської Директорії, один з Даховських приїздив сюди з Варшави і мріяв перевезти до замку сім'ю.

Пам'яткиРедагувати

  • Леськовський палац. Садиба складалася з палацу, службових флігелів, приміщень для слуг. Даховські кохалися в конях, тому побудували в садибі і стайні.

За СРСР садиба, передана радянським військовим, автоматично набувала статусу режимного об'єкта, розташування якого не розголошувалося. Тому за СРСР садиба автоматично виключена з видання «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», тома 1-4, Киев, «Будівельник», 1986.

Надзвичайно висока мистецька вартість садиби не враховувалась ні тоді, ні зараз.

Збудований у неоготичному стилі з червоної цегли власного виробництва (на цегляному заводі Даховських) Казимиром Даховським. Нагадує англійський середньовічний замок.

Палац було передано під піонер-табір, санаторій, згодом — військовий шпиталь, склад медикаментів тощо. Нині об'єкт у власності Міністерства Оборони України. Доступ лише з дозволу командира частини.

Навколо замку розплановано пейзажний парк (за планом нагадує трапецію), що ширшим боком повернутий до ставка на річці Конелі. Водне дзеркало збагачене штучно утвореним острівцем.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати