Левітіна Ірина Соломонівна
Ірина Соломонівна Левітіна (рос. Ирина Соломоновна Левитина, англ. Irina Levitina; (8 червня 1954) — радянська, пізніше американська шахістка, гросмейстер серед жінок від 1976 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1986), претендентка на звання чемпіонки світу. Чотири рази брала участь у чемпіонатах світу з шахів. Ірина Левітіна також є чотирикратною чемпіонкою світу з бриджу.
| Ірина Левітіна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | Ирина Соломоновна Левитина | |||
 | ||||
| Країна |
 СРСР→ США | |||
| Народження |
8 червня 1954 (69 років) Ленінград, СРСР | |||
| Титул | Гросмейстер серед жінок (1976) | |||
| Піковий рейтинг |
2425 — 11 місце (липень 1993 року)[1] | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
  | ||||
Біографія та спортивні досягнення ред.
У 70-х та 80-х роках ХХ століття Ірина Левітіна належала до числа найсильніших шахісток світу. У 1976 році отримала титул гросмейстера серед жінок. Уперше Ірина Левітіна взяла участь у відбіркових матчах чемпіонату світу з 1973 року, коли розділила 2—5 місця на міжзональному турнірі на острові Менорка. У 1974 році Ірина Левітіна переграла Валентину Козловську 6½—5½ в півфіналі першості світу в Кисловодську, але у 1975 році вона поступилась Нані Александрії 8—9 у фінальному матчі в Москві. У 1977 році вона поступилась Аллі Кушнір у чвертьфіналі першості світу в Дортмунді. У 1982 році посіла 2 місце на міжзональному турнірі в Тбілісі, та отримала путівку до наступного етапу відбору до матчу на першість світу, в якому досягла свого найбільшого успіху в житті. Спочатку в 1983 році у Львові Левітіна перемогла Нону Гапріндашвілі 6—4, пізніше у Дубні — Нану Александрію (7½—6½), а у фінальному матчі претенденток, який проходив у Сочі в 1984 році — Лідію Семенову (7—5). у цьому ж році у Волгограді в матчі на першість світу зустрілася з Маєю Чибурданідзе, але цей матч програла з рахунком 5—8, і здобула титул віце-чемпіонки світу. У новому відбірковому циклі в 1986 році грала у турнірі претенденток у Мальме, проте посіла на ньому лише 7 місце (переможцем турніру тоді стала Олена Ахмиловська). Наступного року втретє виборола право на продовження боротьби за титул претендентки на шахову корону, посівши друге місце на міжзональному турнірі у Смедеревській Паланці. У 1988 році посіла високе третє місце на турнірі претенденток у Цхалтубо. Востаннє на міжзональному турнірі Ірина Левітіна виступила у 1991 році в Суботиці, де розділила 3—4 місця, і в черговий раз виборола путівку на турнір претенденток. Цей турнір відбувся у 1992 році в Шанхаї, і на ньому Левітіна посіла6 місце (перемогла на турнірі Жужа Полгар).[2]
Ірина Левітіна чотири рази виборювала титул чемпіонки Радянського Союзу — у 1971, 1978 (разом із Лідією Семеновою), 1979 та 1980/81. Керівництво радянської шахової федерації не допустило Левітіну на міжзональний турнір у 1979 році в Ріо-де-Жанейро у зв'язку із тим, що її брат репатріювався із СРСР до Ізраїлю.[3]
Після еміграції до США Ірина Левітіна була чемпіонкою США 1991 року (разом з Естер Епштейн), 1992 та 1993 року (разом із Оленою Дональдсон-Ахмиловською).
Ірина Левітіна є також чотикратним призером шахових олімпіад: тричі вигравала золото у 1972, 1974 та 1984 роках, а у 1988 — срібну медаль (усі у складі збірної СРСР).[4]
За час своєї шахової кар'єри Ірина Левітіна неодноразово вигравала міжнародні шахові турніри, серед яких перемоги на турнірах у Ленінграді (у 1972 та 1988 роках), Тімішоарі (1973 рік), Белграді (1977 році), Москві (1979 році), Наленчові (1984 році), Варшаві (1986 році) і Сочі (1988 році).
Найвищого рейтингу Ірина Левітіна досягла 1 липня 1993 року, і з результатом 2425 займала 11 місце у рейтингу ФІДЕ та перше місце серед американських шахісток.
Досягнення у шахах ред.
| Рік | Місто | Турнір | + | − | = | Результат | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1969 | Чемпіонат СРСР (серед дівчат) | з | 1 | ||||
| 1970 | 30-й чемпіонат СРСР (серед жінок) | 6 | 6 | 7 | 9½ з 19 | 10-12 | |
| 1971 | 31-й чемпіонат СРСР (серед жінок) | 11 | 2 | 6 | 14 з 19 | 1 | |
| 1972 | Скоп'є | 5-та шахова олімпіада | 5 | 0 | 1 | 5½ з 6 | |
| Ленінград | Міжнародний турнір | з | 1-2 | ||||
| Тольятті | 32-й чемпіонат СРСР (зональний турнір) | 9 | 5 | 5 | 11½ з 19 | 2-4 | |
| 1973 | о. Менорка | 2-й міжзональний турнір | 9 | 2 | 8 | 13 з 19 | 2-5 |
| Будапешт | Міжнародний турнір | з | 1 | ||||
| Тімішоара | Міжнародний турнір | з | 1 | ||||
| 1974 | 6-та олімпіада | 7 | 1 | 2 | 8 з 10 | ||
| Кисловодськ | Матч претенденток проти Валентини Козловської (півфінал) | 4 | 3 | 5 | 6½ з 12 | ||
| 1975 | Москва | Матч претенденток проти Нани Александрії (фінал) Додаткові 5 партій |
3 0 |
3 1 |
6 4 |
6 з 12 2 з 5 |
|
| Галле | 9-й міжнародний турнір | 5 | 0 | 6 | 8 з 11 | 1-3 | |
| 1976 | 36-й чемпіонат СРСР (серед жінок) | 6 | 6 | 5 | 8½ з 17 | 9-11 | |
| 1977 | Дортмунд | Матч претенденток проти Алли Кушнір (чвертьфінал) | 2 | 5 | 2 | 3 з 9 | |
| Белград | Міжнародний турнір | з | 1-2 | ||||
| 1978 | Миколаїв | 38-й чемпіонат СРСР (серед жінок) | 9 | 1 | 7 | 12½ з 17 | 1-2 |
| 1979 | Тбілісі | 39-й чемпіонат СРСР (середи жінок) | 9 | 1 | 7 | 12½ з 17 | 1 |
| Москва | Міжнародний турнір | з | 1-2 | ||||
| 1980/81 | Алма-Ата | 40-й чемпіонат СРСР (серед жінок) | 9 | 0 | 6 | 12 з 15 | 1 |
| 1981 | Івано-Франківськ | 41-й чемпіонат СРСР (серед жінок) | 5 | 5 | 7 | 8½ з 17 | 9-11 |
| 1982 | Тбілісі | 5-й міжзональний турнір | 5 | 0 | 9 | 9½ з 14 | 2 |
| 1983 | Львів | Матч претенденток проти Нони Гапріндашвілі (чвертьфінал) | 6 | 4 | 0 | 6 з 10 | |
| Яйце | Міжнародний турнір | 4 | 1 | 4 | 6 з 9 | 3 | |
| Сочі | Міжнародний турнір | з | 2-3 | ||||
| Дубна | Матч претенденток проти Нани Александрії (півфінал) | 5 | 4 | 5 | 7½ з 14 | ||
| 1984 | Сочі | Матч претенденток проти Лідії Семенової (фінал) | 4 | 2 | 6 | 7 з 12 | |
| Волгоград | Матч на першість світу проти Майї Чибурданідзе | 2 | 5 | 6 | 5½ з 14 | ||
| Будапешт | Міжнародний турнір | 9 | 0 | 5 | 11½ из 14 | 1 | |
| 1985 | Беїле-Херкулане | Міжнародний турнір | з | 1-2 | |||
| Яйце | Міжнародний турнір | з | 1-2 | ||||
| Тбілісі | Міжнародний турнір | з | 3-4 | ||||
| 1986 | 26-та шахова олімпіада | 3 | 1 | 7 | 6½ з 11 | ||
| Мальме | Турнір претенденток | 4 | 6 | 4 | 6 з 14 | 7 | |
| 1987 | Смедеревська-Паланка | 7-й міжзональний турнір Додатковий матч-турнір |
8 |
2 |
5 |
10½ з 15 з |
2-4 2 |
| Яйце | Міжнародний турнір | з | 1 | ||||
| Алма-Ата | Міжнародний турнір | з | 2-3 | ||||
| 1988 | Салоніки | 28-ма олімпіада | 6 | 2 | 3 | 7½ з 11 | |
| Цхалтубо | Турнір претенденток | 8 з 14 | 3-4 | ||||
| 1990 | Маніла | 30-та шахова олімпіада | 6 | 4 | 2 | 7 з 12 |
Кар'єра у бриджі ред.
У 1997 році Ірина Левітіна закінчила шахову кар'єру та стала професійним гравцем у бридж. У бриджі вона досягла значних успіхів на світовій арені, у тому числі у 1996 та 2000 роках стала переможцем олімпіад із бриджу, у 2002 році — титул командного чемпіона світу з бриджу, а у 2002 році — чемпіонкою світу в парних змаганнях.[5] Окрім цього, Левітіна 5 разів ставала чемпіонкою світу з бриджу.[6] Ще у 1986 році Ірина Левітіна виграла Alpwater Award, який вручається найкращим гравцям року, і стала першою із громадян колишнього СРСР, кому вручена ця почесна відзнака у бриджі.[7]
Примітки ред.
- ↑ FIDE rating history :: Levitina, Irina S. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ World Chess Championship for Women [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Who's Who In Chess. Архів оригіналу за 28 жовтня 2009. Процитовано 22 червня 2016. (англ.)
- ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
- ↑ Women Pairs, Verona 2006 [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ World Bridge Federation website http://www.worldbridge.org [Архівовано 12 травня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Alan Truscott's column, The New York Times (англ.)
Література ред.
- Карпов А.Е. Шахматы: энциклопедический словарь. — Москва : Советская энциклопедия, 1990. — С. 198. — 100 000 прим. — ISBN 5-85270-005-3. (рос.)
- Дэуэль А. Интервью, комментарии и отступления // 64. — 1971. — № 46. — С. 4.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Левітіна Ірина Соломонівна |
- Особова картка Ірина Левітіна на сайті ФІДЕ
- Партії Ірини Левітіної в базі ChessGames [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Рейтинг ФІДЕ [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- WBF — World Bridge Federation: Irina LEVITINA [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Особиста карточка на chess-db [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Особиста карточка Ірини Левітіної [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] на сайті chessgames.com (англ.)