Вікіпедія

Левитський Григорій Андрійович

радянський клітинний біолог, цитогенетик, орден Трудового Червоного Прапора (1878–1942)
(Перенаправлено з Левицький Григорій Андрійович)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левитський.

Григорій Андрійович Левитський (7 (19) листопада 1878(18781119), Білки, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія —20 травня 1942, Златоуст, Челябінська область, СРСР) — український ботанік, генетик, цитолог, каріолог. Викладав у Київському політехнічному інституті, Ленінградському університеті. Професор, доктор біологічних наук, член-кореспондент АН СРСР.

Григорій Андрійович Левитський
Народився7 (19) листопада 1878(1878-11-19)
Білки, Корнинська волость, Київська губернія, Російська імперія
Помер20 травня 1942(1942-05-20)[1] (63 роки)
Златоуст, Челябінська область, РРФСР, СРСР
Місце проживанняСРСР
Країна СРСР
 Російська імперія
Діяльністьбіолог, цитогенетик
Alma materКиївський університет (1902)
Галузьгенетика
ЗакладВсерадянський інститут рослинництва, Ленінград; Київський політехнічний інститут, Київ
Вчене званнячлен-кореспондент АН СРСР
Науковий ступіньдоктор наук
Науковий керівникСергій Навашин
Відомі учніАвдулов Микола Павлович
Аспіранти, докторантиТеодосій Добжанський
ЧленствоРосійська академія наук[2]
Відомий завдяки:введення терміну каріотип
НагородиОрден Трудового Червоного Прапора

Представник школи радянських генетиків, учень Сергія Навашина, працював із Миколою Вавиловим, Германом Мьоллером, Левом Делоне. Вперше у світі описав мітохондрії в рослинній клітині. Досліджував будову хромосом, виявив, що відмінності в кількості й структурі хромосом менше у близьких видів, увів у науковий вжиток термін «каріотип».

Репресований радянською владою, помер у тюрмі.

Біографія

ред.

Народився в родині священика. Навчався в Колегії Павла Галагана. Поступив на природниче відділення Київського університету 1897 року. Спеціалізувався на кафедрі ботаніки під керівництвом Миколи Цингера[ru] і Сергія Навашина.

Після закінчення в 1902 працював лаборантом ботанічного кабінету Київського політехнічного інституту.

У 1907 році заарештований за участь у Всеросійському селянському з'їзді на 8 місяців у Бутирській тюрмі, а потім висланий за межі Росії. У цей час працював у бібліотеках Лондону і Парижу, на російській біологічній станції у Вілла-Франке поблизу Неаполя, у ботанічному саду Боннського університету. У Бонні працював під керівництвом німецького цитолога Едуарда Страсбургера, досліджував нехромосомну спадковість.

З 1911 року повернувся в Київ і знову викладав морфологію і систематику рослин у КПІ. У цей час досліджував мікроскопічну структуру рослинної клітини. У 1914 році був мобілізований до лав армії, звідки через рік повернувся у чині прапорщика. У 1915 році Левитський здав іспит на фізико-математичному факультеті КПІ і отримав ступінь магістра.

У 1917–1920 Левитський читав курс «Будова і організація протоплазми» в Народному університеті. У 1920 році організував кафедру морфології і систематики рослин у Київському інституті народного господарства, якою і завідував до 1925 року. Також у 1920 році організував вищі курси з селекції сільськогосподарських рослин при Сахаротресті, а у 1922 році став одним із засновників Київського наукового інституту селекції, де очолив лабораторію морфології і систематики рослин.

1925 року в родині Левитських народилася донька Надія, а 31 травня 1927 року — син Іван.

У 1925 на запрошення Миколи Вавилова Григорій Левитський переїхав до Ленінграда, де займався дослідженнями будови хромосом, завідуючи лабораторією цитології у ВІРі.

У 1927 році брав участь у Міжнародному генетичному конгресі в Берліні.

У 1932 обраний членом-кореспондентом АН СРСР. У лютому 1933 заарештований і перебував на засланні в місті Ачинськ Красноярського краю, звідки зусиллями Вавилова повертається в листопаді того ж року. У 1934 він стає доктором біологічних наук.

 
Остання світлина Григорія Левитського, зроблена в тюрмі

У 1930–1932 роках Левитський працював професором на кафедрі морфології і систематики рослин у Молочно-городньому інституті в Дєтскому Селі. У 1934–1937 роках за запрошенням завідувача кафедри генетики Георгія Карпеченка працював професором Ленінградського університету. У 1938–1941 роках викладав на кафедрі генетики Пушкінського сільськогосподарського інституту.

У 1937 році знову заарештований, але невдовзі звільнений. 28 червня 1941 року заарештований втретє. Помер у тюрмі 20 травня 1942.

Родина

ред.
 
Родина Григорія Левитського (1946 рік, Рига). Іван Левитський (зверху), Надія Левитська (ліворуч), Наталя Левитська-Кузьміна (праворуч)

Після арешту Григорія Левитського його родина у вересні 1941 року не встигла евакуюватися з Пушкіна й опинилася в німецькій окупаційній зоні. Кінець війни зустріли у Талсі, Латвійська РСР.

Дружина — Наталія Євгенівна Левитська-Кузьміна (1899–1952). Народилася в Києві. Після смерті чоловіка жила з дітьми в Ризі, звідти переїхала до Новгорода, де працювала завідувачкою лабораторії в лікарні. Заарештована 16 квітня 1951 року, присуджено вирок у 25 років таборів, померла в тюрмі.[3]

Донька — Надія Левитська (нар. 1925). Заарештовано 16 липня 1951 року. Присуджено 10 років таборів. Звільнено 26 грудня 1956 року. У 1960-1970-ті роки допомагала Олександру Солженіцину ховати рукописи, описана в його нарисі «Бодалося теля із дубом». Бібліограф Російського громадського фонду Олександра Солженіцина.[4][5][6]

Син — Іван Левитський (1927–1995). Народився в Ленінграді. До осені 1945 року працював різноробочим у лікарні Талсі. Склав екзамени за 7-й клас екстерном. У вересні поступив у залізничний технікум у Даугавпілсі. Випустився з технікуму 20 червня 1948 року з фахом техніка-механіка паровозу. Вступив до Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту імені Образцова. 25 лютого 1950 року заарештований, 10 травня засуджений до 10 років таборів з статтею 58-1 КК РРФСР.[7] Відбував покарання в Норильському виправно-трудовому таборі. Був співкамерником Данила Шумука[джерело?]. Звільнений умовно-достроково 25 лютого 1955 року. Залишився на поселенні в Норильську до 1956 року, працював конструктором в управлінні вугільної промисловості. Одружився із Ніною Василівною, у 1956 році в них народився син, названий на честь Вавилова Миколою, а 1966 року донька Наталя. Влітку 1955 року намагався поступити до Хабаровського інституту залізничного транспорту, проте не пройшов за конкурсом. У 1956 році все ж поступив до інституту. Після випуску в 1961 році працював конструктором на заводі «Дальдизель». У вересні 1961 році реабілітований. З 1966 року працював у Хабаровському політехнічному інституті. Мав наукові публікації з конструювання,[8] посібники[9], патенти на винаходи.[10][11][12][13] У 1990 році захистив дисертацію на ступінь кандидата технічних наук.[14] 1993 року зжобув звання доцента.[15]

Науковий внесок

ред.

Левитський починав як дослідник спонтанної еволюції рослин. У перших роботах він вивчав наслідки гібридизації у віддалених видів одного роду Pulmonaria. Пізніше під впливом Едуарда Страсбургера досліджував мікроскопічну будову рослинних клітин. Вперше у світі описав наявність мітохондрій у клітинах рослин. Пізніше сконцентрувався на дослідженні будови хромосом та її мінливості. Розробив декілька методів забарвлення хромосом і мітохондрій.

Вперше у світі показав значні перебудови у структурі хромосом під дією рентгенівського випромінювання. Левитський визначив, що хромосоми мають двоплечу будову, а також постулював, що ядерні фрагменти, які не мають перетяжки-центромери, не успадковуються, а тому не можуть вважатися хромосомами. Також вивчав генетичні механізми процесів видоутворення у рослин. Показав, що близькі еволюційно види мають близький набір хромосом. Зокрема досліджував спадкові зміни у цукрового буряка.

Є піонером цитогенетики. Разом з Левом Делоне вважається автором терміна «каріотип», хоча на відміну від Делоне вкладав у цей термін його сучасне розуміння.[16]

Наукові праці

ред.

Опублікував понад 80 наукових праць.

  • Про форми, проміжні між Pulmonaria angustifolia L. i P. officinalis L. (s. l.) (1903)
  • Про північну і південну Pulmonaria officinalis L. (s. l.) в Росії (1911)
  • Левитский Г. А. Материальные основы наследственности. — К.: Гос. издат. Украины, 1924. — 166 с.
  • Левитский Г. А. Pulmonaria molisima Kern × P. officinalis L. (s. l.) // Труды Ботанического музея имп. Академии наук, 1905, вып. 2.
  • Левитский Г. А. О северной и южной Pulmonarii officinalis L. (s. l.) в России // Труды Ботанического музея имп. Академии наук, 1910, вып. 8.
  • Левитский Г. А. Элементы биометрики: Общедоступное руководство для натуралистов и аграрников. — К.: Сахаротрест, 1922.
  • До питання про причини спадкових відмінностей в розмірах клітин по спостереженню над буряком (1923)
  • «Каріо- і генотипічні зміни в процесі еволюції» (1925)
  • «Про цитологічний метод у систематиці» (1930)
  • «Каріологічний метод у систематиці і філогенетиці роду Festuca» (1927)
  • Левитский Г. А. Морфология хромосом. История. Методика. Факты. Теория // Труды по прикл. ботанике, генетике и селекции. — 1931. — 27, № 1. — С. 19.
  • Левитский Г. А. Морфология хромосом и понятие «кариотипа» в систематике // Там же. — С. 187.
  • Левитский Г. А. Цитологические основы эволюции //Природа. — № 5.
  • LEWITZKY, G. A. and ARARATIAN, A. G., 1931 Transformation of chromosomes under the influence of X-rays. Bull. Appl. Bot. 27: 289–303.
  • G. Lewitzky Experimentally Induced Alterations of the Morphology of Chromosomes The American Naturalist Vol. 65, No. 701 (Nov. — Dec., 1931), pp. 564–567 [[https://web.archive.org/web/20160306223002/http://www.jstor.org/stable/2456908 Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]]
  • Левитский Г. А. Цитология растений // Избранные труды АН СССР / Ин-т общей генетики, Всесоюз. об-во генетиков и селекционеров им. Н. И. Вавилова. — М.: Наука, 1976. — 351 с.
  • Левитский Г. А. Цитогенетика растений // Избранные труды АН СССР / Ин-т общей генетики, Всесоюз. об-во генетиков и селекционеров им. Н. И. Вавилова. — М.: Наука, 1978. — 351 с

Вшанування пам'яті

ред.

У 1945 році посмертно нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1978 році на честь 100-річчя Григорія Левитського було проведено урочисте засідання у ВІРі і відкрито його погруддя.

Примітки

ред.
  1. ↑ Левитский Григорий Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Захаров И. К. Влияние ВИР на становление и развитие научных направлений по генетике и селекции растений в Институте цитологии и генетики Сибирского отделения АН СССР/ РАН и vice versa, The influence of VIR on the formation and development of research areas in genetics and plant breeding at the Institute of Cytology and Genetics of the Siberian Branch of the USSR/Russian Academy of Sciences and vice versa // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 3. — С. 46–65. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-13004
  3. ↑ Книга памяти жертв политических репрессий Новгородской области. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 13 червня 2014.
  4. ↑ Женщины ГУЛага: последние свидетели. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 13 червня 2014.
  5. ↑ Ричард Темпест. Международная конференция «Александр Солженицын как писатель, мифотворец и общественный деятель» (Иллинойский университет, 14-16 июня 2007 г.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 13 червня 2014.
  6. ↑ 45 лет назад Александр Солженицын закончил «Архипелаг ГУЛАГ» ТВ «Культура», 11.06.2013. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 13 червня 2014.
  7. ↑ Левитский Иван Григорьевич. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 червня 2014.
  8. ↑ Левитский И. Г. О нагрузочной способности планетарной фрикционной передачи // Теория и расчет передаточных механизмов: межвуз. сб. науч. тр. /под ред. М. Л. Ерихова; Хабар. политехн. ин-т. — Хабаровск, 1973. — С. 155–160:ил. -Библиогр.: 6 назв
  9. ↑ Расчет клиноременной передачи: методические указания к курсовому проектированию по деталям машин для студентов всех форм обучения / сост. И. Г. Левитский.- Хабаровск: Изд-во Тихоокеан. гос. ун-та, 2008 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2013. Процитовано 15 червня 2014.
  10. ↑ Устройство для измерения скольжения во фрикционных передачах (Патент SU 1538026)
  11. ↑ Каток фрикционной передачи (Патент SU 735857). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 15 червня 2014.
  12. ↑ Фрикционная передача (Патент SU 1397648). Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 15 червня 2014.
  13. ↑ Регулятор давления для фрикционного планетарного редуктора (Патент SU 779981). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 червня 2014.
  14. ↑ Разработка основ расчета и проектирования силовой фрикционной планетарной передачи с гидравлически сжимаемым кольцевым катком. Автореф. дисс. кандидат технических наук, Левитский, Иван Григорьевич, Курган, 1990, специальность ВАК РФ 05.02.02. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 15 червня 2014.
  15. ↑ А. В., Гиль (2004), И.Г. Левитский: судьба человека через призму сталинских репрессий (PDF), Архівована копія, Краевой фестиваль «Студенческая весна-2004», архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2014, процитовано 6 червня 2014{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Н. Л. Делоне «У времени в плену. Записки генетика». М.: Российское гуманистическое общество, 2010. 224 с., илл. Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 25 червня 2013.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Левитський_Григорій_Андрійович&oldid=41159684