Навашин Сергій Гаврилович
Сергій Гаврилович Навашин | |
---|---|
Сергій Навашин | |
Народився | 2 (14) грудня 1857 Царівщина (Саратовська область), Вольський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія |
Помер | 10 грудня 1930 (72 роки) Пушкіно, Московська область, РСФРР, СРСР |
Поховання | Передєлкінський цвинтарd |
Країна | Російська імперія, РРФСР |
Діяльність | біолог, ботанік, хімік |
Alma mater | фізико-математичний факультет Московського університетуd (1881)[1] |
Галузь | ботаніка, альгологія |
Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка[1] Тбіліський державний університет МДУ[1] Санкт-Петербурзький державний університет[1] Петровська сільськогосподарська академія[2] |
Науковий ступінь | доктор ботаніки |
Відомі учні | Микола Цингер, Григорій Левицький |
Аспіранти, докторанти | Nikolaĭ Petrovich Krenked Левицький Григорій Андрійович Делоне Лев Миколайович |
Членство | НАНУ Баварська академія наук Російська академія наук[1][2] |
Відомий завдяки: | каріосистематика, цитоембріологія, відкриття подвійного запліднення покритонасінних рослин. |
Нагороди | |
Роботи у Вікіджерелах Навашин Сергій Гаврилович у Вікісховищі |
Сергі́й Гаври́лович Нава́шин (нар. 2 (14) грудня 1857, с. Царевщина, нині Балтайського району Саратовської області — пом. 10 грудня 1930, Дитяче Село (кол. Царське Село), нині м. Пушкін Ленінградської області) — радянський ботанік, цитолог та ембріолог рослин. Відкрив подвійне запліднення у покритонасінних рослин (1898). Заклав основи морфології хромосом і каріосистематики. Довгий час жив і працював у Києві, створив вітчизняну школу цитології та ембріології рослин, послідовниками якої були такі відомі цитоембріологи рослин як Віра Мандрик, Юрій Петрус та інші.
Життєпис
ред.Навчання та життя в Москві
ред.Народився у родині лікаря. Початкову освіту отримав вдома, навчався у Саратівській гімназії.
1874 року — вступив до Медико-хірургічної академії, де переважно займався хімією у лабораторії О. П. Бородіна.
1878 року — переводиться до Московського університету, який закінчує кандидатом у 1881 році, захистивши роботу з хімії. Саме тут під впливом лекцій К. А. Тімірязєва та В. Я. Цингера розпочав вивчати ботаніку після курсу хімії, посів місце лаборанта на кафедрі фізіології рослин, та невдовзі (1885) таку ж посаду у Петровській сільськогосподарській академії.
Київський період
ред.1894 року запрошено працювати на кафедру систематики та морфології рослин Київського університету. Читав курс анатомії, морфології та систематики рослин. Брав участь у будівництві школи у районі Святошино під Києвом, багато часу проводив з дітьми, опікувався справами Київського товариства натуралістів. У 1894–1896 роках працював над дослідженням берези звичайної. Робота «Про звичайну березу і морфологічне значення халазогамії» стала наслідком підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук. Захист самої дисертації проходив у Одеському університеті 1896 року. 1894–1914 роки — працює директором ботанічного саду Київського університету. 1898 рік — доповідь про дослідження подвійного запліднення у Lilium martagon L. на засіданні Х з'їзду натуралістів та лікарів. Працює на о. Ява.
Під керівництвом Навашина в Київському політехнічному інституті працювала Марія Василівна Дорошенко[3]
Радянський період
ред.Професор Тбіліського (1918–1923) університету. Один із засновників (1923) і перший директор (до 1929) Біологічного інституту ім. Тімірязева в Москві. Академік АН СРСР (1918; член-кореспондент 1901), академік АН УРСР (1924).
Похований в Москві.
Наукова діяльність
ред.Сергій Гаврилович Навашин працював здебільшого у галузі хімії, а також цитології, ембріології та морфології рослин. Дослідив у берези механізм проникнення пилкової трубки в насінну бруньку через її підставу — халазу; проходження трубки у вільхи, в'яза, волоського горіха та згодом довів наявність халазогамії і у інших однопокривних рослин. Фундаментальне значення мало відкриття ним у покритонасінних рослин подвійного запліднення, що пояснило природу їх триплоїдного ендосперма, а також природу ксеній. Заклав основи вчення про морфологію хромосом та її таксономічне значення.
Нагороди та звання
ред.- 1901 рік — член-кореспондент Російської АН.
- 1904 рік — присудження премії імені Бера.
- 1908 рік — член-кореспондент Баварської Академії наук.
- 1911 рік — іноземний член Лондонського Ліннеївського товариства.
- 1918 рік — дійсний член Російської АН.
Джерела
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д Бубырева В. А., Гельтман Д. В. В.Л. Комаров и Санкт-Петербургский университет, Vladimir L. Komarov and St. Petersburg University // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 4. — С. 68–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14004
- ↑ а б Рихтер Я. А., Глебов М. П., Рихтер Т. Я. Дорога в будущее: К истории кружка «Маленьких ботаников», The Road to the Future: the History of “The Little Botanists” Society // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 4. — С. 8–38. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11975
- ↑ Руднева Яна Борисовна. Из истории высшего женского образования в Российской империи во второй половине XIX начале XX века (по материалам Казанского учебного округа) // Изв. Сарат. ун-та Нов. сер. Сер. История. Международные отношения. 2012. №3(рос.)
Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |