Відкрити головне меню

Левитський Володимир Фавстович (06.06.1854—26.10.1939) — історик народного господарства та економічної думки. Доктор політичної економії та статистики (1899), професор (1900). Академік ВУАН (1925; з 1936 — АН УСРР, з 1937 — АН УРСР, нині Національна академія наук України). Н. в с. Старостинець Сквирського пов. Київ. губ. (нині с. Старостинці Погребищенського р-ну Він. обл.) в сім'ї священика. Початкову освіту здобув удома та в місц. сільс. школі. Продовжив навчання в Київ. духовній семінарії (після 4-го — філософського — курсу звільнився). 1874 вступив до Новорос. ун-ту в Одесі, закінчив його зі званням кандидата прав (канд. робота — «О народном кредите в России»). 1876—77 підготував курс «Лекции по политической экономии». 1881 був направлений у наук. відрядження до Німеччини для вивчення там екон. наук. Відвідував лекції в Гейдельберзькому ун-ті, брав участь в екон. семінарах проф. Г. фон Шмоллера (1839–1917) в Берліні, вивчав госп. побут країни, зокрема, зразкові землеробські госп-ва та пром. підпр-ва. 1883 повернувся з-за кордону. 1884 склав іспит на ступінь магістра політ. економії в Московському університеті. Цього ж року захистив роботу («Вопрос о методе политической экономии в новейшей германской литературе») на право викладання в Демидівському юридичному ліцеї і був обраний там приват-доцентом по кафедрі політ. економії. 1890 отримав у Моск. ун-ті ступінь магістра політ. економії і статистики за працю «Задачи и методы науки о народном хозяйстве». 1 січня 1891 був призначений на посаду екстраординарного професора по кафедрі політ. економії та фінансового права в Демидовському (Ярославському) юрид. ліцеї. Читав там курси фінансового права та історії політ. економії. 1893, після отримання повідомлення про обрання його кандидатури юрид. ф-том Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет) на кафедру поліцейського (адм.) права, переїхав до Харкова. 1894 опублікував працю «Предмет, задача и метод полицейского права». 1899 захистив у Моск. ун-ті дис. на тему: «Сельскохозяйственный кризис во Франции 1862–1892 гг.» й отримав ступінь д-ра політ. економії та статистики. 1899 написав курс лекцій з політ. економії. 1900 був призначений ординарним професором кафедри поліцейського права Харків. ун-ту. У січні 1902 став ординарним професором кафедри політ. економії та статистики цього ун-ту. 1905 під його редакцією було опубліковано «Введение в курс полицейского права». Читав лекції з політ. економії та статистики. Його навч. курси не раз видавались у вигляді літографій і мали великий успіх у студентів. Розробив і читав курс «Історія політичної економії у зв'язку з історією господарського побуту». 1907 вийшла друком перша частина цього курсу (охоплювала екон. історію античності та середніх віків), а 1914 — повний курс. На той час це був перший підручник з екон. історії в Російській імперії. Він містив виклад історії госп-ва та екон. учень від античності до періоду появи історичної школи та соціального напряму політ. економії. У ньому, зокрема, виділялися 3 стадії в історії госп-ва: 1) період замкнутого натурального госп-ва (на цій стадії продукти споживаються в межах тих господарств, які їх виробляють); 2) період міськ. госп-ва (на цій стадії деякі продукти виробляються в одних госп-вах, а споживаються в інших; характерною ознакою цієї стадії є поява міст як центрів обробної промисловості та торгівлі); 3) період нар. госп-ва (на цій стадії на основі розвинутих суспільного поділу праці та обміну формуються нац. ринки та світ. госп-во).

У цій та ін. працях критикував запропонований Ж.-Б.Сеєм (1767–1832) і згодом загальновизнаний поділ екон. науки за фазами сусп. відтворення, вказував на те, що цей поділ обмежує предмет екон. науки вивченням закономірностей вир-ва, розподілу, обміну та споживання. Обґрунтовував включення до політ. економії, поряд із вивченням стихійної дії об'єктивних законів, аналізу впливу держ. влади на екон. відносини, на розвиток нар. госп-ва та досягнення заг. добробуту.

Запропонував осн. принципи класифікації екон. наук і обґрунтував необхідність строгого розмежування начал теорії, політики та історії в складі екон. учень. Виокремлення різних частин екон. науки вважав закономірною тенденцією, що сприяє поглибленню теор. аналізу та уникненню тенденційності в оцінці практичних наслідків екон. політики. Вказував на історичність предмета кожної з теор. екон. систем. Історію нар. госп-ва та історію екон. учень класифікував як самостійні наук. дисципліни. Відстоював принцип рівноправності та рівноцінності різних екон. теорій у структурі екон. науки, необхідність використання їхніх здобутків для подальшого розвитку екон. науки в цілому. Наголошував, що зміст політ. економії є сукупністю знань, отриманих різними економічними школами. Виступав за необхідність соціальних реформ та активне державне втручання в екон. життя.

З початком Першої світової війни брав участь у різноманітних громад. орг-ціях, створених для допомоги армії, очолював т. зв. шпитальну комісію. Від серпня 1914 був гласним міської думи в м. Харків. Виконував обов'язки ректора Харківського університету (1919 — 1920).

Після встановлення в Харкові рад. влади працював (від 1920 і до 1931) професором Харків. сільськогосподарського ін-ту (до 1921 — Харків. ін-т сільс. госп-ва та лісництва). 1924—26 викладав там курс економіки сільс. госп-ва.

У березні 1925 обраний академіком ВУАН по кафедрі історії нар. госп-ва. У цей період досліджував питання історії нар. госп-ва стародавнього світу.

Після виходу на пенсію написав спогади «Павло Михайлович Дашкевич: Спомини приятеля» (1932).

Про життя Л. після 1931 достовірних відомостей поки що немає, його біографам також не відомо, де він помер і де похований.

Деякі матеріали з архіву Л. зберігаються в Ін-ті рукопису НБУВ.

Праці: Вопрос о методе политической экономии в новейшей германской литературе. «Юридический вестник», 1884, № 12; Вопрос о чиншевом владении. «Русская мысль», 1886, кн. 3; Вечно наследственная аренда земель. «Юридический вестник», 1885, № 6—7; Задачи и методы науки о народном хозяйстве. Ярославль, 1890; Предмет, задача и метод полицейского права. «Записки Харьковского университета», 1894; Земледельческие артели Херсонской губернии. «Русская мысль», 1896, кн. 9; Сельскохозяйственный кризис во Франции 1862–1892 гг. Х., 1899; Некоторые черты современного положения экономических знаний. «Русское экономическое обозрение», 1901, № 9; Значение кустарных промыслов в народном хозяйстве. «Народное хозяйство», 1902, кн. 2; Аграрный вопрос в России с точки зрения основных течений в развитии современного народного хозяйства. Б/м, 1906; История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта. Х., 1914.

Джерела та літератураРедагувати