Фінансове право
Фінансове право (лат. «finansia» — «готівка», «прибуток») — це система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері збирання та використання органами влади коштів для забезпечення виконання функції держави.
Система фінансового праваРедагувати
Фінансове право має систему організації фінансово-правових норм, які між собою узгоджені та згрупованні у фінансово-правові інститути і підгалузі.
Основні структурні елементи системи фінансового права:
- фінансово-правова норма — базовий структурний елемент;
- фінансово-правовий інститут — об'єднання (сукупність) фінансово-правових норм, що регулюють певну групу однорідних фінансово-правових відносин. Розподіляють:
- за функціональною роллю: регулятивні (наприклад, інститут місцевих податків і зборів) та охоронні (наприклад, інститут фінансової відповідальності);
- за змістом: матеріальні (наприклад, інститут бюджетного устрою) та процесуальні (наприклад, інститут бюджетного процесу);
- підгалузь фінансового права — об'єднання інститутів фінансового права, що регулюють окремий вид фінансових правовідносин (наприклад, бюджетне право, податкове право, банківське право).
Таким чином, кожна підгалузь поділяється на правові фінансові інститути — групи правових норм, об'єднані в глави Бюджетного кодексу України:
- доходи і видатки державного бюджету України;
- виконання державного бюджету України;
- надходження та витрати місцевих бюджетів;
- між бюджетні трансферти;
- відповідальність за бюджетні правопорушення та інші.
Від системи фінансового права як галузі права слід відрізняти систему фінансового законодавства, яка є:
- виданням правових норм;
- закріпленням їх в офіційних актах;
- систематизацією цих актів;
- та має свою структуру.
Терміном система законодавства часто позначають сукупність нормативно-правових актів, у яких об’єктивуються внутрішні змістові та структурні характеристики права. Див. також: співвідношення система права та система законодавства.
Ознаки фінансового праваРедагувати
- встановлюється чи санкціонується державою. Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються:
- державний бюджет України (бюджетна система України);
- система оподаткування (податки і збори);
- статус національної валюти (а також статус іноземних валют на території України).
- має, як правило імперативний характер;
- є системою норм, що мають внутрішній розподіл на підгалузі та інститути фінансового права;
- є загальнообов'язковим, так як приписи фінансових норм обов'язкові для виконання тими особами, яким вони адресовані;
- є відносно стабільним і динамічним: норми податкового і банківського права є відносно стабільними, а норми бюджетного права приймаються компетентними органами щорічно;
- є формально визначеним;
- забезпечується примусовою силою державного апарату.
Норми фінансового праваРедагувати
Фінансове право складається з
- Загальної частини — яка об'єднує норми, які є спільними для всіх фінансово-правових відносин і становлять підґрунтя для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування. Норми Загальної частини визначають:
- поняття та зміст фінансів і фінансової системи;
- поняття фінансової діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, її завдання, принципи, форми й методи здійснення;
- правовий статус суб'єктів фінансової діяльності;
- предмет і метод фінансового права, його поняття, систему й джерела;
- правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм:
- правові основи фінансового контролю.
- Особливої частини — об'єднує норми, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування, різні ланки фінансової системи, зокрема суспільні відносини в галузі:
- державного й місцевого бюджетів;
- спеціальних цільових фондів коштів:
- державних і місцевих доходів:
- державного й муніципального кредиту;
- обов'язкового державного страхування;
- державних і місцевих видатків;
- грошового обігу й розрахунків;
- банківського кредитування (щодо задоволення публічного інтересу);
- валютного регулювання;
- фінансів суб'єктів господарювання тощо.
Тобто норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в його Особливій частині.
Провідне місце в Особливій частині фінансового права посідає бюджетне право, яке входить до неї як підгалузь і складається з двох великих правових інститутів:
Методи фінансового праваРедагувати
Методи фінансового права поділяються на:
- імперативний метод[1] — має високій рівень визначеності фінансово-правових норм, які вимагають точного і безумовного виконання їх приписів і забороною учасникам фінансово-правових відносин самостійно вибирати певну поведінку в конкретних умовах;
- субординаційний метод — застосовується для сторін, які юридично нерівні. Однією стороною фінансово-правових відносин завжди виступає представник держави, який направляє іншій стороні владну вказівку, закріплену в нормативно-правовому акті, що має бути виконана;
- диспозитивний метод — дозволяє суб'єкту вибирати певну поведінку в межах передбачених правовою нормою, зазвичай має місце в банківських відносинах;
- рекомендаційний метод — визначає компетентними органами певних зразків поведінки суб'єктів, що можуть бути використані ними на власний розсуд.
Фінансово-правові відносиниРедагувати
Фінансово правові відносини можуть виникати між:
- державою та її адміністративно-територіальними одиницями: селами, містами, областями, районами тощо;
- центральними та місцевими органами влади та місцевого самоврядування;
- установами, організаціями.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Метод фінансового права Архівовано 9 травень 2016 у Wayback Machine. //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.
ЛітератураРедагувати
- Правознавство: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академ. рівень / С. Б. Гавриш, В. Л. Сутковий, Т. М. Філіпенко. — К.: Генеза, 2010.
- Фінансове право : навч. посіб. / Ю. С. Назар, Н. І. Романів ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Львів : ЛьвДУВС, 2012. — 243 с. — Бібліогр.: с. 242—243 (19 назв) та в кінці глав. — ISBN 978-617-511-115-4
- Фінансове право України : навч. посіб. (у схемах, табл. та комент.) / К. А. Гурковська [та ін.] ; М-во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Львів : ЛьвДУВС, 2016. — 306 с. : схеми. — Бібліогр.: с. 290—306 та в кінці розд. — ISBN 978-617-511-227-4
ПосиланняРедагувати
- Фінансове право //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.
- Предмет фінансового права //Словник фінансово-правових термінів
- ФІНАНСОВЕ ПРАВО //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- http://pidruchniki.com/14290710/pravo/osnovi_finansovogo_prava_ukrayini
- http://pidruchniki.com/17530607/pravo/osnovi_finansovogo_prava_ukrayini