Відкрити головне меню

Латинський монетний союз (фр. L’Union monétaire latine, англ. The Latin Monetary Union (LMU)) був засновано 23 грудня 1865 року з ціллю уніфікації декількох європейських валют в єдину валюту, яка була б використана у всіх країнах-учасниках. Союз фактично розпався з початком Першої світової війни, офіційно був розпущений 1 січня 1927 року.

На початку другої половини XIX ст. кілька європейських країн (Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія) вдалися до спроби зберегти біметалізм, уклавши на конференції 1865 р. міжнародну угоду — так званий Латинський монетний союз. Це була перша спроба міждержавного регулювання грошових систем. На території країн Латинського монетного союзу зберігалося вільне карбування монет із золота та срібла при підтриманні твердого співвідношення між золотими та срібними монетами (1:15,5), однаковий металевий вміст (вага та проба) грошових одиниць, вільний обіг монет одних країн-членів на територіях інших. Такий блок мав зміцнити позиції країн-членів відносно інших європейських країн, передусім Великої Британії та Німеччини. Але цей союз проіснував недовго. Знецінення срібла наприкінці XIX ст. через здешевлення його виробництва призвело до того, що фактичне ринкове співвідношення золотих та срібних монет становило 1:20, 1:22. Як наслідок, недооцінені за законом золоті монети почали виходити зі сфери обігу до скарбів. Урешті-решт це спричинило розпад Латинського монетного союзу. У 1878 р. вільне карбування срібла у країнах союзу було заборонено і всі ці країни перейшли до золотого монометалізму.

МонетиРедагувати

Георг I (король Греції) 5 драхм 1876 Леопольд II (король Бельгії) 5 франків 1868
       
Наполеон III Бонопарт 5 франків 1868 Віктор Эммануїл II 5 лір 1874
       
Альфонс XII 5 іспанських песет 1885 Сімон Болівар 5 венесуэльських боліварів 1912
       

Див. такожРедагувати