Бельгійське Конго
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_(1960%E2%80%931963).svg){kind=small}
Бельгі́йське Ко́нго (фр. Congo belge, вимовляється: [kɔ̃ɡo bɛlʒ]; нід. Belgisch-Congo[a].) — формальна назва сучасної Демократичної республіки Конго (ДРК) з часу встановлення бельгійським королем Леопольда II контролю над Конго 15 листопада 1908, до здобуття нею незалежності 30 червня 1960 року, що було початком Конголезької кризи.
Бельгійське Конго (1908—1952)
ред.| Бельгійці, які проживають у Бельгійському Конго, 1900–1959 | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1900 | 1187 | — |
| 1910 | 1928 | +62.4% |
| 1920 | 3615 | +87.5% |
| 1930 | 17 676 | +389.0% |
| 1939 | 17 536 | −0.8% |
| 1950 | 39 006 | +122.4% |
| 1955 | 69 813 | +79.0% |
| 1959 | 88 913 | +27.4% |
| Джерело: [5] | ||
У жовтні 1908 року бельгійським парламентом був прийнятий «Закон про управління Бельгійським Конго» (так звана колоніальна хартія). Згідно з цим законом, законодавчу владу в Бельгійському Конго здійснювали король і парламент Бельгії, а також призначений генерал-губернатор, якому надавалися право виконувати всю владу в колонії. Контроль за діяльністю колоніальної адміністрації здійснювала спеціально призначена особа — міністром справ у Бельгійському Конго. До 1923 року столицею колонії було місто Бома, пізніше Леопольдвіль та інші великі міста — Стенлівіль та Елізабетвіль.
У 1914 році колонія була розділена на 4 віце-губернаторства, а в 1933 — на 6 провінцій, що в свою чергу розділялися на дистрікти, території та шеферії (з етнічним складом населення) або сектори (зі змішаним складом населення). За генерал-губернаторами та губернаторами провінцій були закріплені консультативні ради. Поступово формувалася «заморська еліта», представником котрої був успішний підприємець і перший мільйонер Конго Жозеф Чомбе, батько Монзи Чомбе.
Бельгійське Конго та Руанда-Урунді (1952—1960)
ред.Докладніше Руанда-Урунді
У 1916 році, під час Першої світової війни, війська Бельгійського Конго увійшли на території Німецької Східної Африки і зайняли два королівства — Руанду та Бурунді, які стали колоніями Німецької імперії в 1898 та 1903 роках. Згідно з Версальським договором, ці землі були оголошені об'єднаним королівством Руанду-Урунді і згідно з рішенням Ліги Націй в 1922 році вони стали підмандатною територією Бельгії категорії Б. У 1946 році, після розпуску Ліги Націй, Руанда-Урунді отримала статус підопічної території Бельгійського королівства за умови підготовки країн до незалежності. У 1952 році Руанду-Урунді були доєднані до Бельгійського Конго[6].
Протягом 1940-х і 1950-х Бельгійське Конго зазнало масштабної урбанізації, і колоніальна адміністрація розпочала різноманітні програми розвитку, спрямовані на перетворення території на «зразкову колонію»[7]. Одним із результатів став розвиток нового середнього класу європеїзованих африканських "évolué[en]" у містах[7]. До 1950-х у Конго було вдвічі більше найманої робочої сили, ніж у будь-якій іншій африканській колонії[8].
Незалежність бельгійських колоній
ред.У 1960 році після ліквідації Бельгійського Конго й проголошення незалежності Республіки Конго та конголезької кризи, що вибухнула на той час, Бельгія втратила контроль над Руанду-Урунді. На Брюссельській конференції круглого столу на вимогу делегацій, які представляли Бельгійське Конго, бельгійський уряд був змушений заявити про свою згоду надати колонії незалежність. Після проголошення в 1960 році незалежності Республіки Конго охопила гостра політична криза. Активізувалися сецесіоністські сили, були проголошені Республіка Катанга на чолі з М. Чомбе і держава Південне Касаї на чолі з А. Калонджа. Криза тривала 5 років, до приходу до влади Жозефа Мобуту. За цей час в країні насильницькою смертю загинуло більше 100 тис. чоловік[9].
27 липня 1962 року на сесії ООН було ухвалено рішення про ліквідацію бельгійської опіки над Руандою-Урунді, на території якої тоді ж утворились дві незалежні держави — Руандійська Республіка та Королівство Бурунді.
Див. також
ред.Цитування
ред.Примітки
ред.- ↑ Self-Access Centre Database. resources.clie.ucl.ac.uk. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
- ↑ (фр.) République démocratique du Congo [Архівовано 27 листопада 2012 у Wayback Machine.], Université Laval, Canada
- ↑ (нід.) Vlamingen en Afrikanen—Vlamingen in Centraal Afrika [Архівовано 11 липня 2016 у Wayback Machine.], Faculteit Sociale Wetenschappen, KU Leuven, Belgium
- ↑ Kongo-overzee: tijdschrift voor en over Belgisch-Kongo en andere overzeese gewesten [Архівовано 26 липня 2020 у Wayback Machine.], Volume 25, De Sikkel, 1959
- ↑ Vanthemsche, Guy (2007), La Belgique et le Congo, Brussels: Editions Complexe, pp. 353–4.
- ↑ De Pont-Jest, René L’Expédition du Katanga, d’après les notes de voyage du marquis Christian de Bonchamps. Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 25 травня 2018. [Архівовано 2010-02-05 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Freund, 1998, с. 198—9.
- ↑ Freund, 1998, с. 198.
- ↑ Africa 1960—1970: Chronicle and Analysis. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 13 листопада 2016.
Література
ред.- Freund, Bill (1998). The Making of Contemporary Africa: The Development of African Society since 1800 (вид. 2nd). Basingstoke: Palgrave-Macmillan. ISBN 978-0-333-69872-3.
Джерела
ред.
- Belgian Congo article in Encyclopædia Britannica 1922 extension.
- Oasis Kodila Tedika and Francklin Kyayima Muteba. Sources of growth in Democratic Republic of the Congo before independence. A cointegration analysis. Revue congolaise d’économie / Congo Economic Review. Document de Travail / Working Paper. WP02/10 — July 2006.