Лассі Борис Петрович
Лассі Борис Петрович (рос. Ласси, Борис Петрович; нар. 1737, Лімерик — пом. січень 1820, Гродно) — російський воєначальник, генерал від інфантерії, герой штурмів Ізмаїла[2] і Праги[3]; Казанський військовий губернатор (1797—1798), Литовський (Віленський) генерал-губернатор (1798—1799)[4].
| Лассі Борис Петрович | |
|---|---|
| рос. Ласси, Борис Петрович | |
._%D0%92%D0%BE%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%8D%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%8F_%D0%A1%D1%8B%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_(%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3,_1911-1915).jpg) | |
| Народився |
1737 або 1740[1] Лімерик, Ірландське королівство |
| Помер |
січень 1820 або 1820[1] Гродно, Російська імперія |
| Країна |
 Ірландське королівство |
| Діяльність | офіцер |
| Учасник | Російсько-турецька війна |
| Військове звання | генерал від інфантерії |
| Рід | de Lacy familyd |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Отримав виховання в ірландському жіночому монастирі. Служив в австрійській армії. У 1762 році прийнятий в російську армію в чині поручика, в повагу до заслуг фельдмаршала Лассі на інший день проведений в капітани і зарахований в Азовський піхотний полк. У складі полку брав участь у військових діях у Польщі та Литві (1763—1764) та у війні з Туреччиною (1769—1774).
- взяття Хотина (1769),
- битва при Ларзі (7 [18] липня 1770; За відзнаку проведений в секунд-майори);
- будучи переведеним в Бутирський піхотний полк, брав участь у взятті Браїлова (1770) і в битві під Мечином (1771);
- у 1771 році проведений в прем'єр-майори і переведений в Ростовський піхотний полк, в 1773 році проведений в підполковники і призначений командиром єгерського батальйону в корпусі графа І. П. Салтикова; в 1774 році брав участь у штурмі Рущука.
З 1776 р. служив у Криму. Командуючи одним з гренадерських батальйонів, у 1777 році під час повстання татар відстояв госпіталь у Бахчисараї. У 1779 році проведений в полковники і призначений командиром Углицького піхотного полку. У 1787 році проведений в бригадири, в 1788 — в генерал-майори. Брав участь у війні з Туреччиною:
- у складі Української армії графа П. О. Рум'янцева в бою при с. Конгурі (поблизу Бендер) командував однією з трьох колон, відбив наступ турецької кінноти;
- у 1789 році командував бригадою з Московського і Сибірського гренадерських полків; в 1790 році призначений шефом Катеринославського єгерського корпусу, йому ж був підпорядкований і Білоруський єгерський корпус;
- На чолі цих корпусів брав участь в штурмі Ізмаїла під командуванням О. В. Суворова; командуючи 2-ї штурмової колоною, повів її не на куртину у Бросських воріт, а щоб уникнути перехресного вогню, — на сусідній бастіон (Мустафа-паша) і першим підійшов до фортеці; о 5 год 30 хв ранку двинув колону на штурм, в 6 годин ранку його війська вже піднялися на вали і до полудня першими дійшли до середини міста, де штурмом взяли монастир; отримавши поранення в руку, Б. П. Лассі не залишив колону до кінця бою.
У 1792—1793 роках відвідав Ірландію.
У війну з Польщею в 1794 році брав участь у перемозі над військами Костюшка під Вільною і Слонімом; під час штурму Праги командував 1-ю штурмовою колоною, був поранений в плече.
До 22 листопада 1796 року — шеф Катеринославського єгерського корпусу, в 1795 році проведений в генерал-поручники; з 1796 року — шеф Рязанського кірасирського полку.
З 1797 року — Казанський військовий губернатор і шеф Казанського гарнізонного полку, з травня 1798 року — начальник Оренбурзької інспекції; в 1798 році проведений в генерали від інфантерії.
З листопада 1798 року — інспектор піхоти Литовської інспекції, з 18 листопада — шеф Мурманського мушкетерського полку, з 27 листопада — шеф Псковського мушкетерського полку, з 18 грудня — інспектор Смоленської інспекції; з 16 січня 1799 року — головнокомандувач армією, розташованої по Балтійському узбережжю (між Балтійським морем і Брест-Литовському).
У 1799 році впав у немилість Павла I: у липні йому було оголошено Монарше неблаговолення за подання до прийняття в службу відставленого від неї генерала Беннігсена, в жовтні того ж року звільнений у відставку.
У 1805 році в якості приватної особи був посланий до Неаполя з секретним дорученням; в липні того ж року знову визначений в службу і призначений головнокомандувачем з'єднаннями російських, англійських і неаполітанських військ, зібраних для захисту Неаполітанського королівства. Внаслідок поразки союзницьких військ під Ульмом і Аустерліцем підлеглі йому в Неаполі війська в бойових діях не брали участь; в 1806 році Б. П. Лассі повернувся в Росію через Константинополь. Жив у своєму Гродненському маєтку Августово, де і помер у 1820 році.
Примітки ред.
- ↑ а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ Ласси // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
- ↑ Военная энциклопедия, 1914.
- ↑ Виленское, Ковенское и Гродненское [Архівовано 10 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Губернии Российской империи : История и руководители. 1708—1917 / Под общ. ред. Б. В. Грызлова; гл. ред. Н. Ф. Самохвалов. — М.: Объединенная редакция МВД России, 2003. — С. 17.
Література ред.
- Ласси // Сытина. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1914. — Т. 14: Круковский, Феликс Антонович — Линита. — С. 515—518.
- ВТ-ЭСБЕ+ // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Н. А. О. Борис (Мориц) Петрович Ласси // Энциклопедия военных и морских наук / Под ред. Г. А. Леера. — СПб. : тип. В. Безобразова и Комп., 1889. — Т. 4 : Кабаль — Ляхово. — С. 511—512.
- Chichester H. M.[en]. Lacy, Maurice : [англ.] // Dictionary of national biography. — 1885—1900. — Vol. 31. — P. 384.
Посилання ред.
- де Ласси Борис (Мориц) Петрович. Русская Императорская армия. Архів оригіналу за 27 липня 2016. Процитовано 31 серпня 2015.