Вікіпедія

Кіт степовий

вид ссавців

Кіт степовий[1] (Felis silvestris lybica або Felis lybica) — підвид кота лісового (Felis silvestris) або окремий вид, який проживає в Північній Африці, Близькому Сході та на Аравійському півострові[2][3]. Кішка проходить по статусу найменшого ризику у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи[4].

Кіт степовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Кіт (Felis)
Вид:
Кіт степовий (F. lybica)
Біноміальна назва
Felis lybica
Forster, 1770
Підвиди
Синім — F. l. cafra; бурим — F. l. lybica; зелененьким — F. l. ornata

Степовий кіт відділився від інших підвидів приблизно 131,000 років тому. Деякі кішки були одомашненні на Близькому Сході ще 10,000 років тому і є предками сучасних домашніх кішок[3]. Залишки одомашнених кішок були знайдені у місцях поховання на Кіпрі, які належать неолітичним рільникам і мають вік біля 9,500 років[5]. Схрещення домашніх кішок і степового кота поширене і сьогодні[6].

Зовнішній вигляд

ред.

Степовий кіт має світло піщано-сіре хутро та інколи з блідими жовтим чи червонуватим відтінком. Вуха можуть бути від червонуватого до сіруватого забарвлення з довгими світлими жовтими волосинами навколо вушної раковини. Смуги навколо мордочки можуть бути від кольору темної вохри до чорного: дві смуги йдуть горизонтально по щокам, і від 4 до 6 — по шиї. Темна смуга проходить уздовж спини, боки більш світлі, а живіт білуватий. Блідо вертикальні смуги по боках часто розчиняються в плями. Передні лапи мають два темні кільця, задні лапи — смугасті. Стопи можуть варіюватися від темно-коричневого до чорного кольору[7].

Реджинальд Інес Покок описує степову кішку у відмінностях від європейської лісової непомітними смугами на потилиці та плечах, і менш різко окресленими смугами на спині та більш струнким хвостом, який має циліндричну форму, має менш густе хутро і більш звужується в кінці. Наконечники вух зазвичай мають невеликий чубчик[8].

Довжина тіла самців від голови до початку хвоста 47–59,7 см, довжина хвоста — 26,7–36,8 см. Довжина тіла самиць від голови до початку хвоста 40,6–55,8 см, довжина хвоста — 24,1–33,7 см[9]. І самці, і самиці важать приблизно 3,2-4,5 кг[10]. Хутро дещо коротше, ніж у європейської лісової кішки.

Таксономія

ред.

Felis lybica — наукова назва, запропонована в 1780 році Георгом Форстером, який заснував свій опис на екземплярі з Гафси, Берберійський берег, який мав розмір домашнього кота, але мав руду шерсть, короткі чорні пучки на вухах і кільчастий хвіст. [11] З кінця XVIII до XX століть кілька натуралістів і кураторів природничих музеїв описали та запропонували нові назви для голотипів дикої кішки з Африки та Близького Сходу, зокрема:

З 2017 року три підвиди кота степового визнані валідними таксонами:[24]

Філогенез

ред.

Філогенетичний аналіз ядерної ДНК[en] у зразках тканин усіх видів Felidae показав, що еволюційна радіація Felidae почалося в Азії в міоцені приблизно 14,45 — 8,38 мільйонів років тому. [25][26] Аналіз мітохондріальної ДНК усіх видів Felidae вказує на радіацію приблизно 16,76 — 6,46 мільйонів років тому. [27]

Кіт степовий є частиною еволюційної лінії, яка, за оцінками, зазнала дивергенції[en] від спільного предка[en] виду Felis приблизно 2,16–0,89 мільйона років тому, виходячи з аналізу їх ядерної ДНК. [25] [26] Аналіз їхньої мітохондріальної ДНК вказує на генетичну відмінність від Felis приблизно від 4,21 до 0,02 мільйона років тому. [27] Обидві моделі погоджуються в тому, що кіт очеретяний (F. chaus) був першим видом Felis, який зазнав генетичної дивергенції, а потім і чорноногий кіт (F. nigripes), піщаний кіт (F. margarita), а потім кіт степовий. [25] [27]

На основі дослідження мітохондріальної ДНК 979 домашніх і диких кішок з Європи, Азії та Африки вважається, що лінія кота степового відокремилася від європейської дикої кішки приблизно 173 000 років тому, а північноафриканська/близькосхідна дика кішка відокремилася від азійської дикої кішки і південноафриканської дикої кішки приблизно 131 000 років тому.

Близько 10 000 років тому деякі коти степові були приручені в Родючому півмісяці і є предками домашньої кішки. Домашні коти походять від щонайменше п’яти «мітохондріальних Єв»[3].

Кіт степовий також був одомашнений в стародавньому Єгипті. Лінія єгипетської домашньої кішки почала поширюватися в Середземноморському басейні з VIII століття до н. е. і з'явилась на узбережжі Балтійського моря до V століття н.е.[28].

На Кіпрі кіт степовий був знайдений в місці поховання поруч із людським скелетом у поселенні Шіллоурокамбос[en] докерамічного неоліту B. За приблизними підрахунками, ці могили були засновані землеробами епохи неоліту близько 9500 років тому, і вони є найдавнішим доказом тісного зв’язку між котом і людиною. Їхня близькість вказує на те, що кіт міг бути прирученим або одомашненим[29].

Результати генетичних досліджень показують, що кіт степовий зазнав генетичної дивергенції на три клади приблизно 173 000 років тому, а саме близькосхідну дику кішку, південноафриканську дику кішку та азійську дику кішку. Кіт степовий були вперше одомашнені приблизно 10 000 років тому на Близькому Сході і є предками домашньої кішки (F. catus)[3].

Домашні коти та коти степові залишаються тісно пов’язаними в наш час; міжвидові гібриди між домашньою кішкою та степовими котами є поширеними та трапляються там, де їхні ареали збігаються[30].

Поширення

ред.

Степова кішка займає території Північної Африки, Близького Сходу, периферію Аравійського півострова та Каспійського моря[3]. В Африці ареал проживання проходить від Марокко до Єгипту, від саван Мавританії Західної Африки до Сомалійського півострова, включаючи Сомалі, Еритрею, Ефіопію, Джибуті та Судан, та південніше аж до Південної Африки.

Мешкає в широкому розмаїтті середовищ існування, особливо в горбистих і гірських ландшафтах, такі як гори Ахаггар. В пустелях зустрічається доволі рідко[4]. Довгий період часу європейські лісові кішки на Сардинії вважалися підвидом степового кота. Але результати зооархеологічних досліджень виявили, що вони пішли від домашніх кішок, які були одомашнені 2000 років тому на Близькому Сході чи в Субсахарській Африці[31]. Популяція на Корсиці також є похідною від завезених одомашнених кішок і вважається здичавілою групою[32]. Лісові коти на Сицилії вважаються європейськими лісовими кішками[31][33].

Поведінка

ред.

Степові коти активні головним чином вночі, коли знаходяться в пошуках здобичі. Їх слух настільки добрий, що вони можуть почути свою здобич на великих відстанях. Кішки повільно підкрадаються до своїх жертв і використовують рослинність задля схованок. При нагоді кидаються на жертву з відстані у один метр. Воду п'ють доволі рідко.

Коли кішки зіштовхуються з ворогами, то піднімаються волосини на спині, аби здаватися більшими і таким чином залякати своїх опонентів. В денний час зазвичай ховаються в кущах. Інколи можуть бути активними в похмурі дні. На територію одного самця зазвичай припадають території трьох самиць[34].

Харчування

ред.

Степові кішки полюють переважно на мишей, пацюків, птахів, рептилій та комах[35][36].

Розмноження

ред.

Самиці народжують від одного до трьох кошенят, в більшості випадків під час теплих вологих сезонів[35]. Кішки народжують своє потомство в норах або в западинах у землі. Період вагітності триває від 56 до 69 днів. Кошенята народжуються сліпими і потребують повної опіки від своєї матері. Вони лишаються зі своєю матір'ю 5-6 місяців і стають статево зрілими через 6 місяців після народження.

Зберігання

ред.

Степова кішка входить до Додатку II СІТЕС[4].

На даний час лише організація Alley Cat Rescue займається зберіганням та розведенням степових кішок.

Завдяки подібністю між домашньою та степовою кішками, було виявлено, що домашня кішка може виступати як сурогат для ембріонів степової. Подібності між цими двома видами означають, що ембріон степової кішки може безпечно виношуватися домашньою кішкою, не будучи відкинутим[37].

У філателії

ред.

1 листопада 1997 Лівійська пошта випустила поштові марки із зображеннями степової кішки[38].

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 190.
  2. ↑ Nowell, K., Jackson, P. (1996). African Wildcat Felis silvestris, lybica group (Forster, 1770) [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.] In: Wild Cats: status survey and conservation action plan. IUCN/SSC Cat Specialist Group, Gland, Switzerland.
  3. ↑ а б в г д Driscoll, C. A.; Menotti-Raymond, M.; Roca, A. L.; Hupe, K.; Johnson, W. E.; Geffen, E.; Harley, E. H.; Delibes, M.; Pontier, D.; Kitchener, A. C.; Yamaguchi, N.; O'Brien, S. J.; Macdonald, D. W. (2007), The near eastern origin of cat domestication, Science, 317: 519—523, doi:10.1126/science.1139518, PMID 17600185, архів оригіналу за 11 квітня 2009, процитовано 29 квітня 2017.
  4. ↑ а б в Yamaguchi, N. (2015) Felis silvestris: інформація на сайті МСОП (версія 2015.2) (англ.)
  5. ↑ Vigne, J. D., Guilaine, J., Debue, K., Haye, L., Gérard, P. (2004). Early taming of the cat in Cyprus. Science 304 (5668): 259–259.
  6. ↑ Kingdon, J. (1988). Wild Cat (Felis sylvestris). East African Mammals: An Atlas of Evolution in Africa, Volume 3, Part A: Carnivores. University of Chicago Press. ISBN 0-226-43721-3. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 29 квітня 2017.
  7. ↑ Hufnagl, E., Craig-Bennett, A., and Van Weerd, E. (1972). African Wild Cat. In: Libyan Mammals. Oleander Press, Cambridge, United Kingdom. Page 42.
  8. ↑ Pocock, R. I. (1951). Catalogue of the Genus Felis. Trustees of the British Museum, London.
  9. ↑ Pocock, R. I. (1944). The Races of the North African Wild Cat (Felis lybica). Proceedings of the Zoological Society of London 114 (1–2): 65–73.
  10. ↑ Al-Safadi, M. M., and Nader, I. A. (1990). First record of the wild cat, Felis silvestris Schreber, 1777 from the Yemen Arab Republic (Carnivora: Felidae). Mammalia 54 (4): 621–626.
  11. ↑ Forster, G. R. (1780). LIII. Der Karakal. Herrn von Büffons Naturgeschichte der vierfüssigen Thiere. Mit Vermehrungen, aus dem Französischen übersetzt. Sechster Band [Mr. von Büffon‘s Natural History of Quadrupeds. With additions, translated from French. Volume 6]. Berlin: Joachim Pauli. с. 299—319.
  12. ↑ Gmelin, J. G. (1791). Anmerkungen zu James Bruce Reise nach Abyssinien. Anhang zu James Bruce Reisen in das Innere von Africa, nach Abyssinien an die Quellen des Nils [Appendix to James Bruce‘s Travels into the Interior of Africa, to Abyssinia to the sources of the Nile]. Rinteln, Leipzig: Expedition der Theologischen Annalen, Johann Ambrosius Barth. с. 1—38.
  13. ↑ Desmarest, A. G. (1822). LXIII. Chat, felis. Mammalogie ou description des espèces de mammifères. Seconde partie. Paris: Agasse. с. 540—541.
  14. ↑ а б в Schwann, H. (1904). On Felis ocreata, better known as Felis caligata, and its Subspecies. The Annals and Magazine of Natural History; Zoology, Botany, and Geology. 7th Series. 13 (74): 421—426. doi:10.1080/00222930408562473.
  15. ↑ Cabrera, A. (1906). Mamiferos de Mogador. Boletín de la Sociedad Española de Historia Natural. 6: 357−368.
  16. ↑ Heller, E. (1913). New Antelopes and Carnivores from British East Africa. Smithsonian Miscellaneous Collections. 61 (13): 1—15.
  17. ↑ Cheesman, R. E. (1920). Report on the Mammals of Mesopotamia. The Journal of the Bombay Natural History Society. 27 (2): 323—346.
  18. ↑ Thomas O.; Hinton M. A. C. (1921). Captain Angus Buchanan's Aïr Expedition. II. On the mammals (other than ruminants) obtained during the expedition to Aïr (Asben). Novitates Zoologicae. 28 (1): 1—13.
  19. ↑ Thomas, O. (1926). Some new African Mammalia. Annals and Magazine of Natural History. Ninth Series. 17 (97): 180—184. doi:10.1080/00222932608633388.
  20. ↑ Pocock, R. I. (1944). The wild cat (Felis lybica) of Northern Benguella, Angola. Annals and Magazine of Natural History. Series 11. 11 (74): 130—133. doi:10.1080/00222934408527412.
  21. ↑ Pocock, R. I. (1944). The wild cat (Felis lybica) of Palestine. Annals and Magazine of Natural History. Series 11. 11 (74): 125—130. doi:10.1080/00222934408527411.
  22. ↑ Pocock, R. I. (1944). The races of the North African wild cat. Proceedings of the Zoological Society of London. 114 (1–2): 65—73. doi:10.1111/j.1096-3642.1944.tb00212.x.
  23. ↑ Harrison, D. L. (1968). Felis silvestris gordoni. The mammals of Arabia: Carnivora, Hyracoidea, Artiodactyla. Volume 2. London: Ernest Benn Ltd. с. 283.
  24. ↑ Kitchener, A. C.; Breitenmoser-Würsten, C.; Eizirik, E.; Gentry, A.; Werdelin, L.; Wilting, A.; Yamaguchi, N.; Abramov, A. V.; Christiansen, P.; Driscoll, C.; Duckworth, J. W.; Johnson, W.; Luo, S.-J.; Meijaard, E.; O’Donoghue, P.; Sanderson, J.; Seymour, K.; Bruford, M.; Groves, C.; Hoffmann, M.; Nowell, K.; Timmons, Z.; Tobe, S. (2017). A revised taxonomy of the Felidae: The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group (PDF). Cat News (Special Issue 11): 17−20.
  25. ↑ а б в Johnson, W. E.; Eizirik, E.; Pecon-Slattery, J.; Murphy, W. J.; Antunes, A.; Teeling, E. & O'Brien, S. J. (2006). The Late Miocene radiation of modern Felidae: A genetic assessment. Science. 311 (5757): 73—77. Bibcode:2006Sci...311...73J. doi:10.1126/science.1122277. PMID 16400146. S2CID 41672825.
  26. ↑ а б Werdelin, L.; Yamaguchi, N.; Johnson, W. E. & O'Brien, S. J. (2010). Phylogeny and evolution of cats (Felidae). У Macdonald, D. W. & Loveridge, A. J. (ред.). Biology and Conservation of Wild Felids. Oxford, UK: Oxford University Press. с. 59—82. ISBN 978-0-19-923445-5.
  27. ↑ а б в Li, G.; Davis, B. W.; Eizirik, E. & Murphy, W. J. (2016). Phylogenomic evidence for ancient hybridization in the genomes of living cats (Felidae). Genome Research. 26 (1): 1—11. doi:10.1101/gr.186668.114. PMC 4691742. PMID 26518481.
  28. ↑ Ottoni, C.; Van Neer, W.; De Cupere, B.; Daligault, J.; Guimaraes, S.; Peters, J.; Spassov, N.; Prendergast, M. E.; Boivin, N.; Morales-Muñiz, A.; Bălăşescu, A.; Becker, C.; Benecke, N.; Boroneant, A.; Buitenhuis, H.; Chahoud, J.; Crowther, A.; Llorente, L.; Manaseryan, N.; Monchot, H.; Onar, V.; Osypińska, M.; Putelat, O.; Quintana Morales, E. M.; Studer, J.; Wierer, U.; Decorte, R.; Grange, T.; Geigl, E. (2017). The palaeogenetics of cat dispersal in the ancient world. Nature Ecology & Evolution. 1 (7): 0139. doi:10.1038/s41559-017-0139. S2CID 44041769.
  29. ↑ Vigne, J. D.; Guilaine, J.; Debue, K.; Haye, L. & Gérard, P. (2004). Early taming of the cat in Cyprus. Science. 304 (5668): 259. doi:10.1126/science.1095335. PMID 15073370. S2CID 28294367.
  30. ↑ Kingdon, J. (1988). Wild Cat (Felis sylvestris). East African Mammals: An Atlas of Evolution in Africa, Volume 3, Part A: Carnivores. University of Chicago Press. с. 312−317. ISBN 978-0-226-43721-7.
  31. ↑ а б Gippoliti, Spartaco; Amori, Giovanni (January 2006). Ancient introductions of mammals in the Mediterranean Basin and their implications for conservation. Mammal Review. 36 (1): 37—48. doi:10.1111/j.1365-2907.2006.00081.x.
  32. ↑ Vigne, Jean-Dénis (June 1992). Zooarchaeology and the biogeographical history of the mammals of Corsica and Sardinia since the last ice age. Mammal Review. 22 (2): 87—96. doi:10.1111/j.1365-2907.1992.tb00124.x.
  33. ↑ Mattucci, F.; Oliveira, R.; Bizzarri, L.; Vercillo, F.; Anile, S.; Ragni, B.; Lapini, L.; Sforzi, A.; Alves, P. C.; Lyons, L. A.; Randi, E. (August 2013). Genetic structure of wildcat (Felis silvestris) populations in Italy. Ecology and Evolution. 3 (8): 2443—2458. doi:10.1002/ece3.569.
  34. ↑ Estes, R. D. (1999). The Safari Companion. Russel Friedman Books. ISBN 1-890132-44-6.
  35. ↑ а б Smithers, R. H. N. (1971). The Mammals of Botswana. University of Pretoria, South Africa.
  36. ↑ Hufnagel E. (1972). African Wild Cat Felis lybica. In: Libyan mammals. The Oleander Press. Page 42.
  37. ↑ Wild cat mothered by a domestic cat! — Making Animal Babies — BBC Earth. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  38. ↑ Libyan Stamps online. Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 29 квітня 2017.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіт_степовий&oldid=43160595