Вікіпедія

Кікта Степан

Степан Кі́кта (нар. 10 січня 1918(19180110), с. Унятичі, Австро-Угорщина, нині Львівська область, Україна — пом. 13 квітня 2005, Клівленд, США) — філателіст, боніст, громадський діяч та відома особистість в українській спільноті та діаспорі[1].

Степан Кікта
Псевдо англ. Stepan Kikta; Олесь Черко, Спакуняк
Народився 10 січня 1918(1918-01-10)
Унятичі, Австро-Угорщина
Помер 13 квітня 2005(2005-04-13) (87 років)
Клівленд, США
Поховання Парма (Огайо), США
Громадянство США
Національність українець
Місце проживання Клівленд, США
Батько Павло Кікта
Мати Теодозія Войтович

Життєпис ред.

Народився у 1918 році в селі Унятичі на Дрогобиччині (тоді Австро-Угорщина, нині Львівська область, Україна)[2]. Його батько, о. Павло Кікта (1876—1927), був настоятелем Унятичів з 1910 року; мати — Теодозія Войтович (1881—1966)[2]. Був наймолодшим із п'яти братів: Кость (1905-?1944), о. Юрій (1907—1979), мґр. Микола (1908-?), д-р. Теодор (1912—2004)[2].

Закінчив гімназію у м. Ярослав (Польща)[1].

В 1941 році перебував у німецькій в'язниці у Кракові[1]. З 1941 по 1944 роки очолював кооператив «Український консум» і товариство «Рідна школа» у Ярославі[1].

Після Другої світової війни емігрує до Німеччини і проживав у таборі для переміщених осіб у м. Аугсбург, де очолював кооператив «Самопоміч» і товариство «Чорногора»)[1], є членом Ради фізичної культури[3].

У 1949 році емігрував до США, де став активним членом української спільноти[1].

З 17 вересня 1952 проживає у Клівлендській агломерації[en][4]. З 1953 року працював в Українському музеї-архіві, а від 1981 року обіймав посаду голови цього музею[1].

Бере активну участь та з часом входить в управу Українських злучених організацій Огайо (англ. United Ukrainian Organizations of Ohio)[4]. У 1988, в 70-річну річницю Степана Кікти, УЗО визнає його «Людиною року 1987»[4], а діючий президент США Рональд Рейган надсилає йому привітання: «Ваші заслужені старання щодо збереження та розвитку української культури і Ваша щедра, добродійна та безкорисна служба свідчать про Вас як про людину, яка глибоко присвятила себе громаді і так дійсно воно є»[5].

Степан Кікта був співзасновником і членом управи Союзу українських філателістів і нумізматів у Нью-Йорку[1]. Значним внеском у розвиток боністики був каталог державних грошей України, сформований С. Кіктою, який увійшов до книги «Державні гроші України 1917–20 рр.»[1][6]. Передав велику персональну бібліотеку та колекцію марок музеєві «Дрогобиччина»[1].

З 1964 року був одним із організаторів, скарбником і редактором видання регіонального об'єднання «Ярославщина та окраїни Засяння»[1][5].

Член Українського історичного товариства та мирового суду Українського патріархального світового товариства, співробітник Енциклопедії українознавства[джерело?].

Почесний громадянин Дрогобича (2001)[джерело?].

Помер 13 квітня 2005 у Клівленді, похований у його передмісті, м. Парма (Огайо)[1].

Бібліографія ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Радевич-Винницький, Я. К. Кікта Степан // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.
  2. ↑ а б в г Кікта, Степан. О. Павло Кікта 1876-1927, парох Унятич 1910-1927 // Дрогобиччина – земля Івана Франка / Ред. Адольф Гладилович. — Нью-Йорк : Наукове товариство імені Шевченка у США, 1986. — Т. 3. — С. 416-417. — (Український архів. т. XLV) — ISBN 0-88054-120-2. Архівовано з джерела 5 серпня 2023
  3. ↑ Альманах, 1951.
  4. ↑ а б в г Хронологія Українських Злучених Організацій Огайо. Історично-мемуарний збірник / Ред. Василь Ліщинецький. — Парма (Огайо) : Українські злучені організації Огайо, 2014. — 600 с. Архівовано з джерела 28 листопада 2022
  5. ↑ а б в Степан Кікта. drohobychyna.com.ua. Вікова спадщина Дрогобиччини. 11 лютого 1988. Архів оригіналу за 5 серпня 2023. Процитовано 5 серпня 2023.
  6. ↑ Гнатишак, 1973-74.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кікта_Степан&oldid=40784475