Відкрити головне меню
Московський золотой ківш (після 1563). Подарунок Петра І саксонському курфюрстові Августу

Ківш (род. відм. ківша́ і ковша́)[1], також коря́к[2], черпа́к[3] — кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, має округле, кулеподібне дно. Залежно від призначення, ковші можуть мати різні розміри та форму.

Слово ківш вважається запозиченням з балтійських мов: від лит. kaušas («ополоник», «ківш», «велика ложка», «череп», «черепашка»)[4], можливо, спорідненого зі слов'янським «чаша»[5]. Звідси також діал. кувшин («глек»)[6].

Ківш для питтяРедагувати

 
Корець. Швеція
 
Ківш з двома ручками. Норвегія
 
Корець для горілки. Росія, XVII ст.

Ковші в старовину використовували для пиття води, меду, пива, горілки, черпаючи з великої посудини (діжки, барильця). Такі ковші мають невеликі розміри, нагадують об'ємну дерев'яну ложку, часто споряджені гачком на ручці. Інші назви такого ковша — коряк, корець, кірець[7][8] (зменшене від прасл. *korъ, *korь — «посудина з кори»)[6]. Невеликі ковші для горілки в Україні жартома називались «миха́йликами»[9].

Ковші були поширеним посудом для пиття у Стародавній Русі. Матеріалом для них міг слугувати кап — завдяки переплетінню волокон поверхня ковша мала на зрізі незвичайну текстуру, а гачок на кінці ручки виходив з кокори — кореневого відростка стовбура. Кілька ковшів підвішувалися гачками до крайок братини, яндоли, з якими їх часто робили в одному стилі.

Відомі ковші з двома ручками — одну з них часто робили у вигляді голови птаха або коня.

Ківш для лазніРедагувати

Ковші в лазні використовують для того, щоб поливати водою піч-кам'янку або для обливання тіла. Вони можуть бути дерев'яними, металевими або пластиковими.

Найкращим матеріалом для дерев'яних ковшів вважається кедр, липа, осика, а також дуб, ясен, шовковиця. Існують як цільні, вирізані з одного шматка дерева ковші (як дерев'яні ложки), так і складені з окремих дощечок в бондарській техніці. Ручка може бути прикріплена горизонтально (для поливання водою) або вертикально (для черпання води з високої вузької посудини).

Перед першим використанням дерев'яні ковші годину вимочують у воді. Для миття ковшів не можна вживати хімічні засоби, краще чистити їх гірчичним порошком. Щоб подовжити термін служби, дерев'яні ковші покривають воском або просочують оліфою.

Кухонний посудРедагувати

 
Кухонний емальований ківш

Кухонний ківш — невелика каструля, рондель з довгою ручкою, часто споряджені кришкою. Використовується для варення каш, яєць, підігрівання води, молока.

У культуріРедагувати

  • Випити (сьорбнути) ківш лиха (знати, почому ківш лиха) — зазнати багато горя, страждань, клопоту, неприємностей
  • Зливати в один ківш — змішувати, не розбираючи
  • Хоч поганий ківш, та без нього гірш — треба обходитися тим, що є
  • Коли ігумен за чарку, то братія за ківш — приклад старшого заразливий
  • Чарка горілки — лиха ківш
  • За ківш, так і за ніж; за чарку, так і за сварку
  • Казці кінець, а мені — меду корець
  • І в корці води не піймаєш
  • Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота (в маю корець дощу, крапля болота)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ківш // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Коряк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Черпак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  6. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  7. Коряк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Корець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Михайлик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

ДжерелаРедагувати