Кукша тайгова

вид птаха роду кукша
Кукша тайгова

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Воронові (Corvidae)
Рід: Кукша (Perisoreus)
Вид: Кукша тайгова
Perisoreus infaustus
Linnaeus, 1758
Поточний приблизний діапазон відповідно до МСОП
Поточний приблизний діапазон відповідно до МСОП
Підвиди[2]
  • Perisoreus infaustus infaustus
  • Perisoreus infaustus rogosowi
  • Perisoreus infaustus opicus
  • Perisoreus infaustus sibericus
  • Perisoreus infaustus maritimus
Посилання
Вікісховище: Perisoreus infaustus
Віківиди: Perisoreus
ITIS: 561934
МСОП: 22705775
NCBI: 56787
Fossilworks: 373063

Ку́кша тайѓова[3][4], ку́кша[5], со́йка сибі́рська[6] або ро́нжа[7][8] (Perisoreus infaustus) — птах роду кукша. В Україні рідкісний залітний птах[9].

Назва ред.

Слово «кукша» запозичене через російську з фіно-угорських мов: пор. карел. kuukšо, комі kukša (останнє вважається також запозиченням з російської). Інша версія припускає питомо російське походження — пор. рос. кукушка («зозуля»)[10]. В обох випадках очевидний звуконаслідувальний характер слова: птах видає крик, схожий на глухий звук «куук».

Українська назва «ронжа» також запозичена з російської мови[джерело?]. Слово загальноприйнятого пояснення не має, припускається, що походить з балтійських (пор. лит. rą́šis < *ranžis і латис. ruoze, ruozis — всі мають значення «кедрівка») або фінських мов[8].

У науковій літературі для позначення цього птаха українською використовується «кукша тайгова», раніше вживалась просто «кукша»[11]. У Словнику української мови присутня назва «ронжа»[7][8], а в Маркевича, Татарка — «кукша тайгова»[4], як і у Фесенко, 2018.

Опис ред.

Цей птах схожий на велику горихвістку або малу сойку. У дорослого птаха верх голови темно-бурий; низ голови, спина, плечі, шия, воло і груди сірувато-бурі; боки тулуба і черево рудуваті; поперек, надхвістя і підхвістя насичено руді; зверху на сірих крилах насичено руді плями; центральні стернові пера сірі, інші — насичено руді; дзьоб і ноги чорні. У молодого птаха верх голови світліший; низ темніший.[9] Відрізнити кукшу тайгову від сойки можна за кольором хвоста, відсутність білих плям та за розміром.

Поведінка ред.

 
Яйця Perisoreus infaustus infaustus в оологічній колекції, Тулузький музей

Лісовий птах, любить селитися серед ялицево-ялинової і кедрово-модринової тайги. Дуже любить тихі, важкодоступні місця. У післягніздовий період галасливий та добре помітний. Тримається парами і зграйками. У польоті розкриває хвіст віялом. Живиться насінням хвойних дерев, горіхами, ягодами, комахами. Також живиться дрібними гризунами, дрібними птахами, яйцями і падлом. На зиму їжу ховає в дерева.

Будують гнізда на висоті від 2 до 6 метрів, яйця відкладають у квітні — травні. В гнізді може бути від 3 до 5 яєць сіруватого забарвлення в крапочку. Висиджування триває 16–17 днів. У червні — на початку липня з гнізда вилітають молоді птахи.

Поширення ред.

Кукша тайгова проживає в тайгових лісах Євразії від Скандинавії до Анадиру, Сахаліну і Примор'я, переважно в ялиново-ялицевих і кедрово-модринових лісах.

Охорона ред.

Чисельність цього птаха щороку зменшується, тому необхідні заходи охорони. В Європі цей вид птахів перебуває під охороною Бернської конвенції.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2012). Perisoreus infaustus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. IOC World Bird List : [англ.]. (версія 8.2.)
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг: Донат, 2018. — С. 257.
  4. а б Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Термінологія і номенклатура. — К.: Наук. думка, 1983. — С. 194.
  5. Наукові назви птахів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України // Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 17 лютого 2017.
  6. Загороднюк Ігор. Наземні хребетні України та їх охоронні категорії. — Ужгород, 2004. — 48 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 28 грудня 2018.
  7. а б Ронжа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. а б в Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  9. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  10. Кукша // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
  11. Grishchenko V. Checklist of the birds of Ukraine // Беркут. – 2004. – Т. 13, вип. 2. – Р. 141-154. Архів оригіналу за 26 червня 2013.

Посилання ред.