Відкрити головне меню

Ксенофа́н Колофо́нський (дав.-гр. Ξενοφάνης) (близько 570 — бл. 470 до н. е.) — давньогрецький мандрівний поет і філософ. Свої погляди, близькі до матеріалістичних, викладав у віршованій формі. Ксенофан критикував панівні уявлення про людиноподібних богів, виниклі під впливом творів Гомера й Гесіода.

Ксенофан Колофонський
Ξενοφάνης
Xenophanes in Thomas Stanley History of Philosophy.jpg
Ксенофан Колофонський
Народився близько 570 р. до н. е.
Колофон
Помер бл. 475 р. до н. е.
Національність греки
Місце проживання Сицилія, Південна Італія
Діяльність філософ, поет, письменник
Галузь філософія
Відомі учні Парменід
Володіє мовами давньогрецька
Конфесія деїзм

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в Колофоні, залишив рідне місто у віці приблизно 25 років після окупації його персами. Згідно Платона, заснував Елейську школу філософії та був учителем Парменіда. За Діогеном Лаертським, вів життя бродячого рапсода (в основному на Сицилії й у Південній Італії) та не мав учнів.

Ксенофан писав елегії, ямби й епічні твори. Був автором двох не збережених епосів про закладення Колофона й Елеї. У стародавності вважався окрім цього творцем пародійних «Глузувань» (Silloi), де зібрано критичні і полемічні вірші (назва, ймовірно, запозичена в Тімона), і «Про природу» (Peri physeos), де викладено позитивне вчення Ксенофана. Вірогідно, ці твори були зібрані у дві збірки вже після смерті автора.

Наприкінці життя осів у Елеї, де, імовірно, і помер. Згідно Діогена Лаертського, прожив 92 роки.

Філософія КсенофанаРедагувати

Ксенофан заперечував і висміював язичницькі уявлення про численних людиноподібних богів. Зокрема критикував зображення богів у Гомера та Гесіода. Вказуючи на те, що різні народи описують своїх богів подібними на себе, стверджував, що політеїстичні вірування походять з людської уяви, а не відображають реальні надприродні сили. Він стверджував, що існує тільки один вічний Бог, тотожний самому світові, тому не має ні людського, ні звіриного вигляду, але бачить, чує і мислить всім своїм єством, а змінами речей і явищ керує за допомогою розуму. При цьому філософ заперечував можливість пізнання Бога через обмеженість людських відчуттів та мислення. Він виділяв раціональне та чуттєве пізнання, віддаючи перевагу раціональному. Згідно його поглядів, відчуття недостовірні, з віком погіршуються, тому умовиводи дають точніше знання.

Як мандрівний учитель «мудрості», а також своїми просвітницькими установками, етичному утилітаризмові, гносеологічному релятивізмові і полемічним прийомам Ксенофан нагадує софістів 5 століття до н. е. Ксенофан гостро критикував різні філософські школи. Йому належить ціла космогонія, типова взагалі для досократівської філософії. Проте він доходить до такого рівня абстракції, щоб мислити матерію як єдине суще, що суміщає в собі основні протиріччя матерії як філософського принципу. Це буття і всюди різне (визнається поступова еволюція матерії), і всюди однорідне і в цьому розумінні сферичне (можливо, це символ загальної однорідності, або рівновіддаленості від центру). Все і обмежене і нескінченне. Все єдине і множинне. Все тілесне і безтілесне. Все божествене і матеріальне. Все суще і несуще. Все є свідомістю, відчуттям, мисленням, і все матеріальне. Серед численних мотивів натурфілософського, критико-міфологічного і поетичного змісту і серед фрагментів, що дійшли до нас, Ксенофан впевнено проводить думку про неперервність, єдність, вічність, незнищенність і незмінність сущого, що вплинуло на всю Елейську школу.

Природу Ксенофан пояснював суто матеріалістично, без участі надприродних джерел її виникнення чи змін. Так, згідно його вчення, небесні світила утворюються зі згущених палаючих випарів, які піднімаються з поверхні Землі. Мислитель стверджував, що сонце не завжди те саме, а щодня виникає заново, рухається над плоскою Землею по прямій лінії, та зникає. Аналогічно місяць і зорі виникають із хмар, загоряються вночі та гаснуть вдень. Також він стверджував, що над різними місцевостями світять різні сонця і одночасно над Землею їх може бути декілька.

Зі знахідок мушель в горах Ксенофан зробив висновок, що колись вода цілком покривала землю і саме в ній зародилося життя.

Подробиці вчення Ксенофана були неясними вже для древніх письменників, які знаходили у ньому чимало протиріч.

Вплив філософії КсенофанаРедагувати

Філософія Ксенофана пізніше тлумачилась і теологічно (Секст Емпірик, Симплікій), і матеріалістично (Аецій). Ксенофан вважав, що існує істина, незалежна від дійсності, але смертні люди не здатні її осягнути. Тому можливо діяти лише на основі певних припущень. Такий підхід мав деякий вплив на Карла Поппера і покладений у основу його критичного раціоналізму.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати