Мелі́сс Само́сський (Μέλισσος ὁ Σάμιος) — давньогрецький політик з острова Самос та філософ 5 століття до н. е. бл. 485 — бл. 425 до н. е., досократик. Учень Парменіда, останній представник Елейської школи.

Мелісс
дав.-гр. Μέλισσος ὁ Σάμιος
Melissus Nuremberg Chronicle.jpg
Народився 470 до н. е.
Самос, Північні Егейські острови, Греція
Помер 430 до н. е.
Діяльність філософ, військовослужбовець
Галузь філософія
Знання мов давньогрецька
Напрямок Елейська школа і Досократики
Військове звання Адмірал

Йому належить вчення про те, що буття нескінченне в часі (часу не існує). Імовірно першим припустив нескінченність Всесвіту. Мелісс написав трактат «Про природу, або Про суще», фрагменти якого збереглися до сьогодні в коментарях Сімпліція до «Фізики» Аристотеля і в псевдо-арістотелевському трактаті «Про Мелісса, Ксенофана, Горгія».

БіографіяРедагувати

Згідно записів Діогена Лаертського, Мелісс народився у Самосі, був сином Ітагена. Його вчителями стали Парменід, спілкувався з Гераклітом[1]. Плутарх згадував, що Мелісс командував самоським флотом під час війни з Афінами в 440 році до н. е. Попри обмаль кораблів і недосвідченість війська, флот здобув перемогу. Пізніше Перікл здійснив контратаку, взяв Самос в облогу і змусив місто здатися[2].

ПоглядиРедагувати

Мелісс розвинув метафізичні та ідеалістичні тенденції елеатів. Філософ критикував і піфагорейство, і Геракліта, і Емпедокла, і атомістів, відстоюючи думку про розуміння буття як єдиного, нерухомого, нерозчленованого, безтілесного, дорозумного, нескінченного та самототожного. Першим висловив твердження, що ніщо не виникає з нічого чи, інакше, буття не виникає з небуття. На відміну від Парменіда, вважав Всесвіт є нескінченним не лише в часі, а й у просторі. Богів вважав непізнаваними, тому про них безглуздо що-небудь стверджувати.

Онтологічні поглядиРедагувати

Мелісс навів дванадцять атрибутів буття:

  1. ненароджене;
  2. немає початку і кінця в часі;
  3. немає початку і кінця у просторі;
  4. єдине;
  5. абсолютно однорідне;
  6. не збільшується і не зменшується;
  7. незмінне;
  8. не відчуває болю і смутку;
  9. абсолютно повне;
  10. нерухоме;
  11. не має густини;
  12. безтілесне.

Наведеними атрибутами Мелісс намагався провести кардинальну різницю між істинним буттям і примарністю. Те, що сприймають органи чуття, характеризується повною протилежністю до перелічених ознак.

ПриміткиРедагувати

  1. Діоген Лаертський IX, 24
  2. Плутарх. Перікл 26

ДжерелаРедагувати