Кручиніна Ольга Семенівна
Ольга Семенівна Кручиніна (нар. 24 червня 1917, Воронеж, Російська імперія — 13 грудня 2007, Москва, Росія[1][2]) — радянська і російська художниця по костюмах, художниця кіно, освітянка. Заслужений працівник культури РРФСР (1969)[3]. Народний художник Російської Федерації (27.04.2002)[4][5].
| Кручиніна Ольга Семенівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Кручинина Ольга Семёновна | ||||
| Народження | 24 червня 1917 Воронеж, Російська імперія | |||
| Смерть | 13 грудня 2007 (90 років) | |||
| Москва, Росія | ||||
| Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
| Країна |  Російська імперія →  СРСР → Росія | |||
| Навчання | Московський текстильний інститутd | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Нагороди |   | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народилась в Воронежі. Батько — Кручинін Семен Григорович, спадковий почесний громадянин; мати — Кручиніна Олександра Іванівна (до шлюбу Рождественська).
У 1941 закінчила Московський текстильний інститут. Кілька років працювала художницею-модельєркою в Московському Будинку моделей на Кузнецькому мосту, де отримала унікальний досвід створення різноманітних фасонів одягу та роботи з різними тканинами.
У 1945—1982 рр. — художниця кіно. Дебют в кінематографі — ескізи костюмів до фільму «П'ятнадцятирічний капітан» (1945) кіностудії ім. М. Горького. Авторка костюмів більш до понад 40 кінофільмів і постановок. Працювала на картинах видатних радянських режисерів: М. Калатозова, С. Юткевича, О. Птушка, С. Бондарчука, Г. Александрова, Е. Рязанова, В. Басова, А. Смирнова і багатьох інших. Ряд фільмів був відзначений преміями на міжнародних кінофестивалях.
У 1962—1964 роки викладала на художньому факультеті Текстильного інституту.
Засновниця кафедри художників по костюмах ВДІКу.
У 1977—2002 рр. викладала у ВДІКу — керувала майстернею художника-постановника по костюму (серед багатьох учнів — російська художниця по костюмах, лауреатка кінопремії «Ніка» Наталія Дзюбенко).
Померла 13 грудня 2007 року. Похована в Москві, на Троєкуровському цвинтарі.
Фільмографія
ред.Художниця-постановниця:
- «Старовинний водевіль» (1946, у співавт.; реж. Ігор Савченко)
Художниця по реквізиту:
- «Великий воїн Албанії Скандербег» (1953, у співавт.; реж. Сергій Юткевич)
Художниця по костюмах:
- «П'ятнадцятирічний капітан» (1945, реж. Василь Журавльов)
- «Кам'яна квітка» (1946, реж. Олександр Птушко)
- «Сільська вчителька» (1947, реж. Марк Донской)
- «Композитор Глінка» (1952, реж. Григорій Александров)
- «Вірні друзі» (1954, реж. Михайло Калатозов)
- «Садко» (1952, реж. Олександр Птушко)
- «Великий воїн Албанії Скандербег» (1953, реж. Сергій Юткевич)
- «Ілля Муромець» (1956, реж. Олександр Птушко)
- «Отелло» (1955, реж. Сергій Юткевич)
- «Ходіння за три моря» (1958, радянсько-індійський фільм, реж. Василь Пронін, Ходжа Аббас)
- «Вісімнадцятий рік» (трилогія «Ходіння по муках» 1957—1959) (1958, реж. Григорій Рошаль, Мері Анджапаридзе)
- «Василь Суриков» (1959, у співавт. з М. Абар-Баранівською; реж. Анатолій Рибаков)
- «Похмурий ранок» (трилогія «Ходіння по муках» 1957—1959) (1959, реж. Григорій Рошаль, Мері Анджапаридзе)
- «Червоні вітрила» (1961, реж. О. Птушко)
- «Російський сувенір» (1963, у співавт.; реж. Григорій Александров)
- «Гусарська балада» (1962, реж. Ельдар Рязанов)
- «Бий, барабане!» (1962, реж. Олексій Салтиков)
- «Це сталося в міліції» (1963, реж. Віллен Азаров)
- «Казка про втрачений час» (1964, реж. О. Птушко)
- «Ленін в Польщі» (1965, реж. С. Юткевич)
- «Казка про царя Салтана» (1966, реж. Олександр Птушко)
- «Перший кур'єр» (1967, радянсько-болгарський фільм, реж. Володимир Янчев)
- «Зигзаг удачі» (1968, реж. Ельдар Рязанов)
- «Руслан і Людмила» (1972, реж. О. Птушко)
- «Небезпечний поворот» (1972, телефільм, реж. Володимир Басов)
- «Нейлон 100 %» (1973, реж. Володимир Басов)
- «Вибір цілі» (1974, реж. Ігор Таланкін)
- «Іронія долі, або З легким паром!» (1975, телефільм, реж. Ельдар Рязанов)
- «Дні Турбіних» (1976, телефільм, реж. Володимир Басов)
- «Міміно» (1977, реж. Георгій Данелія)
- «Любов моя, печаль моя» (1978, радянсько-турецький фільм, реж. Аждер Ібрагімов)
- «Вірою і правдою» (1979, реж. Андрій Смирнов)
- «Червоні дзвони. Фільм 1. Мексика у вогні» (1982, реж. Сергій Бондарчук) та ін.
Примітки
ред.- ↑ [КРУЧИНИН :: Персональный список — Генеалогическая база: КРУЧИНИНА Ольга Семёновна 24.06 1917 — 13.12.2007 (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 30 квітня 2017. КРУЧИНИН :: Персональный список — Генеалогическая база: КРУЧИНИНА Ольга Семёновна 24.06 1917 — 13.12.2007 (рос.)]
- ↑ Умерла Ольга Семёновна Кручинина (24.06.1917 — 13.12. 2007(рос.)
- ↑ Кручиніна Ольга Семенівна (cinema.academic.ru)(рос.)
- ↑ [Указ Президента Российской Федерации от 27.04.2002 г. № 421 (рос.). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 30 квітня 2017. Указ Президента Российской Федерации от 27.04.2002 г. № 421 (рос.)]
- ↑ [Владимир Путин поздравил с юбилеем народного художника России Ольгу Кручинину (kremlin.ru 25 июня 2007 года) (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2017. Владимир Путин поздравил с юбилеем народного художника России Ольгу Кручинину (kremlin.ru 25 июня 2007 года) (рос.)]
Література
ред.- Кино: Энциклопедический словарь/Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др.- М.: Сов. энциклопедия, 1987.- 640 с., 96 л. ил.